«Присвячую поривам нескореного українського духу і його безнастанним змаганням по обидвох боках океану»

Від редакції НО:


Донька українських емігрантів, Квітка Цісик (4 квітня 1953 Квінс, Нью-Йорк - 29 березня 1998) записала два лазерні диски українського фольклору та своїх улюблених пісень під назвою «Квітка» та «Два кольори».



«Ця збірка пісень є бажанням мого українського серця вплести радісні нитки в розшарпане життям полотно, на якому вишита доля нашого народу».



Cпівачка померла від раку грудей 29 березня 1998 р у віці 44 років у себе в Манхеттені.





О дивна квітко України...



Не пам’ятаю, щоб коли-небудь її показували по телевізору, жодного разу не доводилося бачити її фото надрукованим у якомусь престижному журналі чи газеті. Тільки по українському радіо час від часу звучав її ніжний, таємничий, проникливий голос: "Два кольори мої, два кольори, червоний -- то любов, а чорний -- то журба", або ж: "Як на ті чорнобривці погляну, бачу матір стареньку..."


І ось недавно, знову ж таки по радіо, у передачі "Пісенний Олімп" довелося почути: "Послухайте пісню у виконанні незабутньої Квітки Цісик, що передчасно пішла із життя..."


Хто вона була, де і як жила, чому так тужила за Україною -- так і не пощастило ні від кого довідатися. Відомо одне, та й то не уточнене, що була Квітка Цісик українською емігранткою у Канаді, і, бездоганно оволодівши місцевою мовою та звичаями, все-таки залишилася відданою дочкою рідної, далекої землі.



Судячи з імені, вона, напевно, походила з Карпат чи Прикарпаття, бо саме там жінкам нерідко дають такі поетичні імена -- Квітка, Зірка, Ружана...



І як було приємно іноді суботнього дня під час концерту на замовлення слухачів почути по радіо у її виконанні оновлену "Черемшину" чи розтинаюче душу: "Чуєш, кру-кру-кру... в чужині помру, заки море перелечу -- крилонька зітру..."



Чому ж, коли вона передчасно померла, так кволо і байдужо відреагував на це край, котрий небіжка палко, до нестями любила? Невже тому, що душевний Квітчин голос важко долинав до земляків через шквальне ревіння "реміксів", "хеві-металів" та інших атрибутів сучасної естради?



Ії пісня ніколи не підсилювалася з допомогою могутньої техніки, не супроводжувалася оглушливим оркестром, не демонструвалася під фонограму. Вона лилася з душі, котра через океани тягнулася до історичної батьківщини.



І оскільки більшість із нас сьогодні осліплена блиском фальшивих цінностей, оглушена брязкотом фальшивої музики, то через те, напевно, так мало й залишилося серед нас тепла і душевності.



Квітка Цісик не була народною артисткою України, але коли подивишся на деяких наших "народних", які тільки-но відхопивши це звання, відразу починають витягувати трелі як не російською, то англійською, прагнучи бути поміченими в Голлівуді чи бодай у Москві, то мимоволі приходить думка, що далекій заокеанській співачці вищезгаданий титул пасував би куди більше.



"О мій русявий Прометею, загублений в ночах війни!" -- вигукнув колись Андрій Малишко, оспівуючи смерть улюбленого героя.



"О дивна квітко України, що висохла на чужині", -- в унісон хочеться підхопити, поминаючи нашого далекого соловейка, Квітку Цісик...



На мене дехто ображається, що я не асоціюю деяких наших супер-популярних естрадних "шоу-менш" з образом неньки-України. Таки не асоціюю.



А Квітку Цісик -- так.



Від редакції газети "Вперед": На жаль, доводиться констатувати: у грунтовному "Словнику співаків України" Івана Лисенка, виданому у Києві 1997 року і справедливо відзначеному "Вечіркою", Квітка Цісик окремої статті не удостоїлася. Хотілося б, аби цей прорахунок було усунуто при майбутньому перевиданні словника.



Пісні Квітки Цісик (аудіо, mp3)



Квітка Цісик - Де ти тепер (відео)



************************



Тоня Білоус (Бельгія)



Тобі, ніжна й незабутня Квітко України й Діяспори, присвячую.



Я - КВІТКА



Я - квітка степова,

Я - всих і нічия.

Я сонцева коханка,

Я вітра забаганка.

Полин - купіль моя,

Пірнай - і я твоя.



Я - квітка лугова,

Гойдаюсь в травах я.

Я у вінку співанка,

Пелюсткова веснянка.

Вуста з нектаром я,

Відпий - і я твоя.



Я - квітка польова,

У житі бавлюсь я,

Я - жайворонка любка,

Грайливая голубка.

Купальська врода я,

Милуйся! Я - твоя.



Я квітка у гаю,

Царюю як в раю:

В промінні ніжусь я,

Під трелі солов’я.

Жаги оздоба я,

Вдягни - і я твоя.



Я - квітка лісова,

Купаюсь в росах я,

Я громова любаска,

Дощу - жадана ласка,

Духмяний килим я,

Ступи - і я твоя.



Одне лиш прошу, пам’ятай:

Не рви мене і не ламай.

Землі, життя - оквіта я.

Я - всих, твоя і нічия.

Гравець: 
Народний Оглядач
531

Новини від RedTram - для збільшення прихильників НО

Loading...
 
Форум Підтримати сайт Довідка