Правда, у долі Ющенка убивство його патрона зіграло стримуючу роль. Віктора Ющенка на політичний Олімп виводив Вадим Гетьман - дуже впливова фігура часів становлення незалежності. Це був період, коли нагромадження капіталів тільки починалося, і вплив на політику визначався не капіталом за спиною, а конкретним становищем, силою контактів і силою особистості. Гетьман мав реальну можливість впливати на розвиток політичних і економічних подій, реально відстоюючи інтереси незалежності України.

Коли Гетьман посадив у своє колишнє крісло глави Нацбанку Віктора Ющенка, у політичних колах це справедливо розцінили як намір Вадима Гетьмана готувати свою людину на президентську посаду. Я не буду докладно зупинятися на аспектах, зв'язаних з убивством Вадима Гетьмана. Відзначу тільки кілька моментів. Територіально рішення про його ліквідацію приймалося в Ізраїлі, хоча на цій зустрічі були представники і Росії, і України. Навіть дещиці правди про це убивство офіційно не пролунало і до нині, хоча нібито убивці слідством уже названі. Убивство Гетьмана дуже сильно позначилося на поводженні Ющенка, довгий час він зберігав мовчання і не робив скільки-небудь значимих кроків.

Ющенко набагато складніше тих стереотипів, що оточують його. Власне, як і у випадку з будь-якою публічною людиною. Адже Янукович теж не тотожний усім тим уявленням про нього в народі. Але про це трохи нижче. Тому смішно виглядає в застосуванні до Ющенка ідеологема, що це проамериканський політик, політик-націоналіст; так само як ідеологема, що Янукович - однозначно проросійський політик. Харизми цих політиків залежать від очікувань і уявлень різних груп населення.

Наприклад, чим цікавий для оцінки Ющенка період його прем'єрства? Товарообіг України з Росією за цей період виріс на 25%, це реальні цифри, що легко перевіряються. Подібна тенденція стала не результатом проросійської позиції Ющенко, а наслідком його прагматичного ставлення. Україна незаконно відбирає з трубосистем російський газ і не платить за нього? Немає проблем, Ющенко знаходить рішення цього питання. Адже газ не зникав у нікуди, це була струнка система "злодійства", якою з української сторони керував (технічний директор) Павло Лазаренко, з російської - Віктор Черномирдін. Гроші йшли далі, не потрапляючи в економіку ні України, ні Росії. Це було однією зі схем нагромадження капіталів. За газ, що залишався в Україні і не був оплачений, Україна розраховувалася своїми підприємствами. Що робить Ющенко? Він гальмує ці схеми незаконного відбору газу (не без допомоги Юлі Тимошенко), і за уже відібраний і зарахований у борг газ починає платити Росії реальні гроші. Російському керівництву це не сподобалося вже тоді. Кремлеві потрібні були гроші, але тільки ті, що йдуть в оффшор. Зростання товарообігу між Україною і Росією - це в першу чергу результат виведення цієї частини товарообігу з тіні.

Янукович - теж гравець за правилами. Узагалі ж, на такому рівні абсолютних свавільників бути не може. Тож різниця між Януковичем і Ющенком, на мій погляд, навіть не в самих правилах, за якими вони готові грати, тому що ці правила вторинні. Різниця між ними у відносинах: “лідер – команда”. Вони - лідери, у кожного є своя команда.

Команда Януковича - це клан, він цілком залежний від своєї команди (принаймні, у принципових моментах). Особливість Ющенка (і це багато хто ставлять йому в провину), і його відносин з "командою" полягає в тому, що в його оточенні немає людей, від яких би він залежав. Є ті, хто здатний впливати на нього в тій чи іншій мірі, але немає тих, від яких би він залежав.

Віктор Федорович Янукович - заручник своєї команди. У першу чергу - Рината Ахметова, одного із самих впливових людей України. Після убивств "Грека" (на донецькому стадіоні "Шахтар", найбільшого у свій час авторитета у східній Україні) і Щербаня (розстріляний у донецькому аеропорті біля трапа власного літака після повернення з Москви), Ахметов зосередив у своїх руках як кримінальні, так і економічні, і владні важелі керування не тільки в Донецьку. Янукович по праву вважається ставлеником Ахметова. Цікавий і той факт, що на момент висування Януковича на пост Президента приходиться переуступка Ахметовим власних часток у ряді ключових підприємств на користь Віктора Пінчука (найсильнішого олігарха, зятя Кучми). Власне, завдяки такій "мирній угоді" Янукович і став єдиним кандидатом від влади.

Команда Януковича виходить "більш жадібної" до власних ресурсів, звідси, наприклад, відсутність шансів на перемогу в російських компаній у ході приватизації найбільшого підприємства "Криворіжсталь", що напередодні виборів викупили Пінчук і Ахметов.

Скажу приємну річ для прихильників Ющенка. Його перемога буде означати встановлення прозорих правил гри в бізнесі, за рахунок чого Віктор Андрійович і розраховує збільшити кількість робочих місць і рівень зарплат. Скажу неприємну річ для прихильників Ющенка. Його поразка особисто для самого Ющенка серйозних проблем для подальшого існування не створить (у матеріальному плані - ніхто не стане відбирати в нього ті кілька супермаркетів, якими - не без допомоги Віктора Ющенка - володіє його брат). Поразка не зменшить його ролі в історії і не зробить Ющенка біднішим. Виходить, що логіка (чи основне послання) у виборчій кампанії Ющенка: хочеш жити краще - борися разом із мною і змінюй середовище навколо себе; я допоможу тобі настільки, наскільки ти сам допоможеш собі. І з цього погляду гасло "Ющенко - народний президент" має сенс.

Усі говорять, що в Януковича купа переваг - адмінресурс, гроші і т. п. Усе це так. Але із самого початку він програє Ющенку партію за партією. Переваги Януковича обертаються для нього недоліками. Чому?

З одного боку, технологи Ющенка більш точно відповідають вимогам виборців. В арсеналі технологів Януковича немає нічого, що могло б суперничати з агітацією конкурентів за силою впливу на виборців. Придумана Глібом Павловським "Я." абсолютно не відповідає українській ментальності; а біг-борд, прозваний у народі "біг-мордою", "Тому що..." просто виглядає диверсією проти Януковича (з легко перероблюваними написами: "Тому що мафіЯ.", "Тому що пацан", Тому що реальний", "Тому що зону хавав" і т. п.). Однозначно, що цю агітацію не перевіряли на фокусах-групах.

Власне, Ющенко - після того, як його біг-борди (підкова з написом "Так!") зрізалися автогеном під корінь, як його цілком позбавили можливості доносити інформацію виборцям через пресу і телеекрани, після того, що влада робить зі своїм народом - залишається просто їздити по країні, зустрічатися з людьми (при цьому в кожнім більш-менш великому населеному пункті, включаючи смт, перед приїздом Ющенка на центральних площах цих пунктів терміново починаються ремонти зі зняттям асфальту і риттям котлованів). Влада вибрала самий дурний з можливих варіантів. Єдине, через що поки тримається ця влада - відсутність інформації про те, що відбувається в основної маси населення. Я не говорю вже про недавню ДТП Камаза з машиною Ющенка, чи про інцидент зі стеженням за Віктором Андрійовичем (речі просто дикі, але майже невідомі населенню України): ще сьогодні більше 60% населення не знає про події, що відбулися в Сумах стосовно сумских студентів. У таких умовах задача політтехнологів Ющенка - просто вміти оперативно доводити до людей правду, та й усе.

Є ще два кандидати, що можуть деякою мірою впливати на результати виборів. Це - лідер соціалістів Сан Санич Мороз, і комуніст Петро Симоненко. При цьому, якби Симоненко відмовився від участі у виборах, то в другому турі виборів були б Ющенко і Мороз. І цей вибір був би оптимальним, оскільки принципової різниці між цими кандидатами немає. Однак сидячий під владою Симоненко на такий варіант не піде.

----------------------------
У тему:

Індепендент про режим в Україні

Межа імітації

Збітнєв: лідерів передвиборчого процесу цікавить не суспільство, а контроль за виборчими дільницями

Жнива Господні починаються в 2004 році