Європейська площа: нові-старі гасла, нові-старі обличчя і наметове містечко

Але все по-порядку. В середу минулого тижня прочитала на Фейсбуці оголошення-запрошення прийти до парку Шевченка в неділю, 24 листопада о 12:00, щоб звідти пройти Хрещатиком до Європейської площі і показати Януковичу своє прагнення до євроінтеграції. В четвер сталися відомі події у Верховній Раді і Кабінеті Міністрів. Щоб ніхто не сумнівався, Азаров особисто оголосив, що євроінтеграція відміняється. Натомість будемо зближуватися з Митним Союзом.

Народ в шоці. Що все це означає? Журналісти почали шукати причини такого різкого і раптового повороту. А дехто з них навіть закликав о 22:30 негайно вийти на Майдан і продемонструвати свою незгоду з рішенням влади. 

За різними оцінками в ту ніч на Майдані під прапорами України та Євросоюзу простояло від 150 до 300 киян. Нейбайдужих і активних. Наступного дня з самого ранку почав підтягуватися народ. Отже на Майдані 22 листопада, в 9-ту річницю Оранжевої революції, сформувався кристалічний центр. В п'ятницю ввечері народу було напрочуд багато як для поганої погоди і відсутності щонайменшої стратегії. Деякі оцінки кількості мітингуючих досягали 3 тисяч осіб.

В суботу люди і далі перебували на Майдані зі своїми саморобними плакатами і гаслами, суть яких зводилася до того, що Україна - це Європа і що Україна - це не Азаров з Януковичем. При цьому - жодних партійних прапорів!

В неділю, як і було заплановано, з парку Шевченка Хрещатиком пройшла хода людей. Але вже з партійними прапорами. Закінчилася ця хода на Європейській площі - перед Українським домом стояла сцена, вже готова приймати виступаючих. 

Коли я почула, що мітинг почався зі скандування гасла "Юлі - волю!" і виступу доньки Юлії Тимошенко, відчула суміш роздратування, досади і гіркоти, навіть фізично почало дерти в горлі. Потім виступив Луценко. Я прекрасно розумію, хто такий Луценко, але він підкупив людей неудаваною, як мені показалося, щирістю, почавши з того, що особисто вибачився перед українцями за провал Майдана-2004. 

Потім надали слово журналістам, які зініціювали вихід на Майдан ввечері 21 листопада. Виступ Вікторії Сюмар і Мустафи Найєма:

Виступала, зокрема, нардеп Ірина Геращенко від УДАРу. Віталій Кличко приїхав до Києва близько 17 години, бо літак, в якому він повертався до Києва, не приймали на посадку ані в Борисполі, ані в Жулянах. Він сів в аеропорту Кіровограда. А потім приїхав на машині, яку, за його словами, безліч разів зупиняли і перевіряли. "Бо вони бояться!" - наголосив він, коли виступав пізніше - посеред виступу гурту Козак сістем. До речі, після мітингу на Європейській площі виступали відомі українські співаки, зокрема, Марія Бурмака, Тарас Чубай, гурти Козак сістем, Мед хедз. А Кличка люди зустрічали ритмічним вигукуванням: "Кличко! Кличко!", що нагадало подібні скандування 9 років тому прізвища на букву Ю.

На мітингу було озвучено вимогу відставки уряду Миколи Азарова «за зраду національних інтересів і прийняття рішення про відмову від курсу на європейську інтеграцію». Опозиційні політики вимагатимуть проведення 27 листопада позачергової сесії Верховної Ради, щоб розглянути і прийняти всі необхідні євроінтеграційних закони.

Тим часом на Майдані навколо колони Незалежності народ нікуди не подівся - хтось відходив, хтось приходив. Виступали люди, які приїхали до Києва, розповідали про свої біди і лаяли владу.

Оце "двомайданіє" викликало якийсь коґнітивний дисонанс... Питання: чому не злитися воєдино і не продовжити акцію на Майдані? Чому опозиція вирішила продовжувати стояти на Європейській площі? О п'ятій там вже стояли намети і Юрій Луценко представляв коменданта - Андрія Парубія. Невже ніхто з них не розумів, що розміщення на Європейській площі завідомо програшне? Виникла навіть думка, що воні підігрують владі, яка цієї ж ночі силою Беркута намагалася ліквідувати наметове містечко? 

За арифметичними підрахунками відомого політолога Олександра Палія, який виступав зі сцени Європейської площі ближче до вечора, на території 6-ти гектарів (а це - Європейська площа, Майдан Незалежності і та частина Хрещатика, що між ними) було як мінімум 100 тисяч людей, а, можливо, навіть 150 тисяч. Серед людей відчувалася стурбованість не стільки від непідписання Угоди про Асоціацію з ЄС, скільки від можливого повернення в лоно Росії, яка є уособленням СРСР. Для українців цей шанс, який забрав в них Янукович з Азаровим, означав раз і назавжди відірватися від Москви.

Фотозвіт: