Зачин

Коли риторика перетворюється на державну політику, кожне слово лідера має вагу. Джорджа Мелоні — прем’єрка Італії з яскравим темпераментом і чіткою позицією щодо російської агресії — неодноразово використовувала парламентну трибуну, щоб визначити межі італійської підтримки України. Її виступи — дзеркало того, як одна європейська країна формулює свої червоні лінії: як визначає поняття миру, яку роль відводить міжнародному праву і наскільки риторика стає інструментом для мобілізації внутрішньої політичної згоди.

Відео: виступ у Палаті депутатів (22 березня 2023)

Дата виступу: 22 березня 2023 року. Джерело: офіційна трансляція засідання Палати депутатів (Camera dei Deputati). (Відео доступне на YouTube.)

Аналіз виступів і риторики

Мелоні використовує парламентну трибуну як політичну арену для фіксації принципових позицій: мир має бути справедливим і базуватися на міжнародному праві, а не на визнанні змін, приневолених зброєю. Її промови в парламенті — це завжди поєднання прямоти і темпераменту: червоні лінії, які вона проголошує, мають конкретні наслідки для дипломатії і внутрішньої політичної консолідації. Виступи 2023–2025 років показують повторювані тези — від вимоги виведення окупаційних військ до ідеї, що допомога Україні — це захист міжнародних правил.

Урядова позиція, прокомунікована через такі промови, одночасно мобілізує електорат і звужує простір для маневру у багатосторонніх переговорах. Також риторична емоційність вимагає ретельної інформаційної роботи, аби уникнути спотворення змісту в соціальних мережах або підміни тез супротивником.

Транскрипція (українською)

Дозвольте зауважити, що в нашій дискусії дуже часто інструменти перетворюються, по суті, на недоторканні тотеми.

Останню ремарку хочу зробити колегам з “Руху 5 зірок” щодо теми України. Шановний Скутеллаччі каже: “Зупиніться”. Я вважаю, що це потрібно сказати Путіну, шановний колего.

Мені дивно, що ви говорите це нам, адже, ймовірно, це свідчить про певну позицію. А саме: дозволити вторгнення в Україну. Тому що якщо ми зупинимося, ми дозволимо вторгнення.

Треба називати речі своїми іменами: якщо ми зупинимося, ми дозволимо вторгнення України. А я не настільки лицемірна, щоб плутати вторгнення зі словом “мир”.

Отже, я вважаю, що не можна допустити вторгнення України. Це не означає не працювати над мирним планом або над вирішенням конфлікту. Але ви справді думаєте, що комусь подобається війна? Ви думаєте, хтось отримує задоволення, перебуваючи в такій ситуації? Ні.

Звісно, ситуація трохи складніша, ніж її подає певна пропаганда. Коли говорять про мир — чудово. Але скажіть, будь ласка, які, на вашу думку, мають бути умови для початку переговорного столу?

Давайте конкретно. Мир — це тема, яка мене дуже цікавить, я вже казала про це в цій залі і повторюю. Ви, наприклад, вважаєте, що для початку будь-яких переговорів треба чи не треба вимагати від Росії припинення бойових дій і виведення військ з української території? Ви вважаєте, що треба переглянути кордони України? І ви вважаєте, що слід чи не слід віддати Москві території, які вона окупувала і на яких провела референдум про самовизначення? Так чи ні?

Оце я хочу почути, якщо ми серйозно говоримо про мир. В іншому разі — те, що робиться, це лише пропаганда за рахунок суверенної нації, вільного народу та міжнародного права.

Дякую.

Висновок

Мелоні формує чіткі, однозначні меседжі щодо України: без відновлення суверенітету і виведення окупаційних сил неможливий стійкий мир. Її промови одночасно мобілізують і звужують політичний простір. Для тих, хто аналізує міжнародну політику, це сигнал: звертати увагу не лише на слова, а й на те, як слова перетворюються на дії — фінансування, постачання оборонних систем, дипломатичні кроки.

Користь для читача

Якщо ви журналіст — підтверджуйте цитати й контекст, аби не ставати інструментом маніпуляцій. Якщо ви аналітик — зіставляйте риторику з бюджетними і дипломатичними рішеннями. Якщо ви громадський активіст — розумійте, що риторичний ефект потребує підтримки через фактичні дії. І кожному з нас варто пам’ятати: у складних міжнародних питаннях слово лідера може стати початком політичної лінії, але конкретний результат залежить від інституцій, ресурсів і координації.