Ірину Калинець знають у Львові у дуже багатьох і дуже різних іпостасях – як політика, історика, громадську діячку, авторку дитячих книг, віршів, оповідань і новел. А 5 березня пані Ірина постала перед публікою у Центрі української книги ще й як авторка детективу “Вбивство 1000-літньої давності”.
Перш ніж написати про саму презентацію і книгу, наведу спогади Володимира Павліва про його перше особисте знайомство з пані Іриною, надруковані в “Енциклопедії нашого українознавства”: “Заручившись рекомендацією доньки Калинців Дзвінки, яку я знав по етнографічній секції Товариства Лева, одного весняного вечора я подзвонив у двері їхньої квартири, тоді ще на вулиці Кутузова. Чомусь я собі надумав по дорозі, що двері мені відкриє сам Поет, і я розпливуся у компліментах, але двері мені відчинила пані Ірина з пронизливим вивчаючим поглядом. Запала мовчазна пауза (хто знає цей погляд – той мене зрозуміє).
– Я хотів познайомитися з Ігорем Калинцем і почитати його вірші, – сухо доповів я. Таку різку зміну, яка сталася з лицем Ірини К., можна б порівняти хіба що з тим, як свіже молоко перетворюється на кислий кефір. З інтонацією відбулося щось подібне: “Ігоре, це до тебе”, – сказавши це, вона обернулася і пішла в кімнату”.
На презентації другого перевидання своєї книги пані Ірина насамперед зазначила: “Будь-яка проза, навіть класична, має в собі елемент детектива. Інакше вона нецікава”. Із цим важко не погодитися. У своїй книзі письменниця намагалася поєднати популярний жанр із насиченістю науковою інформацією. А почала свою роботу вона з історичних досліджень періоду Київської Русі: “Після численних досліджень я втомилася і подумала, а чи не засушую я весь цей матеріал. Чи не з надто наукових і обмежених позицій підходжу до теми. Адже життя – воно інше, ніж наукова логіка. Життя посміхається, життя жартує. Тому я сіла писати детектив, щоб оживити все це”.
Ідея історичного детектива не нова, у сучасній популярній літературі її активно й успішно експлуатує Борис Акунін, переклади творів якого нещодавно з’явилися й українською мовою. Сюжет детективу пані Калинець “закручений” довкола таємничої смерті князя Володимира, яку пропонується за досить солідну винагороду розкрити молодому приватному нотаріусу і його помічниці та симпатії Вероніці. Є у книзі і любовна лінія, і детективна інтрига. Але найважливішим було для авторки передати колорит історичної епохи. “Справжня історія у нас іще не написана, – вважає пані Калинець. – Є історія влади, історія царів. Але немає історії людської душі, її розвитку і вдосконалення”. Саме такого плану дослідженням нині приділяє свою увагу Ірина Калинець.
В тему:
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Передові нейромережі – це інтелектуальні істоти з власними стратегіями, мотиваціями та рисами поведінки, характерними для психопатів. Ми вже пройшли дві з п’яти фаз «психопатичного союзу»: ШІ...
Убивство тисячолітньої давності розкрито
Світ:
Перш ніж написати про саму презентацію і книгу, наведу спогади Володимира Павліва про його перше особисте знайомство з пані Іриною, надруковані в “Енциклопедії нашого українознавства”: “Заручившись рекомендацією доньки Калинців Дзвінки, яку я знав по етнографічній секції Товариства Лева, одного весняного вечора я подзвонив у двері їхньої квартири, тоді ще на вулиці Кутузова. Чомусь я собі надумав по дорозі, що двері мені відкриє сам Поет, і я розпливуся у компліментах, але двері мені відчинила пані Ірина з пронизливим вивчаючим поглядом. Запала мовчазна пауза (хто знає цей погляд – той мене зрозуміє).
– Ну, заходь, бачу, що свій, – просвітліла вона. – Ну, слухаю.
– Я хотів познайомитися з Ігорем Калинцем і почитати його вірші, – сухо доповів я. Таку різку зміну, яка сталася з лицем Ірини К., можна б порівняти хіба що з тим, як свіже молоко перетворюється на кислий кефір. З інтонацією відбулося щось подібне: “Ігоре, це до тебе”, – сказавши це, вона обернулася і пішла в кімнату”.
На презентації другого перевидання своєї книги пані Ірина насамперед зазначила: “Будь-яка проза, навіть класична, має в собі елемент детектива. Інакше вона нецікава”. Із цим важко не погодитися. У своїй книзі письменниця намагалася поєднати популярний жанр із насиченістю науковою інформацією. А почала свою роботу вона з історичних досліджень періоду Київської Русі: “Після численних досліджень я втомилася і подумала, а чи не засушую я весь цей матеріал. Чи не з надто наукових і обмежених позицій підходжу до теми. Адже життя – воно інше, ніж наукова логіка. Життя посміхається, життя жартує. Тому я сіла писати детектив, щоб оживити все це”.
Ідея історичного детектива не нова, у сучасній популярній літературі її активно й успішно експлуатує Борис Акунін, переклади творів якого нещодавно з’явилися й українською мовою. Сюжет детективу пані Калинець “закручений” довкола таємничої смерті князя Володимира, яку пропонується за досить солідну винагороду розкрити молодому приватному нотаріусу і його помічниці та симпатії Вероніці. Є у книзі і любовна лінія, і детективна інтрига. Але найважливішим було для авторки передати колорит історичної епохи. “Справжня історія у нас іще не написана, – вважає пані Калинець. – Є історія влади, історія царів. Але немає історії людської душі, її розвитку і вдосконалення”. Саме такого плану дослідженням нині приділяє свою увагу Ірина Калинець.
Зверніть увагу
Як контролювати «цифрового дракона» і чому нейромережі діють як психопати – підказка від Джорджа Орвелла