Новообраний президент приречений опинитися на билинній розвилці з трьома сценаріями, два з яких вб'ю його рейтинг, а третій - країну. При описі Володимира Зеленського впору 

Ця театральна пауза дозволила йому виграти президентські вибори, але рано чи пізно шостий президент України змушений буде заговорити, і в цей момент ми дізнаємося, під яким саме ковпачком увесь цей час була кулька. І мова зараз навіть не про його кулуарні домовленості з біглим олігархом Коломойським. Новий президент, безумовно, буде заручником старих зобов'язань, тих самих, що допомогли йому дістатися до перемоги в другому турі виборів.

Цілком можливо, він буде виплачувати дивіденди своїм акціонерам. Цілком можливо, що від якихось інвесторів він спробує відмовитися. Але окрім закулісних домовленостей існує простір публічного позиціонування, і головне питання в тому, президентом якого порядку денного Володимир Зеленський постарається стати, тобто мова йде про пріоритети. Кожен виборець, хто ставив в бюлетені хрестик проти його прізвища, голосував за щось своє: хтось - за примирення з Росією, хтось - за інтеграцію в ЄС, хтось за - низькі тарифи, хтось - за боротьбу з корупцією.

Шостий президент України залишається сферичним в вакуумі. Він нагадує газ, який заповнює увесь, наданий йому об'єм очікувань, але після інавгурації віртуальному Володимиру Зеленському належить ставати конкретним, обрости адміністративним кістяком, кадровим м'ясом і політичними м’язами. Йому доведеться визначатися з тим, яким очікуванням відповідати, і на які виклики реагувати. І в цей момент він опиниться на тій самій горезвісній розвилці.

 Перший сценарій - стати президентом війни. У виборчій кампанії порядок денний втечі від імперії належала Петру Порошенку, і ті, хто голосував проти п'ятого президента України, звикли знецінювати його гасла. Але в тому і мова, що цей порядок денний нікуди не зникне, хоча б тому, що нікуди не зникне імперська Росія з її наміром захопити і знищити Україну, і ця імперія зла вже починає перевіряти новообраного президента на міцність, - паспортизація окупованих територій, переговори щодо газового контракту, обмеження експорту нафтопродуктів.

Дуже скоро президенту Зеленському доведеться зануритися в тему війни з головою, і він ризикує виявити, що ця проблема не має легких рішень. Складно домовлятися посередині, коли від тебе чекають капітуляції. Цілком може виявитися, що цей порядок денний втисне Зеленського в простір політично і економічно можливого, в той самий простір, в якому - Мінські угоди, співпраця з МВФ, - символічний контур по периметру України, і інше - ні кроку назад.

Проблема лише в тому, що цей порядок денний приречений знизити його рейтинг. Перемога в нинішній гібридній війні, яка по суті є війною цивілізаційною, не може бути швидкою, а обиватель чекає швидкого і неминучого щастя. Розрив між реальністю і очікуваннями створить ту саму прірву, в яку впаде рейтинг будь-якого політика.

Другий сценарій - президент війни з корупцією. Варто відразу обмовитись, що боротьбу з корупцією в Україні прийнято розшифровувати максимально широко. Для когось боротьба з корупцією - це роздержавлення, знищення бюрократизації і війна з клановою системою. Для когось - це судові процеси, вироки і конфіскації; для когось це зовсім політкоректний синонім класової боротьби; для когось - антикорупційна повістка, це боротьба з монополіями і спроба створити країну чесної конкуренції; для когось - це інструмент політичної війни, і зміна одних кланів на інші; для когось - різновид боротьби з багатими і універсальний російський більшовицький метод - взяти і поділити.

Але будь-яка форма втілення цього порядку денного теж прирікає на зниження рейтингу, тому що боротьба за зміну правил гри - це боротьба проти існуючих фінансово-промислових груп і кланів, ресурси яких сумарно перевищують ресурси держави Україна. І якщо клани відчують загрозу, вони стануть торпедувати будь-кого, хто оголосить їм війну. Публічний образ президента-чудотворця будуть топтати при будь-якій спробі змінити правила гри. Це вже показала історія з президентом Порошенком, який почав боротьбу проти олігархів.

Третій сценарій - президент холодильника. Порядок денний «зубожіння» противники Порошенка (особливо корумпована леді Ю.) просували так активно, а Зеленський був настільки неконкретний, що він приречений стати заручником чужих обіцянок. Від нього чекають зниження тарифів, зростання зарплат, падіння цін, і нових комунальних платіжок. Його команда вже зробила спробу обережно дистанціюватися від передвиборчої програми Тимошенко і Капліна, але рано чи пізно гамлетівське питання зажадає однозначної відповіді. Можна залишитися в рамках реальності і оголосити, що тарифи визначаються не бажаннями, а економікою, закликати до раціональності і запропонувати програми енергозбереження, приводити в приклад сусідні країни, і доводити, що все має свою ціну.

Платою за відповідальність, знову ж таки, стане рейтинг. Ніхто не прощає «крадіжку мрії», а для багатьох українських виборців, зокрема, для тих, у кого телевізор замість голови, новий президент був надією на одномоментне збагачення. Чим чесніше буде позиція Володимира Зеленського, тим швидше його рейтинг зрівняється з цифрами його попередника - президента Порошенка.

Реальність в тому, що «атракціон небаченої щедрості» може мати лише одного спонсора, - путінську імперську Росію, яка вже поставила мету - знищити українську державу і націю, і стати єдиним і повноправним нащадком історії Русі - Київської Русі.

 Заради обнулення українського дрейфу Кремль може піти на поступки - знизити ціни на газ, виділити кредити, і заново занурити Україну в простір політичної корупції і кримінального «русского мира».

Захід не буде платити за збереження новообраного президента, але це може зробити Москва, якої не звикати класти сир в мишоловку. В результаті український обиватель (читай: охлос) може тактично виграти сьогодні ціною свого власного стратегічного завтра.

Володимир Зеленський приречений опинитися на цій розвилці вже дуже скоро. Перешкода в тому, що чим кориснішим новий президент вирішить стати для України, яка вже п'ятий рік веде гібридну війну з імперією зла, тим сильніше його будуть ненавидіти, тому що жодна з проблем, що стоїть перед Україною, не має легкого рішення.

Клани, касти, олігархи і імперська путінська Росія, мають достатню кількість ресурсів, щоб захищатися від атаки на свої позиції, а опертись на український народ Володимиру Зеленському буде теж не просто, тому що його ситуативна більшість хоче від нього занадто різного, і тому приречене на розкол. З президента більшості йому дуже скоро доведеться стати президентом меншості, і все питання лише в тому, якої саме меншини, тому що різні групи українського суспільства відрізняються не тільки мовою побутового спілкування, ставленням до Української держави і картинками майбутнього, але і ще і можливістю вийти на Майдан. Хтось реагує на крадіжку мрії галочками у виборчому бюлетені, а хтось - вуличними протестами.

У будь-якого медового місяця завжди є термін придатності. І цей термін вже добігає кінця…