Сталінський «доктор смерть»

Пізніше при хімічних курсах була створена лікарсько-дослідна лабораторія, якою керував професор Явич. Тема досліджень: «Вивчення токсичності отруйних речовин при їх введенні в їжу», і «Дослідження порогу дії на шкіру людини люізіту, іприту, діка». Дослідження проводились на людях. Результати досліджень подавались начальнику хімічного управління РСЧА (робітничо-селянської червоної армії) Якову Фішману. Ось один із записів: «Досліджувалась речовина № 409 на людях по прийнятій методиці». Об’єктами були червоноармійці московського гарнізону.

Ще в 1926 р. за розпорядженням наркома Менжинського В’ячеслава Рудольфовича почала діяти лабораторія з дослідження використання отрут і наркотиків для боротьби з політичними супротивниками. Вона була включена в склад секретної групи Якова Серебрянського (Бергмана). Ця група займалась проведенням терористичних акцій за рубежем.

Значний внесок в подальше проведення досліджень з використання отрут для вбивства людей зробив Григорій Мойсейович Майрановський, який народився в 1899 р. в Батумі. У 1917р. він став членом Бунду, а в 1920 – членом РКПБ.

З 1922 р. вчився в другому МДУ. В подальшому працював в Біотехнічному інституті, де завідував токсикологічним відділенням. Пізніше очолював токсикологічну лабораторію Всесоюзного інституту експериментальної медицини. Перед Майрановським було поставлено завдання – створити отрути, які б маскували смертельну дію під природні причини смерті або хвороби людини.

В різні часи ця лабораторія мала назву «Лабораторія – Х»; «Лабораторія № 12»; «Камера». В 1937 р. дослідницька група Майрановського, яку очолював академік Бах, була передана в НКВС і підлягала начальнику спецвідділу оперативної техніки при комендатурі НКВС.

Майрановський експериментував з іпритом, дігітоксином, колхіцином, талієм, рицином. Змінюючи концентрацію, досліджував їх впливи на організм людини. Кожен варіант перевіряв на 10 людях. Якщо смерть піддослідної людини не наступала, то її в подальшому знищували для збереження таємниці. На основі свідчень Майрановського дію отрут на людину і способи їх застосування досліджувались на засуджених до страти. Крім цього, досліджував вплив отрут на відвертість підсудних .Назва докторської дисертації Майрановського: «Біологічна дія продуктів при взаємодії іприту зі шкірою». За протекцією наркома держбезпеки В.Н.Меркулова докторська була захищена, а Майроновському було присвоєне наукове звання доктора наук.

В лабораторії досліджували різні способи введення отрут. Підмішували в їжу, в воду, робили ін’єкції, бризкали на шкіру. За завданням Берії Майрановський до 1949 р. займався питаннями отруєнь через дихання з повітря. Щоденно в «Камеру» привозили нові партії «об’єктів». За доставку людей відповідав перший спеціальний відділ НКВС – МДБ (відділ А). Начальник Герцовський, співробітники Баштанов, Калінін, Подобедов, Петров, відбирали «клієнтів» з Бутирської тюрми. В Лук’янівській тюрмі цим питанням займався комендант генерал Блохін.

Число страчених лише в дослідженнях за свідченнями Майрановського становило 250-300 чоловік. Тут знайшли смерть німецькі, японські військовополонені, а також поляки і корейці.