Самоорганізація суспільства: від десятника до гетьмана
Вкотре наш народ опинився на роздоріжжі. В час пошуків відповідей про подальший шлях, деякі політики в черговий раз дістають з рукава нові старі козирі - питання мови, Конституції, устрою держави. Зокрема, вони обіцяють віддати владу на місця, у регіони, що є, на перший погляд, благою справою, а насправді загрозою цілісності країни Україна.
Влада повинна належати не абстрактному поняттю «регіон», а людині, громадянину.
Чого прагне людина? Свободи. Очевидно, радянська система (система рад) покликана на поневолення, примус, я б навіть сказав консервацію свободи та гідності людини та одночасно є кілком в грудях українського народу. Що таке сьогодні типова районна, обласна рада – список підібраних керівником відповідної парторганізації угодних собі людей. Жодного зв’язку з землею та народом немає, їх об’єднує лише партійна належність.
Так, в моєму (Дворічанському) районі райрада представляє лише 4 з 14 сільрад, а в облраді взагалі немає депутата - мого земляка, тобто облрада сліпа і глуха до проблем та потреб мого району. Де-юре представницькі органи є, але фактично вони народ не представляють і не допускають до управління територією. Тому передача обласній раді функції формування виконавчої влади в області (а саме це партфункціонери обласного рівня розуміють під «передайте владу в регіони») неминуче повторює реальність ХІ ст., коли могутня держава Київська Русь, створивши удільні князівства, ослабла, зазнала зовнішньої інтервенції і врешті-решт назавжди зникла з мапи світу.
Якщо аналогії з історичним минулим для когось не достатньо красномовні, то шокуючі події сучасності розвіюють всі сумніви. Адже автономія Криму, в основу якої було покладено не канонічне право корінного народу жити на землі своїх предків, а надумані орієнтири, - яскравий приклад того, що станеться з цілою країною Україна, якщо не зробити висновки.
Правда українського народу в тім, що йому не потрібно позичати розуму, необхідно лише скористатися мудрістю і досвідом предків, які витворили зручну для себе систему народовладдя. Очевидно, інструмент, який сьогодні активно пропагується, – виконкоми при радах, не є тією глибинною відповіддю, яка здатна задовольнити сьогоднішні виклики, більше того, цей інструмент уже застосовувався в новітньому часі (початок 90 –х), але так і не став дієвим прикладом самоуправління. Та й до таких сумних наслідків в Криму призвела наявність уряду, що є по суті виконкомом при облраді Криму.
Як же за умови збереження унітарності досягнути реального народоуправління? Насамперед на цю ситуацію треба дивитися не згори, з Києва, а знизу, з села та міста.
Відома істина: «Село – це люди, збережемо село - збережемо людей». Не важко навіть оглядово, оцінивши ту чи іншу територію, визначити на ній перспективні села, саме вони мають стати новими територіальними центрами, об’єднавши навколо себе сільські ради; як варіант, використаємо для них назву «волость». Гасло «вся влада регіонам» повинно бути повною мірою реалізоване в межах волості та міста. Волость формується в межах тієї території, яка буде достатньою для її автономного існування, дотування волості неприйнятне. Які функції забезпечує волость? Народоуправління, культура, дошкільна освіта, сімейна медицина, комунікаційне життєзабезпечення поселень. Безперечно, при волості можуть бути присутні інші структури, але їх створення та утримання - це клопіт самої громади. Держава зберігає свою присутність на території волості лише в визначених межах, наприклад, такі установи, як пошта, школа. Школа (базова середня освіта) - це територія держави Україна, на якій запроваджено та безкомпромісно дотримується національний стандарт держ. послуги і лише за умови забезпечення цього визначеного стандарту школа має право відчинити двері для маленьких українців.
За аналогією з волосним устроєм повинно сформуватись народоуправління і в містах. Народ повинен залишити за собою всю повноту влади та ресурсу своєї волості та міста. Бюджет держави Україна може розглядатися лише тоді, коли прийняті та зведені всі бюджети волостей та міст країни Україна.
Наступний рівень – «округ», можлива назва «повіт». Волості об’єднуються навколо повітового міста, як правило, це сьогоднішні міста обласного значення. На рівні повіту формуються всі представництва центральних органів держави Україна з забезпечення конституційних обов’язків держави перед країною Україна. Так, наприклад, в кожному повітовому місті повинен функціонувати надсучасний медичний центр з надання будь-якої медичної допомоги, закріпленої національним стандартом, тобто, наприклад, не може бути медичної послуги, яка в Києві надається, а в Куп'янську - ні, людина повинна мати достатній та рівний доступ до медицини, в якому б куточку країни вона не опинилась.
Саме в повітовому місті повинен бути палац правосуддя, державні органи правопорядку, адже на волосному рівні повинно запровадити інститут урядника та народного суду, які разом з волосним старостою будуть виборними.
І, нарешті, повіти об’єднуються в краї: Слобідський, Донецький, Полісський, Галицький і тд.
Дуже важливо замінити не лише назви, а докорінно змінити суть, зробити реальним народовладдя. Це можна забезпечити створенням нової структури представництва – кола народної довіри - волосного, повітового, крайового: від кожних 10-20 садиб обирається десятник, десятники між собою оберуть сотників, які в свою чергу - напівтисячників, тисячників. Так, зрозуміло, що волосне коло народної довіри буде сформовано з сотників, в містах, де густина населяння більша, - з напівтисячників чи тисячників. Не може бути людина в крайовому колі народної довіри, не ставши до цього в коло повітове, волосне чи міське. Зрозуміло і те, що призначення керівника повітової чи крайової виконавчої влади повинно здійснюватись із відповідного кола народної довіри. Ставши на посаду керівника регіональної виконавчої влади, ця людина одночасно отримує і статус ясаула відповідного кола народної довіри.
Вказана трансформація – як переродження, можливість скинути з себе увесь тягар чужої радянської системи управління, що поневолює людину; створити владу, що спрямована не від держави до людини, а навпаки, від людини до держави. Це дасть змогу реально, а не декларативно забезпечити народовладдя в країні.
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Самоорганізація суспільства: від десятника до гетьмана
Влада повинна належати не абстрактному поняттю «регіон», а людині, громадянину.
09012104_2.jpg
Вкотре наш народ опинився на роздоріжжі. В час пошуків відповідей про подальший шлях, деякі політики в черговий раз дістають з рукава нові старі козирі - питання мови, Конституції, устрою держави. Зокрема, вони обіцяють віддати владу на місця, у регіони, що є, на перший погляд, благою справою, а насправді загрозою цілісності країни Україна.
Влада повинна належати не абстрактному поняттю «регіон», а людині, громадянину.
Чого прагне людина? Свободи. Очевидно, радянська система (система рад) покликана на поневолення, примус, я б навіть сказав консервацію свободи та гідності людини та одночасно є кілком в грудях українського народу. Що таке сьогодні типова районна, обласна рада – список підібраних керівником відповідної парторганізації угодних собі людей. Жодного зв’язку з землею та народом немає, їх об’єднує лише партійна належність.
Так, в моєму (Дворічанському) районі райрада представляє лише 4 з 14 сільрад, а в облраді взагалі немає депутата - мого земляка, тобто облрада сліпа і глуха до проблем та потреб мого району. Де-юре представницькі органи є, але фактично вони народ не представляють і не допускають до управління територією. Тому передача обласній раді функції формування виконавчої влади в області (а саме це партфункціонери обласного рівня розуміють під «передайте владу в регіони») неминуче повторює реальність ХІ ст., коли могутня держава Київська Русь, створивши удільні князівства, ослабла, зазнала зовнішньої інтервенції і врешті-решт назавжди зникла з мапи світу.
Якщо аналогії з історичним минулим для когось не достатньо красномовні, то шокуючі події сучасності розвіюють всі сумніви. Адже автономія Криму, в основу якої було покладено не канонічне право корінного народу жити на землі своїх предків, а надумані орієнтири, - яскравий приклад того, що станеться з цілою країною Україна, якщо не зробити висновки.
Правда українського народу в тім, що йому не потрібно позичати розуму, необхідно лише скористатися мудрістю і досвідом предків, які витворили зручну для себе систему народовладдя. Очевидно, інструмент, який сьогодні активно пропагується, – виконкоми при радах, не є тією глибинною відповіддю, яка здатна задовольнити сьогоднішні виклики, більше того, цей інструмент уже застосовувався в новітньому часі (початок 90 –х), але так і не став дієвим прикладом самоуправління. Та й до таких сумних наслідків в Криму призвела наявність уряду, що є по суті виконкомом при облраді Криму.
Як же за умови збереження унітарності досягнути реального народоуправління? Насамперед на цю ситуацію треба дивитися не згори, з Києва, а знизу, з села та міста.
Відома істина: «Село – це люди, збережемо село - збережемо людей». Не важко навіть оглядово, оцінивши ту чи іншу територію, визначити на ній перспективні села, саме вони мають стати новими територіальними центрами, об’єднавши навколо себе сільські ради; як варіант, використаємо для них назву «волость». Гасло «вся влада регіонам» повинно бути повною мірою реалізоване в межах волості та міста. Волость формується в межах тієї території, яка буде достатньою для її автономного існування, дотування волості неприйнятне. Які функції забезпечує волость? Народоуправління, культура, дошкільна освіта, сімейна медицина, комунікаційне життєзабезпечення поселень. Безперечно, при волості можуть бути присутні інші структури, але їх створення та утримання - це клопіт самої громади. Держава зберігає свою присутність на території волості лише в визначених межах, наприклад, такі установи, як пошта, школа. Школа (базова середня освіта) - це територія держави Україна, на якій запроваджено та безкомпромісно дотримується національний стандарт держ. послуги і лише за умови забезпечення цього визначеного стандарту школа має право відчинити двері для маленьких українців.
За аналогією з волосним устроєм повинно сформуватись народоуправління і в містах. Народ повинен залишити за собою всю повноту влади та ресурсу своєї волості та міста. Бюджет держави Україна може розглядатися лише тоді, коли прийняті та зведені всі бюджети волостей та міст країни Україна.
Наступний рівень – «округ», можлива назва «повіт». Волості об’єднуються навколо повітового міста, як правило, це сьогоднішні міста обласного значення. На рівні повіту формуються всі представництва центральних органів держави Україна з забезпечення конституційних обов’язків держави перед країною Україна. Так, наприклад, в кожному повітовому місті повинен функціонувати надсучасний медичний центр з надання будь-якої медичної допомоги, закріпленої національним стандартом, тобто, наприклад, не може бути медичної послуги, яка в Києві надається, а в Куп'янську - ні, людина повинна мати достатній та рівний доступ до медицини, в якому б куточку країни вона не опинилась.
Саме в повітовому місті повинен бути палац правосуддя, державні органи правопорядку, адже на волосному рівні повинно запровадити інститут урядника та народного суду, які разом з волосним старостою будуть виборними.
І, нарешті, повіти об’єднуються в краї: Слобідський, Донецький, Полісський, Галицький і тд.
Дуже важливо замінити не лише назви, а докорінно змінити суть, зробити реальним народовладдя. Це можна забезпечити створенням нової структури представництва – кола народної довіри - волосного, повітового, крайового: від кожних 10-20 садиб обирається десятник, десятники між собою оберуть сотників, які в свою чергу - напівтисячників, тисячників. Так, зрозуміло, що волосне коло народної довіри буде сформовано з сотників, в містах, де густина населяння більша, - з напівтисячників чи тисячників. Не може бути людина в крайовому колі народної довіри, не ставши до цього в коло повітове, волосне чи міське. Зрозуміло і те, що призначення керівника повітової чи крайової виконавчої влади повинно здійснюватись із відповідного кола народної довіри. Ставши на посаду керівника регіональної виконавчої влади, ця людина одночасно отримує і статус ясаула відповідного кола народної довіри.
Вказана трансформація – як переродження, можливість скинути з себе увесь тягар чужої радянської системи управління, що поневолює людину; створити владу, що спрямована не від держави до людини, а навпаки, від людини до держави. Це дасть змогу реально, а не декларативно забезпечити народовладдя в країні.
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта