Зображення користувача Арсен Дубовик.
Арсен Дубовик
  • Відвідувань: 0
  • Переглядів: 0

Роздратувати ворога - це святе діло, але сам не гарячкуй

Уривок зі сценарію майбутнього художнього фільму з однойменною назвою "Дримба" про запорозького козака-характерника Дримбу (автор сценарію Андрій Руденко, автор ідеї та виконавець головної ролі Олексій Зорін.

Нат. Січ. День (титр)

Із чорної хмари з’являється Дримба, який сидить із відкритими очима. Він, схрестивши ноги, дивиться у нікуди і грає на дримбі. Перед обличчям Дримби пролітає метелик. Дримба закриває очі.

Метелик уповільнює свій політ й застигає у повітрі. Усе навколо Дримби йде обертом. Навколо Дримби видно порожній двір Січі. Із чорного диму вимальовується чоловічий силует із шаблею в руці. Дримба перестає грати і напружено вдивляється в силует, який стає усе чіткішим. Вітер приносить білий дим, який розсіюється чоловічий силует. Метелик летить геть, а навколо Дримби з’являються люди і людський гамір повільно наповнює тишу.

По двору Січі 100 козаків зайняті своїми справами: хтось рихтує зброю, хтось танцює під музику, хтось поспішає по своїх справах.

Дримба відкриває очі та гнівно дивиться в той бік, звідки з’явився білий дим. На порозі будівлі військових старшин стоять польський офіцер Франик та німецький офіцер Бастіан. Бастіан пале люльку з якої йде легкий білий димок у напрямку дримби.

Бастіан (німецькою) - Знаєте, пане Франик, мене дивує, що У Європі це стадо свиней називають лицарями.

Франик (сміється)(польською) - Нічого дивного, вони дійсно люди честі і вправні воїни.

Бастіан дивиться зневажливо на козаків і посміхається. Дримба похмуро дивиться на Бастіана. Серед двору б’ються два джури - Андрій та Гриць. Андрій в гніві несамовито кричить та істерично нападає на Гриця. Гриць одним рухом збиває Андрія і той падає на землю придавлений захватом. Гриць тримає Андрія на заломі. Андрій люто гарчить та намагається вирватись.

Дримба (до Джур)(кричить) - Грицю, досить!

Бастіан (з відразою) - Хіба може в Україні бути щось добре? Не країна а лайно і українці лайно.

Дримба з викликом дивиться Бастіану в очі. Бастіан помічає дримбу і з зневагою дивиться в очі Дримбі. Дримба підходить до двох джур, ляскає Гриця по спині. Гриць всміхається і відпускає Андрія. Андрій підводиться й гнівно дивиться на Гриця.

Дримба (голосно, щоб усі почули) - Андрію, що ж ти сунеш на нього як тупий німецький хряк?!

Франик дивиться на Бастіана і сміється. Бастіан гнівно дивиться на Дримбу і йде до нього. Франик йде за Бастіаном.

Дримба (до Андрія) - Запам’ятай: роздратувати ворога - це святе діло, але сам не гарячкуй…

До Дримби підходять Франик та Бастіан.

Бастіан (з насмішкою)(українською) - А ви, козаче, тільки теорію викладаєте, чи ще й дрючком махати вмієте?

Дримба (до Бастіана) - А ти часом не з неба впав?

Бастіан (з насмішкою) - А чому свинопас цим цікавиться?

Дримба (з відразою) - Так ти у свинопаса і спитай. А от мені здається, що ти головою вдарився і тепер горя собі шукаєш.

До компанії сходяться козаки: Часник, Бийдак, Куліш, Жменя, Кухтій, Нечай та інші.

Куліш - Хлопці, та досить вже люб’язностями кидатись. Дайте один одному в пику та попід ребра…

Жменя (посміхається) - Ага, а ми подивимось.

Дримба (посміхається) - От, вилупки!

Куліш (до Жмені, награно ображено) - Я щось погане сказав?

Жменя (до Дримби) - Ну хочете - наступіть на свою честь, гордість, проковтніть образу, вибачайтесь, принижуйтесь один по перед одним.

Куліш (сміється) - Ага, а ми подивимось…

До них підходять інші козаки: Мухомор, Водохід, Вирій, Полихай, та три сивовусих діда. Усі посміхаються.

Бастіан (гордовито) - Німецькі офіцери образи не забувають.

Дримба (з відразою) - То може тобі око набити, щоб пам’ятав довше?

Франик і Козаки сміються.

Бастіан (з холодною посмішкою) - А може тобі язика підрізати?

Дримба б’є німця в око. Бастіан хватається за око, і тут же намагається вдарити Дримбу. Дримба ухиляючись відбиває напади Бастіана. Бастіан вкрай розлютившись хапає шаблю і йде на Дримбу.

Бастіан (гнівно) - Я тебе вб’ю!

Дримба вихоплює свою шаблю і зав’язується бійка. Дримба і Бастіан б’ються на рівних. Навколо Бастіана і Дримби збирається натовп із козаків, поляків і німців. Усі сміються і підтримують бійців окриками.

Інт. Будинок старшин. День

За великим столом сидять: Сагайдачний, Бородавка, Батько Баркаш, троє козацьких старшин, польський посланець із помічниками.

Польський посланець (благаючи) - Шановні козаки, зрозумійте, в нас дуже мало часу. А такі питання може вирішити лише мій король.

Бородавка (посміхається) - Ну, то нехай прийде до нас і ми побалакаємо.

Сагайдачний (стримано) - Бородавко зачекай.

Бородавка (сердито) - Сагайдачний, ти мені рота не затуляй. Хочеш тріпатися із ляхами - твоя справа, а моя справа – війна.

Бородавка невдоволено дивиться на спокійний погляд Сагайдачного і замовкає.

Сагайдачний (до польського посланця) - Пан посол, ви маєте рацію, в нас дійсно часу обмаль, тому варто завтра ж вирушити до Польщі. Сигізмунд зараз там?

Польський посланець безпорадно зітхає і киває головою. До кімнати заходить Куліш.

Куліш - На дворі бійку затіяли.

Усі роздратовано дивляться на Куліша і вибігають із приміщення. Куліш вдоволено посміхається і виходить за всіма.

Нат. Січ. День

Спітнілі Дримба і Бастіан б’ються на рівних. Навколо них зібралась велика купа козаків, німців, поляків. Козаки і поляки підтримують Дримбу, німці підтримують Бастіана. Із будівлі старшин вибігають Сагайдачний, Бородавка, Батько Баркаш, польські дипломати з помічниками. Усі спішать до натовпу.

Сагайдачний (гнівно) - Дримба, ти що сказився?

Батько Баркаш (перелякано) - Це ж охоронець посланця!

Бородавка (сміється) - Та нехай хлопці пар випустять!

Батько Баркаш вихоплює шаблю з рук Дримби. Бастіан втирає спітніле обличчя.

Бастіан - Це була моя ідея. Я прошу дозволити закінчити нам цю справу.

Дримба - Батьку, цей німець хотів подивитись . От я й визвався допомогти.

Сагайдачний (невпевнено) - Ну, як що так, тоді вибачте. Іван Самойлович, віддайте Дримбі зброю.

Батько Баркаш віддає шаблю Дримбі і відходить убік. Дримба та Бастіан стають один навпроти одного у бойові позиції. Бастіан, зціпивши зуби, гнівно дивиться на Дримбу. Дримба здивовано дивиться німцю під ноги й показує пальцем.

Дримба (здивовано) - О, жаба з цицькою!...

Бастіан дивиться собі під ноги. Дримба швидко вибиває шаблю з рук Бастіана. Козаки і поляки сміються. Німці осуджуючи дивляться на Дримбу. Бастіан розлючено стискає кулаки і йде на Дримбу. Дримба впирає шаблю Бастіанові у груди. Бастіан зупиняється і гнівно дивиться на презирливу посмішку Дримби.

Дримба (презирливо) - Тобі чого від мене потрібно?

Бастіан (гнівно) - Ти образливо ставився до німців! Я вимагаю вибачення!

Дримба (здивовано) - Ану нагадай, це коли тобі око протер?

Козаки сміються.

Бастіан - Коли ти розмовляв з хлопцем і сказав «як німецький хряк…»

Дримба - То й що за грубість, коли я вголос кажу про ваших свиней? Чи може хряк у вас священна худоба?

Бастіан дивиться на Дримбу, потім кліпає очима та збентежено зітхає.

Бастіан (вибачаючись) - Oh mein Gott! Мене підвело недостатне знання козацької мови. Я вибачаюсь.

Дримба (посміхається) - Вибачаю!

Усі козаки сміються і розходяться. Сагайдачний підходить до поляків і щось розказує, показуючи рукою у бік Дримби та Бастіана. Поляки вибухають сміхом і жваво спілкуються між собою.

Бастіан - В бою ти себе поводив м..е..м.. як же це по вашому?...

Дримба - Нечемно?

Бастіан - О, я-я! Так – нечемно!

Дримба - В нас це називається - з фантазією.

Бастіан - О?!

Дримба - Отож!

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Передчуття Великого джигаду

Фільм і роман «Дюна» як війна людей і психопатів – три вибухові ідеї таємного послання Френка Герберта

Моад’Діб став рукою Господньою – і пророцтво вільних справдилося. Моад’Діб приносив мир туди, де була війна. Моад’Діб приносив любов туди, де панувала ненависть. Він повів свій народ до справжньої...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Арсен Дубовик.
0
Ще не підтримано

Моїм синам ой! як сподобався цей фрагмент :)
А Вам?

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Коментарі

Зображення користувача Арсен Дубовик.
0
Ще не підтримано

Моїм синам ой! як сподобався цей фрагмент :)
А Вам?

"Є десь, у якійсь далекій землі, таке дерево, що шумить верховіттям у самому небі, і Бог сходить ним на землю вночі..." (М. В. Гоголь)

Зображення користувача Андрій Солтівский.
0
Ще не підтримано

Сумно.

Живе Слово творить і перемагає