Свята Матір у Скорботі
Любі, кохані, сини мої, діти… Серце в жалобі, тугою сповите! Мати від себе вас відпустила, Стежку на небо вам простелила…
Любі, кохані, сини мої, діти…
Серце в жалобі, тугою сповите!
Мати від себе вас відпустила,
Стежку на небо вам простелила…
Молиться Мати кожної миті.
Брами Всевишні настіж відкриті.
Ви Україну славою вкрили,
Сповнили простір величчю сили.
З серця на землю крові краплини...
В'ється у золоті небом стежина,
Шлях нам торує гартом до волі
Варта хранителів нашої долі…
Діти, сини мої, любі, кохані…
Серце тужити не перестане!
В ньому вогонь вже палає довіку,
Голос тамуючи скорбного крику…
Плаче земля, наша Мати, країна,
Біль ятрить душу за кожного сина…
Жертви такої чи ми достойні?
Люди, вставаймо! Будьмо свідомі!
Наталка Артанія Кобза24 лютого 2014 р. Київ
П'єта. Свята Матір у скорботі
Свята Матір у Скорботі
Любі, кохані, сини мої, діти…
Серце в жалобі, тугою сповите!
Мати від себе вас відпустила,
Стежку на небо вам простелила…
madonnazdytyam.jpg
Свята Матір у Скорботі
Любі, кохані, сини мої, діти…
Серце в жалобі, тугою сповите!
Мати від себе вас відпустила,
Стежку на небо вам простелила…
Молиться Мати кожної миті.
Брами Всевишні настіж відкриті.
Ви Україну славою вкрили,
Сповнили простір величчю сили.
З серця на землю крові краплини...
В'ється у золоті небом стежина,
Шлях нам торує гартом до волі
Варта хранителів нашої долі…
Діти, сини мої, любі, кохані…
Серце тужити не перестане!
В ньому вогонь вже палає довіку,
Голос тамуючи скорбного крику…
Плаче земля, наша Мати, країна,
Біль ятрить душу за кожного сина…
Жертви такої чи ми достойні?
Люди, вставаймо! Будьмо свідомі!
Наталка Артанія Кобза
24 лютого 2014 р. Київ
Зверніть увагу
«Великий Вулик» Френка Герберта – етномережа вільних людей у фантастичному романі «Вулик Геллстрома» (+відео)