Притча про мавпу.

Йшла одна мавпа, аж бачить висить банан. «Далеко», - подумала, тай пішла собі далі. Проходило ще багато «одних» мавп не бачачи сенсу діставати банана. Друга мавпа побачивши банан вирішила до нього дострибнути. Стрибала, стрибала, от-от дістане от-от, та ніяк не дістає. Приходило ще багато других мавп, що вони не робили і підкидали одне одного і гуртом – аж ніяк, здавалося б майже – ні. Третя мавпа прийшла: пострибала, пострибала і тут до неї дійшло – взяла палицю тай збила банан.

    Візьміть свою Душу (відчуйте та свідомо об’єднайтесь) і Істина дана Вам буде.

Виникає питання: Чи не нагадуємо ми всі гуртом "других мавп", котрі "стрибають" та до справжнього розуміння Істини не досягають. Дехто з нас може "стрибати" вище за інших. Та чи ближче він від цього до Істини? Аж ніяк. Без власного особливого розуміння ці, здавалось би, найрозвинутіші "мавпуни", котрим всі інші аплодують: "Ти ба, як високо вони стрибають", - насправді виявляються недолугими телепнями - Земля їх все одно притягає до себе, даючи ще один шанс, та ще безліч шансів - втілень на усвідомлення свого єдиного інструменту - Душі в істинному її значенні, а не спотвореному іншими "другими мавпами". Звідси витікає істинне розуміння Духу та істинне призначення тіла, а значить вірне відношення до символіки.
Хто це зрозуміє та повірить в себе вже зробить неабиякий відрив в розвитку, поступово все далі відходячи від тупцювання на місці та готуючись до істинного польоту в п"ятому вимірі.