Давно в Росії не загрожували зброєю офіційному Києву. Останній раз, по-моєму в 1997 році, московський мер Юрій Лужков зажадав «силою забрати Крим». Цього разу вирішив побряцати зброєю не який-небудь «цивільний шпак», а міністр оборони ракетно-ядерної країни Сергій Іванов. Будемо стріляти на поразку тих, хто намагається захопити наші кримські маяки відповідно «зі статутом гарнізонної і вартової служби».
Високопоставленого російського чиновника важко звинуватити в наївності, а тим більше в недосвідченості. Міністр оборони просто провокатор. Він свідомо займається підбурюванням до дій, що можуть викликати важкі наслідки.
Якби коли-небудь пан Іванов служив в армії і стояв у варті, навряд чи йому спало на думку за допомогою телебачення віддавати накази вартовим на посту.
А тепер уявимо собі: стоїть на бойовій варті біля маяку в Криму російський матрос Петров, віком 18 років, уродженець міста Мурома. Служить він лише півроку, людина дисциплінована й пильна. Правда, занадто вже молодий матрос Петров.
А рано-вранці кримчанин, глухий пенсіонер Іван Іванович вирішив бичків половити в Чорному морі, біля цього самого злощасного (нікому не потрібного) маяка. Не чує ветеран війни грізних лементів: «Стій, хто йде! Стій стріляти буду!». И отримав у лоба кулю «ні за що, ні про що» наш бідний рибалка.
О! Як зрадіють політики в Москві і Києві! Скільки бруду виллють один на одного! Які тільки обвинувачення не підуть із Кремля і Банкової! А скільки патріотів і націоналістів в обох країнах ринутися захищати споконвіку російську чи українську (для рідних небіжчика вже не важливо) землю!
А здоровий глузд підказує, що не трясти зброєю треба було би міністру Іванову, не загрожувати застосуванням зброї на території стратегічного партнера Росії, а чесно сказати громадянам обох країн: «З 1997 року я не займався проблемами оренди російського Чорноморського флоту в Криму. Там існує багато неясних питань, договірна база недосконала і двозначна. І взагалі, обіцяю, що вже завтра я поїду в Київ (чи запрошу свого колегу Анатолія Гриценко в Москву), і ми всі проблеми вирішимо. Ви не хвилюйтеся брати-слов’яни!»
Від “Народного Оглядача”: Цю статтю передруковано з сайту «Росийско-украинское обозрение» з розділу «Погляд з Москви». Як бачимо, і в Білокам’яній є люди, що розуміють хибність для Росії політики ескалації конфлікту з Україною. Шкода, що у владних коридорах їх не слухають. Нам залишається лише поспівчувати росіянам, у яких міністерством оборони керує людина, що не має ані досвіду служби в армії, ані елементарної чесності.
Радіймо, ельфи! У новому епізоді нашого подкасту ми обговоримо п’ять унікальних ознак потенційних ельфів: від розуміння двох нових стадій розвитку людини до фізичного та ментального омолодження. А ще...
Провокатор
Світ:
Якби коли-небудь пан Іванов служив в армії і стояв у варті, навряд чи йому спало на думку за допомогою телебачення віддавати накази вартовим на посту.
А тепер уявимо собі: стоїть на бойовій варті біля маяку в Криму російський матрос Петров, віком 18 років, уродженець міста Мурома. Служить він лише півроку, людина дисциплінована й пильна. Правда, занадто вже молодий матрос Петров.
А рано-вранці кримчанин, глухий пенсіонер Іван Іванович вирішив бичків половити в Чорному морі, біля цього самого злощасного (нікому не потрібного) маяка. Не чує ветеран війни грізних лементів: «Стій, хто йде! Стій стріляти буду!». И отримав у лоба кулю «ні за що, ні про що» наш бідний рибалка.
О! Як зрадіють політики в Москві і Києві! Скільки бруду виллють один на одного! Які тільки обвинувачення не підуть із Кремля і Банкової! А скільки патріотів і націоналістів в обох країнах ринутися захищати споконвіку російську чи українську (для рідних небіжчика вже не важливо) землю!
А здоровий глузд підказує, що не трясти зброєю треба було би міністру Іванову, не загрожувати застосуванням зброї на території стратегічного партнера Росії, а чесно сказати громадянам обох країн: «З 1997 року я не займався проблемами оренди російського Чорноморського флоту в Криму. Там існує багато неясних питань, договірна база недосконала і двозначна. І взагалі, обіцяю, що вже завтра я поїду в Київ (чи запрошу свого колегу Анатолія Гриценко в Москву), і ми всі проблеми вирішимо. Ви не хвилюйтеся брати-слов’яни!»
Від “Народного Оглядача”: Цю статтю передруковано з сайту «Росийско-украинское обозрение» з розділу «Погляд з Москви». Як бачимо, і в Білокам’яній є люди, що розуміють хибність для Росії політики ескалації конфлікту з Україною. Шкода, що у владних коридорах їх не слухають. Нам залишається лише поспівчувати росіянам, у яких міністерством оборони керує людина, що не має ані досвіду служби в армії, ані елементарної чесності.
----------------------------------------------------
В тему:
Повторимо вчинок Виговського?
Хроніка реконкісти
Істерія приреченої держави
Москалі бажають стріляти по українцях
Перше українське тисячоліття Криму
Зверніть увагу
Ельфійська свідомість та ельфійська ідентичність – стратегія перетворення на надлюдину (+аудіо)