Київ, 24 січня 2014 року. Філолог-викладачка французької мови Валентина Мельник супроводила мене на Майдан. Мета: дізнатися більше про Правий Сектор, оскільки про нього були суперечливі відгуки й інколи називали його членів «терористами».
Довідалися, де знайти об’єднання патріотичних сил Правий Сектор (ПС) біля барикад на вулиці Грушевського. Тут молодий доброволець, студентка медицини Андріяна, вказала нам осідок її «улюбленців»: 5-тий поверх у Будинку Профспілок на Майдані Незалежности. Валентина Мельник: «ми прийшли в Будинок профспілок на п’ятий поверх через три кордони охорони (чемно попросили показати документи). Нас прийняли ввічливо, але спочатку не знали, до кого спрямувати, бо всі – зайняті» .
Хлопці, в основному молоді, відпочивали в коридорі, сидячи на підлозі; інші займалися кожен своєю справою. Спокійна, невимушена атмосфера; відчувається дисципліна, відповідальність за себе та інших, звертаються один до одного «друже».
Змогли поспілкуватися зі священниками як з Коломиї, так і з Полтавщини.
О. Микола: «Коли питають мене про національну ідею, пояснюю на простому прикладі, що я – господар на своїй садибі, хочу жити в добрих стосунках зі сусідами, сходити в гості чаю попити. Вони можуть до мене прийти, але не хочу, щоби сусіди втручалися і господарювали в моїй садибі».
Він розповів, що ПС має свою самоорганізаторську місію, кожен виконує потрібну для об’єднання і Майдану роботу, готовий допомогти іншому.
Багато хто з них має вищу освіту, знають чужі мови. Є психологи, які працюють з членами об’єднання.
Відчуття самопосвяти: свідомі і готові покласти для України душу й тіло.
Переважно ПС складається з молодих хлопців, але є й досвідчені, яким підпорядковуються з повагою й довір’ям. Побачили ми й кілька дівчат: милі, скромні, виховані.
Чи не найбільше вразило: при складному становищі, в якому опинилася Україна, ця молодь поєднує в собі добре ставлення до кожного співрозмовника, хоча також не розкидається словами, бо має відчуття часу й обов’язку.
Вони сплять у коридорі по черзі. У приміщенні нема найменшого папірця чи пляшки на підлозі, тютюновим димом не пахне. Один мій співрозмовник, який курив в окремому кабінеті при відчиненому вікні, сказав, що якщо дим мені заважає, то він готовий припинити.
Тут сходяться патріоти усіх верств суспільства й різного місцевого походження. Лунає мова українська, хоча подекуди можна почути й російську. О. Микола: «ми людей не змушуємо говорити українською мовою, вони за якийсь час переходять самі».
На стіні висить нагадування про тренування тричі на день по 30 хвилин: плекають здорове тіло, гартуються.
Валентина Мельник: «Я прийшла на вулицю Грушевського іншого дня і чула, як член ПС давав інтерв’ю французькому телевізійному каналу TF1 французькою мовою і говорив: "Юрій Луценко, екс-міністр внутрішніх справ, нас підтримує і надихає’". Потім додав: "Ми тут відстоюємо свої права і захищаємо свою землю. Ми не дозволимо щоб "донецькі тітушки" нав’язували нам свої порядки: це наша земля"».
2-го лютого до осідку ПС повернулася я, й те саме: дисципліна й ввічливість, тиша й поспіх у полагодженні справ та виконання наказів.
Тоді мала нагоду почути в окремо виділеному просторі концерт музиканта, який співав стрілецькі пісні. Кілька молодих підспівувало пісню проходячи коридором зі своїми завданнями.
Валентина Мельник: «Мій колишній студент В’ячеслав працює в Профспілках України. Він мені розповів, що профспілки працюють в нормальному режимі, тільки ті, що працювали на п’ятому поверсі, тепер працюють зі своїми колегами на четвертому».
Тож ми пересвідчилися, що згірдливі слова про буцімто терористичний ПС не мають під собою підстави. Більше того, ПС справив на нас заспокійливе враження.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
«Правий Сектор справив на нас заспокійливе враження»
Світ:
Спецтема:
Київ, 24 січня 2014 року. Філолог-викладачка французької мови Валентина Мельник супроводила мене на Майдан. Мета: дізнатися більше про Правий Сектор, оскільки про нього були суперечливі відгуки й інколи називали його членів «терористами».
140203-ps-3.jpg
Довідалися, де знайти об’єднання патріотичних сил Правий Сектор (ПС) біля барикад на вулиці Грушевського. Тут молодий доброволець, студентка медицини Андріяна, вказала нам осідок її «улюбленців»: 5-тий поверх у Будинку Профспілок на Майдані Незалежности. Валентина Мельник: «ми прийшли в Будинок профспілок на п’ятий поверх через три кордони охорони (чемно попросили показати документи). Нас прийняли ввічливо, але спочатку не знали, до кого спрямувати, бо всі – зайняті» .
Хлопці, в основному молоді, відпочивали в коридорі, сидячи на підлозі; інші займалися кожен своєю справою. Спокійна, невимушена атмосфера; відчувається дисципліна, відповідальність за себе та інших, звертаються один до одного «друже».
Змогли поспілкуватися зі священниками як з Коломиї, так і з Полтавщини.
О. Микола: «Коли питають мене про національну ідею, пояснюю на простому прикладі, що я – господар на своїй садибі, хочу жити в добрих стосунках зі сусідами, сходити в гості чаю попити. Вони можуть до мене прийти, але не хочу, щоби сусіди втручалися і господарювали в моїй садибі».
Він розповів, що ПС має свою самоорганізаторську місію, кожен виконує потрібну для об’єднання і Майдану роботу, готовий допомогти іншому.
Багато хто з них має вищу освіту, знають чужі мови. Є психологи, які працюють з членами об’єднання.
Відчуття самопосвяти: свідомі і готові покласти для України душу й тіло.
Переважно ПС складається з молодих хлопців, але є й досвідчені, яким підпорядковуються з повагою й довір’ям. Побачили ми й кілька дівчат: милі, скромні, виховані.
Чи не найбільше вразило: при складному становищі, в якому опинилася Україна, ця молодь поєднує в собі добре ставлення до кожного співрозмовника, хоча також не розкидається словами, бо має відчуття часу й обов’язку.
Вони сплять у коридорі по черзі. У приміщенні нема найменшого папірця чи пляшки на підлозі, тютюновим димом не пахне. Один мій співрозмовник, який курив в окремому кабінеті при відчиненому вікні, сказав, що якщо дим мені заважає, то він готовий припинити.
Тут сходяться патріоти усіх верств суспільства й різного місцевого походження. Лунає мова українська, хоча подекуди можна почути й російську. О. Микола: «ми людей не змушуємо говорити українською мовою, вони за якийсь час переходять самі».
На стіні висить нагадування про тренування тричі на день по 30 хвилин: плекають здорове тіло, гартуються.
Валентина Мельник: «Я прийшла на вулицю Грушевського іншого дня і чула, як член ПС давав інтерв’ю французькому телевізійному каналу TF1 французькою мовою і говорив: "Юрій Луценко, екс-міністр внутрішніх справ, нас підтримує і надихає’". Потім додав: "Ми тут відстоюємо свої права і захищаємо свою землю. Ми не дозволимо щоб "донецькі тітушки" нав’язували нам свої порядки: це наша земля"».
2-го лютого до осідку ПС повернулася я, й те саме: дисципліна й ввічливість, тиша й поспіх у полагодженні справ та виконання наказів.
Тоді мала нагоду почути в окремо виділеному просторі концерт музиканта, який співав стрілецькі пісні. Кілька молодих підспівувало пісню проходячи коридором зі своїми завданнями.
Валентина Мельник: «Мій колишній студент В’ячеслав працює в Профспілках України. Він мені розповів, що профспілки працюють в нормальному режимі, тільки ті, що працювали на п’ятому поверсі, тепер працюють зі своїми колегами на четвертому».
Тож ми пересвідчилися, що згірдливі слова про буцімто терористичний ПС не мають під собою підстави. Більше того, ПС справив на нас заспокійливе враження.
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта