Спецтема:

Категорія:

Правляча верхівка продала Україну - Костянтин Ільченко

З самого початку агресії Росії, я маю на увазі, починаючи з подій у Криму, було очевидно, що на такий крок сам Путін піти не міг. Спостерігаючи за млявою реакцією Заходу, можна припустити, що вся ця історія з Кримом є не що інше, як результат домовленостей між учасниками процесу, тобто між Росією, Європою і Україною. Допускаю, що роль офіційної України в цій справі була не вирішальною, але й не останньою. 

Зверніть увагу, як діяли в той час в.о. Президента та Уряд: вони зробили все для того, що б військове українське угрупування в Криму була нерухоме, військовим не надійшло жодного адекватного наказу, спрямованого на відсіч військового вторгнення Росії до Криму. Навпаки кожен виступ Яценюка і Турчинова виправдовував злочинну бездіяльність армії і закликав до неспротиву. Проросійськи налаштоване населення півострова довершило справу і додало потрібний фон для проголошення Криму російським. 

Такий самий план був розроблений і для південно-східних областей України, починаючи від Луганської і закінчуючи Одеською, але сталося непередбачуване. Бліцкриг не вийшов з однієї причини - населення Донбасу відмовилося масово підтримувати створення ЛНР і ДНР і відповідно виходити зі складу України. Ось це і сплутало всі карти тим, хто домовився, а тут ще й самоорганізовані з числа майданівців добровольчі батальйони, які стали на захист України, не питаючи дозволу у Яценюка і Турчинова. 

З цим потрібно було щось робити, адже нова правляча верхівка небезкорисно ж скибками нарізає Україну для Путіна - напевно, їх рахунки поповнилися на кругленькі суми. А раз так, то за зірваний путінський план і отримані бариші потрібно відповідати. Тому відразу після президентських виборів, новий глава країни разом з командою з кабміну почали перед народом створювати ілюзію протистояння агресору. Були задіяні різні технологи відволікання уваги суспільства від проблем війни: тут  й обіцяні сотні мільйонів доларів від Європи, і героїзація добровольців, і непереконливий парад зі свіжопофарбованою старою військовою технікою - все для того, щоб народ повірив, що верхівка приймає не аби яку участь у відбитті агресора, а також в те, що агресор настільки сильний, що з ним краще домовлятися про мир на його ж умовах. 

Здача південного сходу країни відбувається тепер поступово. Єдиною перепоною для здійснення цієї мети є добровольці - от їх і знищують: з одного боку російські вояки і найманці, а з іншого наші полководці, свідомо не забезпечуючи їх вогневою підтримкою, зраджуючи їх на кожному кроці, змушуючи їх іти фактично на вірну смерть.

Ставлення Міноборони до добровольчих батальйонів відверто вороже, батальйони воюють на власному ентузіазмі та народній підтримці. З боку держави допомоги для них нема ніякої, навпаки - суцільна шкода у вигляді заздалегідь прогнозованих котлів і генералів-самодурів, які до того ж працюють на ФСБ. 

Влада повільно, але вже досягає своєї мети: завдяки її зусиллям бойовий дух у частинах помітно знизився, з підходом російських військ до Маріуполя народ запанікував. Тепер питання технології. Пішла гра в чергове перемир'я, під час якого українська влада, посилаючись на наші поразки, заявить про те, що з Путіним потрібно домовлятися, а це означає що домовлятися вони будуть не з урахуванням інтересів України, а з урахуванням інтересів Росії.        

Виходячи з того, що ми бачимо, виходить, що правляча верхівка вже продала Україну. Саме тому на передовій знаходяться батальйони, штучно доведені до такого стану, коли вони вже не можуть протистояти регулярним військам з РФ, а українська армія, що стоїть за спинами батальйонів, фактично не воює, перебуваючи в якості стороннього спостерігача, адже офіційно ж війни нема. 

Тепер зрозуміло, чому Президент не хоче вводити військовий стан - тоді ж доведеться воювати з Росією по-справжньому, тоді за умови оголошеної війни, згідно тієї ж Будапештської угоди, за нас підпишеться Америка і Англія - а йому та його оточенню цього не потрібно, адже тоді народ Україна за підтримки таких країн-гарантів стовідсотково втре носа Путіну і для всіх них - яценюків, Турчинових та інших, які здали країну, настануть страшні часи: з одного боку, народ їх побажає бачити на ліхтарях, а з іншого - Путін зажадає повного звіту за провал операції. 

Ось тому вони і поспішають з екранів телевізорів проводити опитування на тему: а чи потрібен нам Донбас, чи варто за нього воювати? Намагаючись тим самим сформувати громадську думку не на користь України, а на користь ганебного Мінського договорняка, який відправив у мінус і революцію Гідності, і всіх тих, хто, вмираючи на полях битв, думав, що його смерть наближає перемогу. 

Напевно, саме тому на центральних каналах оголосили про оточення «Київської Русі» - на їхню думку, вже прийшла черга і цього батальйону опинитися в черговому котлі, організованому всякими генералами Борискінами, бо аж надто батальйон норовливий та й воювати вміє, а з такими потрібно розправлятися в першу чергу. Саме тому солдати фактично воюють голими руками, а на складах стоїть техніка, що так необхідна на фронті.     

Саме тому здорові ініціативи, які виходять від прогресивної громадськості Донбасу, Президентом повністю ігноруються. Саме тому сепаратисти і ті, хто фінансують бойовиків, вільно розгулюють в парламенті, і їх нерідко можна бачити на Хрещатику, в той час, коли патріотів і захисників Батьківщини влада кидає до в'язниць. 

Тепер все стало на свої місця.

Гравець: 
Олена Каганець
4110

Новини від RedTram - для збільшення прихильників НО

Loading...
 
Форум Підтримати сайт Довідка