У світі є лише три базові ідеології – націоналізм, етатизм і лібералізм.

Різновидами націоналізму є консерватизм, традиціоналізм, республіканізм, національний солідаризм, національний соціалізм, фашизм.

Різновидами етатизму є комунізм, соціалізм, соціал-демократія.

Різновидами лібералізму є лібертаріанство, анархізм, неолібералізм.

Націоналізм – це права ідеологія, тобто така, яка забезпечує правильний розвиток.

Етатизм і лібералізм – це ліві ідеології, тобто ідеологічні збочення.

• Націоналізм розглядає суспільство як соціальний організм.
• Етатизм розглядає суспільство як машину.
• Лібералізм розглядає суспільство як соціальний пісок.

У націоналізмі джерелом влади є правильно організовані громади, які вибудовують державну організацію (республіку) знизу догори.

У етатизмі джерелом влади є пануюча верхівка – державний апарат, бюрократія, компартія.

У лібералізмі джерелом влади є окремий індивід. Оскільки лібералізм не пропонує власну модель соціального устрою і не має історичних реалізацій, то його часто не вважають політичною ідеологією. Де-факто, лібералізм зводиться до критики етатизму і націоналізму. Причому критика деструктивна, адже взамін не пропонується нічого реалістичного.

Важливою ознакою, яка відрізняє правих і лівих, є ставлення до еволюції і революції.

Націоналізм пропонує еволюційний шлях. Він опирається на природні закони і стверджує: якщо народ прагне керувати державою, він має сам її сформувати.

Лівакам не цікава еволюція, вони прихильники революційних змін. Йдеться про швидкий переворот і перехоплення управління.

Усі три ідеології по-різному ставляться до:

• екології,
• батьківщини,
• власності,
• класових інтересів,
• виборності
• людської еволюції
• спроможності людей до самоорганізації.

Для того, щоб унаочнити ставлення ідеологій чи конкретних політичних сил до тих чи інших питань, використовують політичні компаси. Наприклад, ставлення до держави і приватної власності.

Найважливіший політичний компас той, який стосується питань життя і смерті, виживання або вимирання.

Цей компас має дві осі:

• уніфікація – самобутність (по горизонталі)
• гедонізм – динамізм (по вертикалі

Самобутність – це вибудова стратегії під себе, на основі власних сильних якостей і особливостей, з врахуванням своєї мови і етнічних традицій.  

Динамізм – це прагнення стати кращим і сильнішим: культурно, організаційно, технологічно.  

Націоналізм – це етнічна самобутність плюс динамізм.

Класичний приклад націоналістичної держави – це Японія. США були засновані як націоналістична держава, при цьому ідея «плавильного казана» стосувалася тільки європейських народів. Дональд Трамп повертає США до націоналізму.

Ще одним прикладом націоналістичної держави є Ізраїль. При цьому ізраїльтяни переконують інших, що націоналізм – це погано. А все тому, що націоналізм – найефективніша ідеологія.

А що в Україні?

Є розрізнені народники – окремі гуртки, спільноти, громадські організації. Політичні партії є етатичними, інакше за існуючої політичної системи у них нема жодних шансів. ВО «Свобода» – це етатична українська партія з лівацькою ідеологією бандерівщини.

В Україні нема націоналізму – є лише етнічний етатизм і безетнічний лібералізм. Сектор самобутніх динамістів, тобто націоналістів – вільний.

Аудіозапис: Ігор Каганець, Богдан Бень - Політичний компас націоналіста - курс на динамічну самобутність

Додатково у статті Політичний компас Міжмор’я: еволюція, самобутність, динамізм