Масляна отримала таку назву тому, що основною обрядовою стравою протягом всього тижня були вареники з сиром, які споживалися з маслом чи сметаною. Готували також гречані млинці, смажені на маслі або на смальці. Досить популярними серед селян була маслянка (сколотини від масла). Тому ще казали: "Нехай буде й маслянка — аби щоранку!"
Як пише у своїй книзі “Звичаї нашого народу” Олекса Воропай, Масляна складалася з трьох частин: зустріч у понеділок, кульмінаційна точка – у четвер і “прощальна неділя”.
У прощальну або Прощену неділю, кожен мав забути про кривди та попросити пробачення у всіх, кого образив. Раніше ходили до рідних і знайомих “прощатися” – просити прощення за кривди і гріхи. Інколи навіть відвідували цвинтар, щоб померлі родичі простили їм.
На масляному тижні не вживали м’яса, а виключно молочні продукти. З давніх давен в цей період зазвичай вшановували худобу. У храмі освячували продукти тваринного походження, зокрема масло, молоко, сир
Масляна раніше також називалася Колодій і тривала цілий тиждень. Це був останній тиждень перед Великим постом. Парубки вибирали собі наречених, а неодруженим молодим чоловікам прив'язували колодку. На масляному тижні жінки не шили і не пряли, а переважно розважалися.
Заміжні жінки в понеділок зранку збиралися в корчмі "колодкувати". Вони знаходили невелику колоду, по черзі вповивали її шматками полотна і залишали в шинку до наступного дня. Так, у понеділок «колодка народилась».
У вівторок колодка «охрестилась» – жінки знову збиралися в шинку: їли, пили і співали:
Масляна, воротися!
До Великодня простягнися,
Від Великодня до Петра,
А від Петра та до тепла...
У неділю відбувалось завершення «життя» колодки – жінки «волочили колодку», тобто прив’язували неодруженим парубкам, іноді і дівчатам.
Починаючи з понеділка, жінки ходили по домах, де є дорослі неодружені хлопці і дівчата, і прив’язували колодку матерям до ноги - за те, що вони не оженили сина або дочку впродовж останніх м’ясниць.
В п’ятницю було частування тещі.
Колись в Україні був звичай двічі на рік частувати тещу – "щоб горло не пересихало".
Хто оженився восени, віз тещу до себе в гості на другий день Різдвяних Свят (або на третій день, якщо теща зла). Хто ж оженився в післяріздвяні м’ясниці, той віз тещу до себе в Масляну П’ятницю. Разом з тещею запрошували й інших родичів.
Наприкінці тижня проводилися масові гуляння на майдані. Парубоча Громада встановлювала гладенький високий стовп — Колодку, який до того ж часто намащували салом (або іншим жиром), а на верх підвішували чобіт.
Парубоцтво змагалося за право дістати чобіт, найспритніший отримував приз — пару чобіт для майбутньої тещі.
Всі обрядові дійства супроводжувалися піснями та хороводами, пригощанням один одного млинцями, закликаючи весну:
Ой, весна, весна, ой, весна-красна,
Що ж ти нам, весно, принесла!
Принесла я вам ясне Сонечко,
Ясне Сонечко у віконечко!
Традиційним завершенням гулянь є спалення величезного опудала Масляної (Мари, Зими), яке символізує проводи холодів і народження Весни та нового життя.
Наші інтереси:
Знати народні традиції та відновлювати українські звичаї.
Третій Гетьманат пропонує альтернативу «цифровому концтабору» та ліволіберальному хаосу. Дана праця призначена для стратегів, інвесторів, розробників та всіх Людей Волі, які розглядають Україну як...
Починається Масляний тиждень. Неодруженим парубкам час вибирати наречених
Світ:
Масляна отримала таку назву тому, що основною обрядовою стравою протягом всього тижня були вареники з сиром, які споживалися з маслом чи сметаною. Готували також гречані млинці, смажені на маслі або на смальці. Досить популярними серед селян була маслянка (сколотини від масла). Тому ще казали: "Нехай буде й маслянка — аби щоранку!"
17022001.jpg
Як пише у своїй книзі “Звичаї нашого народу” Олекса Воропай, Масляна складалася з трьох частин: зустріч у понеділок, кульмінаційна точка – у четвер і “прощальна неділя”.
У прощальну або Прощену неділю, кожен мав забути про кривди та попросити пробачення у всіх, кого образив. Раніше ходили до рідних і знайомих “прощатися” – просити прощення за кривди і гріхи. Інколи навіть відвідували цвинтар, щоб померлі родичі простили їм.
На масляному тижні не вживали м’яса, а виключно молочні продукти. З давніх давен в цей період зазвичай вшановували худобу. У храмі освячували продукти тваринного походження, зокрема масло, молоко, сир
Масляна раніше також називалася Колодій і тривала цілий тиждень. Це був останній тиждень перед Великим постом. Парубки вибирали собі наречених, а неодруженим молодим чоловікам прив'язували колодку. На масляному тижні жінки не шили і не пряли, а переважно розважалися.
Заміжні жінки в понеділок зранку збиралися в корчмі "колодкувати". Вони знаходили невелику колоду, по черзі вповивали її шматками полотна і залишали в шинку до наступного дня. Так, у понеділок «колодка народилась».
У вівторок колодка «охрестилась» – жінки знову збиралися в шинку: їли, пили і співали:
Масляна, воротися!
До Великодня простягнися,
Від Великодня до Петра,
А від Петра та до тепла...
У неділю відбувалось завершення «життя» колодки – жінки «волочили колодку», тобто прив’язували неодруженим парубкам, іноді і дівчатам.
Починаючи з понеділка, жінки ходили по домах, де є дорослі неодружені хлопці і дівчата, і прив’язували колодку матерям до ноги - за те, що вони не оженили сина або дочку впродовж останніх м’ясниць.
В п’ятницю було частування тещі.
Колись в Україні був звичай двічі на рік частувати тещу – "щоб горло не пересихало".
Хто оженився восени, віз тещу до себе в гості на другий день Різдвяних Свят (або на третій день, якщо теща зла). Хто ж оженився в післяріздвяні м’ясниці, той віз тещу до себе в Масляну П’ятницю. Разом з тещею запрошували й інших родичів.
Наприкінці тижня проводилися масові гуляння на майдані. Парубоча Громада встановлювала гладенький високий стовп — Колодку, який до того ж часто намащували салом (або іншим жиром), а на верх підвішували чобіт.
Парубоцтво змагалося за право дістати чобіт, найспритніший отримував приз — пару чобіт для майбутньої тещі.
Всі обрядові дійства супроводжувалися піснями та хороводами, пригощанням один одного млинцями, закликаючи весну:
Ой, весна, весна, ой, весна-красна,
Що ж ти нам, весно, принесла!
Принесла я вам ясне Сонечко,
Ясне Сонечко у віконечко!
Традиційним завершенням гулянь є спалення величезного опудала Масляної (Мари, Зими), яке символізує проводи холодів і народження Весни та нового життя.
Знати народні традиції та відновлювати українські звичаї.
Зверніть увагу
Біла книга «Третій ϟ Гетьманат»: Заснування держави без бюрократії та податків – архітектура, технологія, традиція (версія 1.0)