Світова політика знову опинилася на перехресті історії. У столиці Саудівської Аравії — Ер-Ріяді — відбулася зустріч між офіційними делегаціями США та Російської Федерації. Переговори проходили під головуванням Держсекретаря США Марко Рубіо та Міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова. Основною темою обговорення стала війна Росії проти України, питання її завершення, можливі компроміси та шляхи недопущення відновлення бойових дій.
Однак, ці переговори мали одну суттєву особливість — до них не була залучена Україна, так само як і жодна з європейських країн. Це викликало широкий резонанс у світовій спільноті, адже багато хто провів паралелі з трагічним Мюнхенським зговором 1938 року, коли без участі Чехословаччини її території були розділені на користь нацистської Німеччини. Тоді це стало прологом до Другої світової війни. Чи може Ер-Ріяд стати символом нової катастрофи?
Добрий день!
Світова політика знову опинилася на перехресті історії. У столиці Саудівської Аравії — Ер-Ріяді — відбулася зустріч між офіційними делегаціями США та Російської Федерації. Переговори проходили під головуванням Держсекретаря США Марко Рубіо та Міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова. Основною темою обговорення стала війна Росії проти України, питання її завершення, можливі компроміси та шляхи недопущення відновлення бойових дій.
Однак, ці переговори мали одну суттєву особливість — до них не була залучена Україна, так само як і жодна з європейських країн. Це викликало широкий резонанс у світовій спільноті, адже багато хто провів паралелі з трагічним Мюнхенським зговором 1938 року, коли без участі Чехословаччини її території були розділені на користь нацистської Німеччини. Тоді це стало прологом до Другої світової війни. Чи може Ер-Ріяд стати символом нової катастрофи?
Чому ці переговори викликають занепокоєння?
Для Росії відсутність України за столом переговорів стала символом її "силової дипломатії". У російських політичних колах це сприймається як визнання статусу РФ як рівноправного партнера США у вирішенні глобальних питань. Багато хто вбачає у цьому прагнення обох сторін "поділити" світ, починаючи з України.
Це нагадує старий підхід до міжнародної політики — "великих рішень без участі тих, кого вони безпосередньо стосуються". У ХХ столітті це вже призвело до масштабних конфліктів. Сьогодні світ знову опинився перед подібною дилемою.
Американська стратегія: наївність чи тактика?
Зустріч в Ер-Ріяді яскраво продемонструвала характерний підхід США до переговорів — пошук компромісу навіть із такими агресивними режимами, як російський. Історично склалося, що американці прагнуть спробувати всі можливі варіанти, перш ніж обрати правильний. Уінстон Черчилль свого часу сказав:
"Американці завжди знайдуть правильне рішення, але лише після того, як перепробують усі інші."
США досі вірять, що з Росією можна домовитись через поступки та компроміси. Однак, вони не враховують одну важливу річ — особливості російської політичної культури, яка сприймає будь-який компроміс як прояв слабкості. У російському національному менталітеті панує принцип "або домінувати, або підкорятись". Усі спроби знайти "золоту середину" лише стимулюють Москву висувати нові ультиматуми.
Які вимоги висуває Росія?
Під час переговорів Росія продемонструвала свою непохитну позицію. Основні вимоги включали:
Гарантії невступу України до НАТО.
Визнання російського контролю над Донбасом, Херсонською та Запорізькою областями.
Відмова України від претензій на окуповані території.
Ці умови є абсолютно неприйнятними для України. І головне питання — як США збираються змусити Україну погодитись на них?
Чи зможуть США примусити Україну до компромісів?
На сьогоднішній день важелів впливу на Україну у США небагато. Звісно, можна призупинити постачання зброї або вплинути на економіку, однак історія показала, що українська армія вже навчилася бути більш самостійною та ефективною навіть за умов обмеженої підтримки. Крім того, внутрішній спротив українців будь-яким поступкам залишається дуже сильним.
Американські лідери також розуміють, що прямий тиск на Україну може викликати обурення не лише серед українців, але й серед європейських союзників. Більше того, будь-яка спроба змусити Україну до капітуляції матиме катастрофічні наслідки для іміджу США на міжнародній арені.
Чи можливий "новий Мюнхен"?
З огляду на історичний контекст, переговори в Ер-Ріяді викликають серйозне занепокоєння. Однак ситуація суттєво відрізняється від тієї, що була в 1938 році:
Україна готова до спротиву. На відміну від Чехословаччини, яка тоді здалася без бою, Україна вже довела свою готовність захищати свою територію.
Світ більше не такий наївний. Після досвіду Другої світової війни та інших конфліктів міжнародна спільнота краще розуміє ризики поступок агресору.
Україна має підтримку. Хоча переговори в Ер-Ріяді проходять без її участі, європейські союзники та багато інших країн залишаються на боці України.
Що буде далі?
Сценарій розвитку подій поки що залишається відкритим. США продовжуватимуть шукати шляхи врегулювання конфлікту, Росія — висуватиме нові ультиматуми, а Україна — продовжуватиме боротьбу за свою незалежність.
Проте головний урок цієї ситуації полягає в тому, що жодна мирна угода не може бути довготривалою та ефективною, якщо вона досягається за спиною постраждалої сторони. Україна не збирається здаватись, і це ключова різниця між сьогоднішніми переговорами та Мюнхеном 1938 року.
Переговори без участі України — це шлях у нікуди. Історія вчить нас, що поступки агресору лише заохочують подальшу агресію. Україна готова боротися за свою свободу, а отже, будь-які спроби "вирішити" її долю без її згоди приречені на провал.
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Це не просто соціальна фантастика. Це продовження саги про фріменів – вільних людей, які формують новий світ. Згідно з історичною логікою, їхнім наступним і неминучим кроком стане творення вільної...
Переговори в Ер-Ріяді: Чи стане новий "Мюнхен" реальністю?
Світова політика знову опинилася на перехресті історії. У столиці Саудівської Аравії — Ер-Ріяді — відбулася зустріч між офіційними делегаціями США та Російської Федерації. Переговори проходили під головуванням Держсекретаря США Марко Рубіо та Міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова. Основною темою обговорення стала війна Росії проти України, питання її завершення, можливі компроміси та шляхи недопущення відновлення бойових дій.
Однак, ці переговори мали одну суттєву особливість — до них не була залучена Україна, так само як і жодна з європейських країн. Це викликало широкий резонанс у світовій спільноті, адже багато хто провів паралелі з трагічним Мюнхенським зговором 1938 року, коли без участі Чехословаччини її території були розділені на користь нацистської Німеччини. Тоді це стало прологом до Другої світової війни. Чи може Ер-Ріяд стати символом нової катастрофи?
Зміст
Добрий день!
Світова політика знову опинилася на перехресті історії. У столиці Саудівської Аравії — Ер-Ріяді — відбулася зустріч між офіційними делегаціями США та Російської Федерації. Переговори проходили під головуванням Держсекретаря США Марко Рубіо та Міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова. Основною темою обговорення стала війна Росії проти України, питання її завершення, можливі компроміси та шляхи недопущення відновлення бойових дій.
Однак, ці переговори мали одну суттєву особливість — до них не була залучена Україна, так само як і жодна з європейських країн. Це викликало широкий резонанс у світовій спільноті, адже багато хто провів паралелі з трагічним Мюнхенським зговором 1938 року, коли без участі Чехословаччини її території були розділені на користь нацистської Німеччини. Тоді це стало прологом до Другої світової війни. Чи може Ер-Ріяд стати символом нової катастрофи?
Чому ці переговори викликають занепокоєння?
Для Росії відсутність України за столом переговорів стала символом її "силової дипломатії". У російських політичних колах це сприймається як визнання статусу РФ як рівноправного партнера США у вирішенні глобальних питань. Багато хто вбачає у цьому прагнення обох сторін "поділити" світ, починаючи з України.
Це нагадує старий підхід до міжнародної політики — "великих рішень без участі тих, кого вони безпосередньо стосуються". У ХХ столітті це вже призвело до масштабних конфліктів. Сьогодні світ знову опинився перед подібною дилемою.
Американська стратегія: наївність чи тактика?
Зустріч в Ер-Ріяді яскраво продемонструвала характерний підхід США до переговорів — пошук компромісу навіть із такими агресивними режимами, як російський. Історично склалося, що американці прагнуть спробувати всі можливі варіанти, перш ніж обрати правильний. Уінстон Черчилль свого часу сказав:
США досі вірять, що з Росією можна домовитись через поступки та компроміси. Однак, вони не враховують одну важливу річ — особливості російської політичної культури, яка сприймає будь-який компроміс як прояв слабкості. У російському національному менталітеті панує принцип "або домінувати, або підкорятись". Усі спроби знайти "золоту середину" лише стимулюють Москву висувати нові ультиматуми.
Які вимоги висуває Росія?
Під час переговорів Росія продемонструвала свою непохитну позицію. Основні вимоги включали:
Ці умови є абсолютно неприйнятними для України. І головне питання — як США збираються змусити Україну погодитись на них?
Чи зможуть США примусити Україну до компромісів?
На сьогоднішній день важелів впливу на Україну у США небагато. Звісно, можна призупинити постачання зброї або вплинути на економіку, однак історія показала, що українська армія вже навчилася бути більш самостійною та ефективною навіть за умов обмеженої підтримки. Крім того, внутрішній спротив українців будь-яким поступкам залишається дуже сильним.
Американські лідери також розуміють, що прямий тиск на Україну може викликати обурення не лише серед українців, але й серед європейських союзників. Більше того, будь-яка спроба змусити Україну до капітуляції матиме катастрофічні наслідки для іміджу США на міжнародній арені.
Чи можливий "новий Мюнхен"?
З огляду на історичний контекст, переговори в Ер-Ріяді викликають серйозне занепокоєння. Однак ситуація суттєво відрізняється від тієї, що була в 1938 році:
Що буде далі?
Сценарій розвитку подій поки що залишається відкритим. США продовжуватимуть шукати шляхи врегулювання конфлікту, Росія — висуватиме нові ультиматуми, а Україна — продовжуватиме боротьбу за свою незалежність.
Проте головний урок цієї ситуації полягає в тому, що жодна мирна угода не може бути довготривалою та ефективною, якщо вона досягається за спиною постраждалої сторони. Україна не збирається здаватись, і це ключова різниця між сьогоднішніми переговорами та Мюнхеном 1938 року.
Джерело ютуб канал Володимира Щербини
Переговори без участі України — це шлях у нікуди. Історія вчить нас, що поступки агресору лише заохочують подальшу агресію. Україна готова боротися за свою свободу, а отже, будь-які спроби "вирішити" її долю без її згоди приречені на провал.
Зверніть увагу
«Великий Вулик» Френка Герберта – етномережа вільних людей у фантастичному романі «Вулик Геллстрома» (+відео)