“Пальчики” для Москви

Керівництво Москви під проводом “друга українського народу” мера Юрія Лужкова дивовижно послідовне в політиці ізоляціонізму, відгороджування російської столиці від “розтлінного впливу Заходу, СНД, а надто України”.

Чотири роки тому Московська міська дума вже виступала із законодавчою ініціативою про запровадження “ідентифікаційного знаку” для приїжджих іноземців. Я тоді згадував розповідь матері Тетяни Іларіонівни Тимошенко, інтернованої 1941 року у віці 17 років на роботу до нацистської Німеччини. На правому боці куртки вона носила яскравий знак “OST”. За її словами, тих, хто приховував свою ідентифікацію, “били по фізіономії, саджали в карцер і тиждень годували баландою”.

На глибоке переконання столичних законодавців, “гості Москви” – іноземці, теж повинні були пришивати (чи то на рукав, чи то на інше місце) “зовнішній візуальний знак” громадянина іноземної держави. Тоді ініціативу депутатів відкинули, але, щоправда, запровадили реєстрацію та міграційну карту для іноземців.

Нині в російській столиці з’явилися нові ідеї. Група депутатів Московської міської думи підготувала Федеральний закон “Про державну дактилоскопічну реєстрацію”, згідно з яким вводиться норма “обов’язкової державної дактилоскопічної реєстрації”. Один із ініціаторів закону, депутат Юрій Попов, в інтерв’ю “Газеті” заявив, що “Росія повинна вдатися до такого кроку, бо, наприклад, у Москві, більше половини злочинів скоюють приїжджі громадяни України”.

Ба більше, законодавець вважає, що “прийнята норма, коли громадяни України можуть перебувати в Росії впродовж трьох місяців, не реєструючись, вимагає скасування”.

– Але ж це була ініціатива президента Владіміра Путіна, – нагадав журналіст “Газети” в розмові.

– Нічого, поправимо президента, – заявив російський політик.

Сама процедура “запровадження біопаспортів для іноземців” дуже принизлива. “Треба залишити відбитки всіх десяти пальчиків”, – пропонують автори закону. Тепер можна уявити картину: на Київський вокзал російської столиці о 09.00 прибуває потяг №1 “Київ-Москва”, а на пероні стоять російські прикордонники із цебром друкарської фарби й пропонують усім без винятку занурити долоні в рідину, яку потім тиждень неможливо змити.

– Нічого страшного, – стверджує депутат Юрій Попов, – мене в аеропорту Нью-Йорка до трусів роздягали!

Російський законодавець не боїться того, що вживатимуть адекватних заходів, і всім громадянам Російської Федерації у Києві, Тбілісі, Єревані, Кишиневі, й навіть у Львові, доведеться “до трусів роздягатися”.

Можна припустити, що тепер назавжди закриються ворота російської столиці для прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко. І не тому, що її не любить “російський політичний клас”, а тому, що Юлія Володимирівна – жінка витончена й чарівна – не побажає в урядовому аеропорту “Внуково-2” опускати в друкарську фарбу свої пальці з чудовим манікюром. Адже у федеральному законі прописана чітка норма: “Дактилоскопічну ідентифікацію проходять усі”, у тому числі, мабуть, і члени офіційних урядових і державних делегацій.

Насправді ініціатори біоідентифікаційного закону знають, що чинять. Після його прийняття в Москві, наче гриби після дощу, з’являться тисячі юридичних контор, які “за невеликі гроші” всім охочим робитимуть біопаспорт (як міграційну карту тепер). Виникне чорний ринок із валютним оборотом у 10-15 мільйонів доларів. Адже тільки в Москві працює близько 1,5 мільйона мігрантів. Загалом російський бюрократ не має національності, хоча автори “дактилоскопічного проекту” апелюють до завдань боротьби з тероризмом у Росії.

Віктор Тимошенко
www.gazeta.lviv.ua