Народний Оглядач

Не знаю, чи Земля, але нище плінтуса - точно.

Ми усі пам’ятаємо яскраві, оригінальні, і наважусь сказати, визначні пісні Океану Ельзи. Попередні альбоми рясніли оригінальністю. З виходами нових альбомів вся країна взнавала, коли Святославу Вакарчуку добре, коли зле, коли жити весело, коли нова пасія, коли патріотизм підступив до серця... Що ж до альбому "Земля" (2013)... Давайте послухаємо:

ВКонтакті   ЯндексМузика

Що ми чуємо? Зализано-натягнуті треки з потухлим, чисто технічним аранжуванням. Єдине, що зігране на всі 100 – пафосні завивання Святослава. Врешті-решт, власне на це й очікували фани..

Пісні на неозброєний погляд - різноманітні і оригінальні. Якщо ж придивитись - побачимо в них чисто технічне "натягування" на відомі кшталти, професійну корекцію під ті ж усталені мікро-форми. Складаєтсья враження, що альбом хотіли зробити "файним для всіх" - адже ліплено різні настрої і вплітали різноманітні субстилі. Принаймні, саме так виглядає...

Якби ж тільки цим закінчувались сюрпризи нового альбому, все було-б нормально. Ну, з ким не буває – творча криза, а щось співати треба. Тим більш, Святослав Вакарчук ще на "талантах" працює, продюсує... Але ж, якщо прислухатись, у піснях цього альбому можна почути здесяток "запозичених" мотивів/переходів. Щоб перелічити їх всі, треба витратити багато часу і зусиль - прийдеться шукати, скачувати і завантажувати аналоги, описувати... Але для прикладу:

adele-skyfall1.mp3 відкриваємо у новій вкладці, для зручності. Ловимо динаміку. Особливо приспів "скайфооол ... крамбооул".)

oasis-fuckinginthebushesostsnatch1.mp3 ставимо на паузу Адель, відкриваємо ще в одній вкладці Оазис. Запам’ятовуємо перехід електрогітари.

okeanelzy-stina.mp3 слухаємо мікс попередніх двох: данаміка і інвертовані 2 ноти приспіву від Адель + драйв і електропереходи від Оазис. Для пристойності прикриті фірмóвим завиванням стилем Святослава, українським текстом і звісно, безліччю змін, на які здатний любий пристойний звукорежисер Києва. Був очевидцем значно цікавіших і фантастичніших "перетворень" на київських студіях, коли з каки цукерочку, як кажуть... Питаєтсья - навіщо було їхати аж в Брюсель і винаймати великобританця? Та дарма.. українські фани окуплять..

Та, можливо це й не "спеціально". Часто при творчих пошуках ми ловимо вже готові форми з простору/ефіру/інформаційного поля Землі. Неодноразово в цьому пересвідчувався на власному досвіді. Тільки от все рівно такий стан можна назвати "творчою кризою", бо ловлятсья поверхневі, найлегші до сприйняття форми, вже "заїжджені" багатьма мізками, реалізовані/популярні на данний момент. Один з показників творчості - на яку глибину душі, а разом з тим і пласт інформаційного поля Землі, може копнути автор. Це стосуєстья усіх напрямків мистецтва та науки, любої форми інформації і етики.

В соц.мережах трапляютсья коментарі до альбому, по типу "от тепер вивчаємо нові слова від Вакарчука)". Діло у тому, що якщо прислухатись до текстів, то почуємо і дійсно "нові слова", і суржик, і просто не до кінця зв’язані фрази. З однієї сторони - легко набратись суржику і заплутаності від іншомовного оточення, це природньо. З іншої сторони - Океан Ельзи, як не як, один з флагманів української поп-пісні. Святославу, мабуть як нікому, варто було-б слідкувати за своїми текстами... Принаймні, на предмет помилок шостого класу.

Бажаємо Святославу відпочинку, для нових творчих злетів. Усі ми, мабудь, пам’ятаємо прекрасні пісні, "бестселлери" Океану Ельзи. Поки у Святослава творча криза, можемо насолоджуватись його попередніми роботами: