Я не хотів писати зараз про неї. Лежачих же типу не б’ють. АЛЕ, потім я згадав фразу одного чудового філософа «Падаючого підштовхни» і вирішив написати саме зараз про ледве теплу (в політичному сенсі, як ви зрозуміли) Юлію Володимирівну.
Не хочу згадувати всі злети і падіння Газової принцеси. Всі і так добре то знають, всі знають про те як вона здобула свої статки і чому вона ГАЗОВА принцеса, знають як вона боролась з Кучмою… знають про її тупеньку дочку, що ніжилась в Римі, коли кращі сини України один за одним віддавали Богові душу. Знають про її чисто бабські коники, як от вдягти каблуки сидячи на інвалідному візку. Всі пам’ятають її промови (я, будучи шмаркачем ще на Помаранчевому Майдані, слухав її з відкритим ротом) і всі пам’ятають її знову ж таки чисто/низько бабські загравання з Путлєром і її газові угоди. Такою її гнилу партію і гнилих олігархів-друзів, які всі як один їй повстромляли кинжальчики вже у не таку струнку спину. Чесно, я навіть не знаю, чи є в ній ЗАРАЗ хоч щось вартісне, хоча б для одного голосу виборця.
Ви мабуть задали собі питання: чому я назвав Тимошенко у випуску - труп нареченої? Тут краще читати так нарЕченої. НарЕчена бути ВЕЛИКИМ політиком. Вона б змогла стати хорошим президентом. Якби…не тисячі/мільйони якби.
Казали в неї однієї з усього Парламенту є яйця. Так, вона вміє тримати удар, як ніхто інакший. Але, вона виявилась таки… ТИПОВОЮ жінкою. Нетерплячою акторкою, якою вона себе абсолютно неприкрито показала вперше виступивши на Майдані. І саме цей виступ скоріше за все і став надгробним каменем її президентської кампанії. І, можливо, політичної кар’єри.
Покійся з миром, президент Тимошенко. Живи, ще 100500 років Юля Володимирівна, і дивись, як при владі, хтось інший, а не ТИ. Дивись і вари борщ, влаштовуючи вистави перед чоловіком і дочкою.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
«О новий чудовий ПРЕЗИДЕНТ» - 3
Отже, випуск №3 рубрики «О новий чудовий ПРЕЗИДЕНТ»: труп нареченої або ледве тепла Юля
demotivatorsorgua-7518-3.jpg
Я не хотів писати зараз про неї. Лежачих же типу не б’ють. АЛЕ, потім я згадав фразу одного чудового філософа «Падаючого підштовхни» і вирішив написати саме зараз про ледве теплу (в політичному сенсі, як ви зрозуміли) Юлію Володимирівну.
Не хочу згадувати всі злети і падіння Газової принцеси. Всі і так добре то знають, всі знають про те як вона здобула свої статки і чому вона ГАЗОВА принцеса, знають як вона боролась з Кучмою… знають про її тупеньку дочку, що ніжилась в Римі, коли кращі сини України один за одним віддавали Богові душу. Знають про її чисто бабські коники, як от вдягти каблуки сидячи на інвалідному візку. Всі пам’ятають її промови (я, будучи шмаркачем ще на Помаранчевому Майдані, слухав її з відкритим ротом) і всі пам’ятають її знову ж таки чисто/низько бабські загравання з Путлєром і її газові угоди. Такою її гнилу партію і гнилих олігархів-друзів, які всі як один їй повстромляли кинжальчики вже у не таку струнку спину. Чесно, я навіть не знаю, чи є в ній ЗАРАЗ хоч щось вартісне, хоча б для одного голосу виборця.
Ви мабуть задали собі питання: чому я назвав Тимошенко у випуску - труп нареченої? Тут краще читати так нарЕченої. НарЕчена бути ВЕЛИКИМ політиком. Вона б змогла стати хорошим президентом. Якби…не тисячі/мільйони якби.
Казали в неї однієї з усього Парламенту є яйця. Так, вона вміє тримати удар, як ніхто інакший. Але, вона виявилась таки… ТИПОВОЮ жінкою. Нетерплячою акторкою, якою вона себе абсолютно неприкрито показала вперше виступивши на Майдані. І саме цей виступ скоріше за все і став надгробним каменем її президентської кампанії. І, можливо, політичної кар’єри.
Покійся з миром, президент Тимошенко. Живи, ще 100500 років Юля Володимирівна, і дивись, як при владі, хтось інший, а не ТИ.
Дивись і вари борщ, влаштовуючи вистави перед чоловіком і дочкою.
В тему:
"О новий чудовий ПРЕЗИДЕНТ"
"О новий чудовий ПРЕЗИДЕНТ" - 2
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта