Зображення користувача Олена Каганець.
Олена Каганець
  • Відвідувань: 21
  • Переглядів: 23

Німеччина має підтримати Україну і змінити власну ментальність – Німецька рада з міжнародних відносин

Категорія:

Зі своїми імперськими амбіціями Росія представляє найбільшу та найактуальнішу загрозу для країн НАТО. Після завершення інтенсивних бойових дій в Україні режиму в Москві може знадобитися всього шість-десять років, щоб відновити свої збройні сили. Протягом цього часу Німеччина і НАТО повинні дати можливість своїм збройним силам стримувати Росію і, якщо необхідно, боротися з нею. Лише тоді вони зможуть зменшити ризик спалаху нової війни в Європі.

23012602.png

Ілюстративне фото

Про це у статті д-ра Крістіана Меллінга (Dr. Christian Mölling) та Торбена Шютца (Torben Schütz) "Запобігання наступній війні" про те, як Німеччина і НАТО змагаються з часом.

Німеччина і НАТО можуть надійно впливати лише на власну здатність до стримування і захисту, а не на те, чи захоче Росія розв'язати нову війну.

Час, необхідний Росії для відновлення своїх збройних сил, визначає потребу НАТО у швидкості. Альянс повинен бути здатним відбити російський напад через шість років. Довший часовий проміжок вже збільшує ризик війни.

Стратегічні шляхи НАТО варіюються від "краще перестрахуватись, ніж потім шкодувати" до "воювати з тією армією, яка у вас є". У кожному з них ризик війни різний, але політичні та економічні вигоди також різні. Додаткові геостратегічні варіанти можуть виграти час для НАТО.

Німеччина повинна здійснити квантовий стрибок: У найкоротші терміни вона повинна наростити особовий склад Бундесверу, розширити виробництво озброєнь і підвищити стійкість. Це стане можливим лише за умови зміни менталітету в суспільстві.

Стратегічна переоцінка Росії

Питання для НАТО і Німеччини більше не полягає в тому, чи доведеться їм коли-небудь вести війну проти іншої країни, а лише в тому, коли. У своїй новій стратегічній концепції НАТО описує Росію як найбільшу і найактуальнішу загрозу безпеці 31 члена Альянсу, а також миру і стабільності в євроатлантичному регіоні. На відміну від попередніх аналізів, альянс більше не виключає російської атаки.

Саме Росія визначає ці часові рамки через поєднання довготривалої мотивації і нарощування військового потенціалу. Вікно для можливого російського нападу відкриється, як тільки Росія вважатиме, що напад, наприклад, на країни Балтії, може бути успішним.

Сильна мотивація

Росія послідовно демонструвала свою агресивну мотивацію протягом двох десятиліть. Президент Владімір Путін, кремлівські еліти та інтелігенція вже давно плекають амбіції відновити могутню російську імперію і відтіснити вплив НАТО і ЄС. Історичні категорії, якими вони мислять, ґрунтуються на аналогіях з царською імперією та Радянським Союзом. В їхньому розумінні Росія існує далеко за межами своїх нинішніх кордонів (концепція під назвою "Русский мир") - вона поширюється на будь-яке місце, де коли-небудь жили росіяни або де коли-небудь панувала Російська імперія чи Радянський Союз. Путін не вважає кордони, встановлені після розпаду Радянського Союзу, обов'язковими до виконання. Сьогодні до складу НАТО входять країни Балтії, які раніше входили до складу Росії та Радянського Союзу.

Путінська ідеологія та інтерпретація історії вже мотивували війни в Чечні та Грузії. Конституція Росії містить положення про реінтеграцію Білорусі в російську державу, що наразі реалізується. У 2014 році Путін розпочав війну в Україні. Попри те, що на сьогодні Москва не змогла досягти жодної зі своїх воєнних цілей, вона довела ескалацію конфлікту до найбільшої війни в Європі за останні 75 років. Росія також неодноразово погрожувала окремим країнам НАТО і НАТО в цілому застосуванням ядерної зброї.

Збільшення військового потенціалу

Навіть після майже двох років бойових дій в Україні російський військовий потенціал є більшим, ніж це може здатися на перший погляд. Російські сухопутні війська зазнали найбільших втрат в особовому складі та матеріально-технічному забезпеченні; саме на них будуть спрямовані основні зусилля з відновлення. Хоча військово-повітряні сили також втратили кваліфікований особовий склад, їхні втрати в матеріальному плані відносно незначні (близько 10-15 відсотків). Водночас обидва види збройних сил продемонстрували свою здатність до адаптації. Військово-морські сили Росії зазнали великих втрат на Чорноморському флоті, але Балтійський, Тихоокеанський і Північний флоти продовжують залишатися готовими до застосування. Стратегічні ракетні сили та кібернетичні й космічні сили, ймовірно, залишилися в основному незмінними.

Росія може готувати близько 280 тисяч новобранців на рік. За шість років це становить майже 1,7 мільйона, а за десять років - 2,8 мільйона людей з військовою підготовкою. Проходячи підготовку в підрозділах, які зараз воюють в Україні, новобранці отримають досвід від їхніх бойових дій.

Наразі Росія використовує доходи від експорту нафти та газу для перетворення своєї військової промисловості на індустрію війни. Вона прискорила виробництво в деяких сегментах і утримала важливих працівників на виробництві. Водночас їй вдалося обійти західні санкції на компоненти, які вважаються критично важливими для військових цілей, такі як мікросхеми, кулькові підшипники та сировина. Крім того, Росія імпортує зброю і боєприпаси з країн-союзників, таких як Іран і Північна Корея.

Росія стикається з меншою кількістю серйозних викликів, ніж Захід, щодо стійкості свого суспільства. Режим жорстоко придушує появу громадянського суспільства.

Готовність суспільства змиритися з втратою людських життів, зрозуміло, велика, оскільки війна в Україні вже коштувала Росії понад 250 000 загиблих і поранених. Економічно держава, схоже, здатна продовжувати фінансувати свою війну.
Вікно можливостей для Росії: від 6 до 10 років

За оцінками експертів і розвідувальних служб, Росії знадобиться від шести до десяти років, щоб відновити свою армію до рівня, коли вона зможе наважитися напасти на НАТО. Годинник почне цокати, щойно припиняться інтенсивні бойові дії в Україні. Тоді Росія зможе перенаправити своє поточне виробництво на відновлення збройних сил.

НАТО: Швидкість визначає актуальність зусиль

НАТО змінило свої оборонні плани. Проте немає згоди щодо найважливішого фактору: швидкості. До якого часу ці плани мають бути реалізовані? Щоб запобігти можливій війні, вікно можливостей для Москви не повинно відкритися. Росія повинна усвідомлювати, що конфлікт з НАТО є безнадійним від самого початку і назавжди. Задля забезпечення такого результату НАТО має швидко посилити свої військові сили і засоби і чітко повідомити про це Росію. Це навіть важливіше, тому що мало надії на зміну мотивації російського режиму або на активізацію суспільства проти нього.

Перегони проти часу

Часові рамки для реалізації цих планів можна чітко встановити: Вони визначаються часом, який знадобиться російським збройним силам для їхнього відтворення, тобто через шість-десять років після завершення бойових дій високої інтенсивності в Україні.

НАТО має завершити своє власне перегрупування принаймні за рік до того, як Росія досягне боєздатності. Це дасть Кремлю можливість вчасно зрозуміти, що російське вікно можливостей для успішного нападу на НАТО не відкрилося. Зважаючи на час відновлення Росії, НАТО повинна досягти боєздатності протягом п'яти - дев'яти років, щоб бути здатною стримувати Росію від вступу в війну.

Будь-які війська або системи, які країни НАТО розгорнуть лише за короткий час до відновлення Росії, не вплинуть на російські наміри. Росія буде недооцінювати боєготовність НАТО і у неї може виникнути спокуса розпочати війну.

Стратегічні шляхи: Вибір між безпекою і ризиком

Швидка імплементація оборонних планів НАТО забезпечує більший і більш ранній ефект стримування. З іншого боку, існують політико-економічні витрати і військово-промислові наслідки прискореного нарощування збройних сил. Напруженість між цими двома аспектами визначає діапазон стратегічних шляхів розвитку НАТО. У наступній таблиці представлено п'ять варіантів і описано їх переваги і недоліки. Відмінності між ними полягають у факторі часу і ризику війни.

Якщо припустити, що у НАТО є ще десять років до того, як вона буде здатна стримувати Росію, то необхідні зусилля стає легше перетравити з політичної точки зору: Тягар на державний бюджет розтягується на терміни повноважень кількох урядів. Нарощування силових структур і закупівель можна продовжувати за планом. Промисловість може виконувати свої виробничі плани. Країни НАТО також матимуть більше часу для розбудови своєї тотальної оборони.

Проте, якщо Москві вдасться підготувати свої збройні сили всього за шість років, НАТО буде дедалі важче її наздогнати.

Причина в тому, що в Європі потрібно багато часу для того, щоб плани стали реальністю: Щонайменше два роки потрібно для встановлення нових виробничих ліній для ракет чи танків або для створення більших військових підрозділів. Чим швидше, тим більше доведеться змінювати стандарти, наприклад, навчання або озброєння. Армія, сформована за п'ять років, відрізняється від тієї, яка готувалася дев'ять років. Якісно вона буде на нинішньому рівні, але в кількісному плані структури доукомплектуються, з'явиться можливість створювати резерви.

Ці припущення призводять до двох сценаріїв із шістьма точками в часі та часовими рамками, які показані на рисунках 3 і 4.


Розширені варіанти

Незалежно від обраного стратегічного шляху, є чотири сфери, в яких НАТО може вжити додаткових заходів для поліпшення своєї позиції щодо Росії:

Варіант І: Виграти час

НАТО має використати час, що залишився до завершення інтенсивних бойових дій в Україні і початку відновлення Росією своїх збройних сил. Це означає посилення підтримки України до такої міри, щоб українські збройні сили мали шанс завдати поразки Росії на українській території під час наступних наступальних операцій. Це не лише ще більше послабить бойову міць Росії. НАТО могла б таким чином продемонструвати свою рішучість і сподіватися, що поразка Росії змінить стратегію Кремля. Проте НАТО має досягти балансу між підтримкою України і посиленням власної боєздатності.

Варіант II: Інтегрувати Україну в європейський оборонний сектор

Європа повинна негайно почати працювати з Україною над плануванням і реалізацією довгострокової інтеграції країни в західну систему оборони і озброєння. Україна вже є частиною західної оборонної системи. Оголошене членство в ЄС і НАТО ще більше зміцнить цей зв'язок. Враховуючи, що конфлікт з Росією, ймовірно, триватиме десятиліттями, розташування України на кордоні з Росією і Білоруссю означає, що країна і надалі матиме виняткове геостратегічне значення для безпеки Європи.

Варіант III: Встановити більш збалансовані відносини зі Сполученими Штатами

Всі ці плани затьмарює побоювання, що Сполучені Штати можуть зменшити свою підтримку оборони Європи. З цієї причини європейці повинні докласти необхідних зусиль для досягнення власної військової спроможності, щоб також встановити більш збалансовані відносини зі Сполученими Штатами. Момент є сприятливим: Сполучені Штати очікують, що Європа стане більш самодостатньою, і якщо Європа зможе відкинути звинувачення в несправедливому розподілі тягаря, це допоможе президенту Байдену в його передвиборчій кампанії.

Варіант IV: Завадити російському виробництву

Надії, пов'язані з санкціями, у багатьох випадках не виправдалися. Тим не менш, торговельні обмеження дають можливість перешкоджати розвитку російської воєнної економіки. Для цього необхідно повністю впровадити і поширити західні санкції на значно ширший спектр товарів. Наразі російське озброєння базується не на високих технологіях, а на масовому виробництві. Технології, які можуть здаватися Заходу застарілими, є достатніми для ведення Росією війни.

Німеччині потрібно зробити якісний стрибок

Німецький уряд хоче перетворити Бундесвер на найсильнішу армію Європи та опору захисту союзників. Проте його плани військового оновлення, відомі як "Zeitenwende", пробуксовують. Щоб досягти своїх цілей, Німеччині доведеться зробити квантовий стрибок у реконструкції Бундесверу, оновленні оборонно-промислової бази та посиленні стійкості суспільства.

Десятиліття безпеки

 Зміна менталітету, до якої часто закликають, відбудеться лише тоді, коли загальна оборона стане частиною повсякденного життя в політиці, економіці та громадянському суспільстві. Нинішнє звуження дискусії до класичної війни є неправильним. З одного боку, існують інші ризики, окрім можливого російського нападу, до якого Німеччина повинна терміново підготуватися. З іншого боку, російський напад буде спрямований не лише на військові цілі, але й на весь спектр слабкостей, які демонструють західні суспільства. Отже, питання полягає не лише в тому, як політика і суспільство ставитимуться до того, що німці будуть вбиті чи поранені у випадку війни, як практично, так і психологічно. Йдеться також про поліпшення захисту від кібератак і дезінформації, що можна спостерігати сьогодні на прикладі війни Росії проти України та конфлікту між Ізраїлем і ХАМАСом.

Уряд Німеччини міг би встановити відправну точку для необхідних змін у повсякденному житті, проголосивши разом з Бундестагом, а також урядами і парламентами федеральних земель "Десятиліття безпеки" - десятирічний суспільний договір про підготовку Німеччини до можливих майбутніх конфліктів. Це дозволило б переглянути стратегічні засади дій Німеччини.

Водночас, часовий горизонт, в якому важливі гравці, включаючи міністерства, парламенти, рахункові палати та інших експертів, розглядають і оцінюють завдання і витрати держави, буде розширено за межі законодавчого періоду. Для того, щоб з'явилася нова політика, необхідно також виділити додаткові кошти на проведення Десятиліття безпеки.

Зміни в повсякденному житті можна було б широко рекламувати, наприклад, використовуючи девіз: "Менше регулювання, більше інвестицій". Це може включати десятирічний мораторій на несуттєві нормативні акти і надання переваги інвестиціям у тотальну оборону. Окрім збройних сил і промисловості, тотальна оборона також включає захист від катастроф та інші елементи, які роблять відповідні системи більш стійкими. Це вимагає інвестицій в усіх сферах.

Збройні сили

Очевидно, що реконструкція Бундесверу нинішніми темпами буде запізнілою для НАТО, навіть якщо реконструкція Росії також відбувається повільно. Після шоку, викликаного першим вторгненням Росії в Україну в 2014 році, Бундесвер у 2016 році розробив плани досягти цілей НАТО протягом приблизно 15 років – на початку 2030-х років. Половина цього періоду вже минула без жодних суттєвих зрушень. Перша з трьох дивізій, призначених для посилення сил стримування НАТО, не буде готова до розгортання в 2025 році, як планувалося. Друга дивізія, розгортання якої заплановане на 2027 рік, має таку ж долю.

Нове планування: Німецький уряд повинен адаптувати систему закупівель і структуру збройних сил до цілі вчасного виконання своїх зобов'язань. Важливо чітко визначити, що є здійсненним протягом наступних кількох років. Пріоритет слід надавати інвестиціям, які негайно підвищують боєздатність Німеччини, таким як закупівля боєприпасів, запасних частин і логістики, а також засобів швидкого розгортання, таких як малі безпілотники.

Спираючись на досвід підготовки української армії, військова підготовка має бути адаптована до реалій сучасного поля бою. Навчання має включати передбачувані тривіальні дії, які зараз надмірно зарегульовані або навіть заборонені, такі як польоти тактичних дронів над особовим складом, що тренується, або копання окопів. Мораторій на регулювання, яке не є необхідним для захисту життя і здоров'я, може дати більше свободи для закупівель і навчання, але лише за умови, що зміни торкнуться повсякденного життя.

У довгостроковій перспективі найбільшим викликом для Бундесверу є набір достатньої кількості особового складу, включно з резервом. Хоча наразі відчувається нестача нових солдатів, багато з тих, хто служить у збройних силах Німеччини, потерпають від відсутності сенсу або можливостей для кар'єрного зростання. Кадрова стратегія має зосередитись на створенні сенсу служби. Водночас вона має надавати старшим офіцерам можливість достроково вийти на пенсію з честю. Ця стратегія має бути пов'язана із зусиллями, спрямованими на зміцнення життєстійкості всього населення. Слід також розглянути можливість скорочення терміну підготовки резервістів. І тут досвід підготовки української армії Збройними силами Німеччини також може стати цінним уроком.

Закупівлі та оборонна промисловість

Кількість переважає над якістю. Що стосується обладнання, то Бундесверу слід покладатися на перевірені і випробувані системи, які можна швидко виробляти у великих кількостях. Загалом, технічна якість існуючих систем озброєнь буде достатньою для того, щоб адекватно протистояти Росії. Тим не менш, їх подальший розвиток може і повинен тривати, але поступово. Це також має перевагу в тому, що створює альтернативний інноваційний шлях до ризикованих великомасштабних проектів, водночас виграючи час для їх просування. У будь-якому випадку, з огляду на конкретну небезпеку для Німеччини і НАТО, заплановані Основна бойова танкова система (MGCS) і Майбутня повітряна бойова система (FCAS) не будуть готові вчасно, оскільки їх виробництво розпочнеться лише через 12-15 років.

Розширити виробничі потужності. Створення нових виробничих ліній для танків чи ракет займає щонайменше два роки. Зараз Німеччина повинна замовити все необхідне для повного оснащення своїх збройних сил, в тому числі резерви і витратні матеріали, такі як боєприпаси або запасні частини. В той час як промисловість отримає інвестиційну безпеку, Бундесвер отримає кращі ціни. Промисловість і, перш за все, її численні постачальники потребують таких гарантій вже сьогодні, якщо вони планують значно розширити виробництво через два роки. Крім того, уряд і парламент повинні працювати над тим, щоб полегшити компаніям доступ до кредитів і прискорити процес отримання дозволів на будівництво нових заводів. Реконструкція старої матеріальної частини, яка все ще придатна для використання, є ще одним способом збільшити кількість озброєнь. Німеччина та її союзники також повинні створити стратегічний запас сировини – на національному чи європейському рівні.

Традиційно в Німеччині не існує системи оборонно-промислової політики, яка б визначала співпрацю між федеральним урядом і промисловістю. Проте зараз Німеччина повинна діяти швидко, щоб створити політичні передумови, необхідні для забезпечення безпеки постачання збройних сил.

Співпраця. Як пропозиція іншим країнам НАТО, Німеччина могла б замовити більше матеріальних засобів - наприклад, бойових машин - ніж зараз потрібно Бундесверу. Метою було б збільшення економії за рахунок масштабу і оперативної сумісності. Інші країни НАТО могли б потім орендувати або купити ці системи у спільному пулі.

Стійкість

Щодо стійкості суспільства робиться і планується надто мало. Хоча федеральний уряд і уряди земель розробляють нову директиву про цивільний захист, вони не заклали в бюджет жодних коштів на це. Бюджет на ліквідацію наслідків стихійних лих навіть скорочується.

Ініціатива стійкості. Стійкість проявляється на мікрорівні, за підтримки громадян, муніципалітетів, державних установ, асоціацій та бізнесу. Важливо активно залучати громадськість до організації "Десятиліття безпеки", оскільки почуття причетності посилить спроможність і мотивацію людей до підвищення стійкості. Теми, важливі для стійкості, включають міське планування, енергопостачання, транспортні маршрути та багато іншого, що безпосередньо впливає на людей. Їхню участь можна забезпечити через конкурси, навчання, тренувальні табори та багато інших інтерактивних форматів.

Більше ресурсів на цивільну оборону. Федеральний уряд і уряди земель повинні помітно збільшити свої інвестиції в цивільну оборону, в тому числі в захист від катастроф і захист населення, безпеку поставок і захист критично важливих об'єктів інфраструктури. Для забезпечення достатнього фінансування може бути прийнятий національний цільовий показник витрат на цивільну оборону. При укладанні державних контрактів слід надавати пріоритет на оснащення цивільної оборони та об'єктів критичної інфраструктури. Це стосується, наприклад, будівництва доріг і мостів, а також енергопостачання. Як невід'ємна частина загальної оборони, відносини між державою, економікою та суспільством мають бути переглянуті, оскільки багато об'єктів інфраструктури перебувають у приватній власності.

Стажування з питань стійкості. Замість обов'язкової військової служби слід запровадити обов'язкове стажування для всіх людей віком від 18 до 65 років, які проживають у Німеччині, щоб дати їм досвід у сферах, пов'язаних з тотальною обороною. Це створило б стимул для виявлення відповідних сфер у приватному секторі і суспільстві. Водночас це допомогло б визначити ті види діяльності, які необхідні для функціонування країни. У цій сфері кожен може знайти для себе потрібну роль у разі кризи.

 

Наші інтереси: 

Дуже важливо, що у Німеччини вже є план. І цей план виглядає серйозним і вигідним для України.

Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Вгору просування – без краплі вагання!

Динаміка демосів: стартап, ріст, розмноження, омолодження – дороговказ для Aryan Softwerk

Для досягнення режиму керованої молодості – «вічного життя» – демос має бути досить численним. Тож йому треба кількісно зростати, але зростати не механічно, а органічно – як жива істота. Аналогії між...

Останні записи

Кращий коментар

Зображення користувача Ігор Каганець.
5
Середнє: 5 (1 голос)

Німецька рада з міжнародних відносин (DGAP) – один з найпотужніших розумових центрів світового рівня. Вони розробляють рекомендації для уряду.

Ця публікація здійснена в рамках кампанії "Байден-24", цитата: "Сполучені Штати очікують, що Європа стане більш самодостатньою, і якщо Європа зможе відкинути звинувачення в несправедливому розподілі тягаря, це допоможе президенту Байдену в його передвиборчій кампанії". 

Заради своєї перемоги Білий дім залучає всі наявні ресурси, зокрема, вмикає в Німеччині повернення до здорового мілітаризму. По-іншому не виходить – надто високі ставки. Якщо не відбудеться яскравої перемоги над Росією, то Демпартія зникне з політичної сцени, а її активні члени опиняться за ґратами. Так що стимули дуже серйозні – і це добре. 

Все, що робиться з власної волі, – добро!

Коментарі

Зображення користувача Ігор Каганець.
5
Середнє: 5 (1 голос)

Німецька рада з міжнародних відносин (DGAP) – один з найпотужніших розумових центрів світового рівня. Вони розробляють рекомендації для уряду.

Ця публікація здійснена в рамках кампанії "Байден-24", цитата: "Сполучені Штати очікують, що Європа стане більш самодостатньою, і якщо Європа зможе відкинути звинувачення в несправедливому розподілі тягаря, це допоможе президенту Байдену в його передвиборчій кампанії". 

Заради своєї перемоги Білий дім залучає всі наявні ресурси, зокрема, вмикає в Німеччині повернення до здорового мілітаризму. По-іншому не виходить – надто високі ставки. Якщо не відбудеться яскравої перемоги над Росією, то Демпартія зникне з політичної сцени, а її активні члени опиняться за ґратами. Так що стимули дуже серйозні – і це добре. 

Все, що робиться з власної волі, – добро!