31 березня о 19 годині перед народом, який зібрався на Майдані незалежності в Києві виступили лідери «об’єднаної опозиції» – Юлія Тимошенко і Вячеслав Кириленко, а також лідер Народної самооборони Юрій Луценко. Його, до речі, народ вітав найгучнішими вигуками і оплесками.

До приходу політиків на сцені Майдана виступали Тарас Чубай з гуртом “Плач Єремії”, Мисько Барбара з гуртом “Мертвий півень”, Марія Бурмака, Сергій Фоменко (гурт”Мандри”) і Сашко Положинський з його “Тартаком”. Музиканти розігрівали людей, яких зійшлося на Майдан не менше 100 тисяч.

Окрім оранжевих прапорів «Нашої України» і державних прапорів України було повно білих прапорів з червоним серцем і прапорів Народної самооборони. Звичайно, були прапори УНА-УНСО і червоно-чорні стяги національно-визвольних змагань. Були помічені також прапори якихось нових політичних структур – Антикримінального вибору і Великої України.

Народ зібрався на Майдані в надії відчути той кайф єднання, який мав місце в листопаді-грудні 2004-го. Дехто надягнув старі оранжеві хустинки “Так! Ющенко!” та оранжеві стрічки. Але багато присутніх причепили нові стрічки – білі з червоним серцем, траплялися люди в білих футболках з портретом Юлії Тимошенко і білих картонних бютівських кепках, яких, до речі, було більше у смітниках.

Окрім переважної більшості киян, на Майдан з'їхалися представники з Чернігівської, Житомирської, Вінницької, Рівненської, Дніпропетровської областей. Можливо, були і з інших регіонів, але таблички, які тримали люди, декларували присутність саме цих регіонів.

Основними гаслами, які були написані на транспорантах, що тримали люди, були: “зРаді – ні, розпуску так”, “Юля – так!”, “Верховній зРаді – не місце у владі!”, “Парламент на переатестацію, уряд – у вакацію!”. На сцені було написано: “Правда переможе!”

На виступах Юлії Тимошенко, Вячеслава Кириленка і Юрія Луценка не зупинятимусь – впевнена, що про них напишуть інші. Але не впевнена, що хтось напише про те, що сказав Сашко Положинський перед виступом гурту “Тартак”. “Тартак” завершував майже двогодинний концерт перед «концертом» політиків.

Сашко Положинський згадав Кучму і кучмізм, і здивувався, чому Кучма не поніс відповідальності і чудово-розпрекрасно собі живе, користуючись награбованим. Він сказав, що підтримує український народ – і той народ, що на цьому Майдані, і той, що на Європейській площі (де зібралися люди, що наче б то підтримують правлячу коаліцію – прим. НО), і той, що сидить біля телевізора, і той, що зараз займається своїми справами.

Сашко Положинський: “Чи потрібно нам підтримувати всих тих політиків, які в результаті кожних виборів приходять до влади, міняються портфелями, міняються фракціями, міняються, міняються, міняються... Можливо, нам потрібно вибирати когось одного. Скажімо, президента чи гетьмана, чи князя, як це було у княжі часи. Коли є один сильний князь – і віче його вибирає. Якщо той князь поганий, то віче того князя карає чи виганяє. Так само і з гетьманом. Обрали козаки гетьмана, і всі його слухаються. Але вся відповідальність лежить на ньому одному. І тоді гетьман не буде казати: “Вибачте, я би хотів щось зробити в цій країні, але мені заважає Верховна Рада”. А Верховна Рада каже: “Ну, ми не проти, але Кабінет міністрів таке творить!” А Кабінет міністрів каже: “Верховна Рада нас підтримує!” А Верховна Рада каже: “Правляча коаліція робить все для українського народу, але опозиція нам заважає”.

“Отже, відповідальність скаче від одного до іншого, – підсумовує Сашко Положинський, – а в результаті ми з вами нічого не маємо. Давайте подумаємо про те, чи варто нам черговий раз міняти тих самих людей у тій самій владі. Можливо, нам потрібно спочатку завоювати незалежність – справжню національну незалежність України, а потім змінити – радикально змінити, принципово змінити саму структуру влади. Щоб до влади приходила одна людина, яка несе перед нами відповідальність. Якщо ця людина не справляється, вона буде справедливо покарана. Слава Україні!”

Сашко Положинський також розповів, що на іншому майдані (що на Європейській площі – прим. НО) він не почув слова “українці”. Там були такі слова, як “друзі”, “товариші”, “гаспада”. Він чув навіть “брати”, “слов’яни”. “Але я не чув слова “українці” – каже Сашко. – Так от, поки ми самі не усвідомимо, що ми українці, поки ми самі не зрозуміємо, що стати українцем – це і значить стати європейцем, а не навпаки, доти нічого в нашій країні не зміниться”.

Як можуть об’єднати Україну бандити? – запитав Сашко Положинський. І сам відповів: “Одних підкупити, інших – залякати. Що ж нас, українців, може об’єднати? Прості речі – мова, культура, історія, наша батьківщина і головне – наша національна ідея”.

----------------------------------
В тему:

РЕФОРМАЦІЯ: 25 ПУНКТІВ