Mad Heads підкорюють Євразію

Завдяки політично-історичному гармидеру, цей край для переважного числа українців давно став чимось на зразок іншої планети. Це, власне, актуально і для жителів Комсомольська-на-Амурі, коли розповідати їм про Україну. Як виявилося, в легендарному місті, побудованому для гіпер-активної радянської молоді, варті уваги концерти трапляються не частіше, ніж раз на рік. Особливо засмучені ходили любителі гострих відчуттів від «жорсткої», якісної та «дорослої» музики. Аж ось з’являється ініціативна група, яка вирішила організувати фестиваль під невибагливою назвою «Нескучная Акция».

Про гурт МХ (Mad Heads — “шалені голови”) організатори дізналися з інтернету, наші хлопці так їм запали в душу, що протягом півроку організатори самовіддано вели недешеві телефонні розмови, поки нарешті отримали згоду. МХ попервах взагалі-то підозрювали, що їх розводять якісь клоуни, оскільки запрошення на концерт до Комсомольсьску-на Амурі звучить, говорячи делікатно, несподівано. І тільки після 10-годинного перельоту з дозаправками в Бурятії, коли після приземлення МХ побачили праворуч несамовитий Амур, а ліворуч тайожні пейзажі, побачили які у місті проблеми із хлібом і як червона ікра виноситься на стіл мало не відрами - не дозується 50-грамовими мензурками, а горілка настоюється на спиляних оленячих рогах, хлопці зрозуміли, що цей незаймано-щирий світ не знає коників європейського шоу-бізу, а це вже дуже приємно.

Складалося враження, що з моменту падіння тунгуського метеориту МХ стали подією номер два для тамтешніх аборигенів. На фестиваль були запрошені 20 команд, багато гостей прибуло з Владивостока та Хабаровська, але наші були, ясна річ, хедлайнерами та «епіцентрами уваги».

Концерти проходили на головній площі міста, глядачів та слухачів набігло як татарської орди. Та ще й зрозуміло, що прихильники музики в стилі Мad Heads - не ті, що будуть сидіти нищечком і стримано ляпати долонями. Галас навколо команди стався такий, що без охорони музиканти навіть і на сцену не вилізли б – занадто активно місцеве населення раділо запрошеним зіркам. Місцевим «мілісменам» навіть довелося використовувати чавунну загорожку на майдані як заспокійливий засіб. Туди вони пристібали наручниками занадто збуджених тінейджерів, котрі за своєю гео-генетикою і так розслабляються занадто бурхливо. Під час концерту на теплоході, що плив Амуром, взагалі виникав ризик піти на дно за оскарами з причини незгасаючої спритності нових фанів українських патріархів панк-рок-н-ролу.

До речі, мас-медіа просто втішили своєю поінформованістю та розумінням того, що відбувається. Одна з ведучих мережевих радіостанцій запросила МХ на інтерв’ю в прямому ефірі, після чого відбулася прес-конференція, і журналісти не питали «як ви називаєтеся і скільки музикантів у групі». Питання були нормальні: про європейські гастролі, про запис нового альбому. Був навіть «спец по Мед Хедз», котрий звідкись дізнався, що у Фінляндії до них на концерт приходив Міка Хакінен!

Але над усе хлопців вразив не захват слухачів чи то грамотність журналістів, а наявність стильної публіки, що розуміється на музиці. Люди прийшли саме послухати улюблену музику, а не поверещати у п’яному натовпі. Побачити на альтернативному фестивалі ідейного, стильного нанайця чи тунгуса – це і екзотика, і пряме свідчення, що хорошим музикантам всі нації покірні і всі відстані підвладні!