Лобановський. Пам’ять
05/13/2005 - 08:03
Лобановський. Пам’ять
Категорія
Українаhttps://www.ar25.org/node/7072
Image
Його друзі, колеги та прихильники таланту Лобановського покладуть квіти на його могилу на Байковому кладовищі і до пам’ятника біля стадіону «Динамо», який носить його ім’я.
Серце Лобановського припинило битися 13 травня 2002 року. Він помер на 64-у році життя у Запорізькому центрі екстремальної медицини і швидкої допомоги. Його привезли до місцевої лікарні після різкого погіршення самопочуття під час матчу Металург (Запоріжжя) - Динамо (Київ) 7 травня з діагнозом «гостре порушення мозкового кровообігу на фоні гіпертонічного кризу». 11 травня йому була зроблена операція з приводу повторного крововиливу в мозок.
15 травня 2002 року президент посмертно присвоїв Лобановському звання Героя України. Лобановський також нагороджений орденом ФІФА за заслуги (посмертно).
Валерій Васильович Лобановський народився 6 січня 1939 року. Головний тренер, майстер спорту СРСР, заслужений тренер СРСР і України. Виступав за команди: «Динамо» (Київ) - 1958-64 рр; «Чорноморець» (Одеса) - 1965-66 рр; «Шахтар» (Донецьк) - 1967-68 рр. У чемпіонатах СРСР провів 258 матчів, забив 71 м’яч. Чемпіон СРСР 1961 року, срібний призер 1960 року, володар Кубка СРСР 1964 року.
За збірну СРСР провів 2 матчі; за олімпійську збірну СРСР - 7 матчів, забив 1 м’яч.
Працював тренером у командах «Дніпро» (Дніпропетровськ) - 1969-73 рр, «Динамо» (Київ) - 1974-82, 1984-90, з 1996 року до останніх днів.
З «Динамо» виграв 8 чемпіонатів СРСР, 6 Кубків СРСР, 2 Кубки Кубків, Суперкубок УЄФА, 5 чемпіонатів України, 3 Кубки України. Головний тренер збірної СРСР - 1975-76, 1982-83, 1986-90 (77 матчів: 42 перемоги, 19 нічия, 16 поразок).
Зі збірною СРСР завоював: 2-е місце на чемпіонаті Європи 1988 і 3-е місце на Олімпіаді 1976 року. Також тренував збірні ОАЕ (1990-93) та Кувейту (1994-96, 3-е місце на Азіатських іграх).
Головний тренер збірної України з березня 2000 по грудень 2001 р.
У 1975 році визнаний кращим тренером світу. ForUm
Серце Лобановського припинило битися 13 травня 2002 року. Він помер на 64-у році життя у Запорізькому центрі екстремальної медицини і швидкої допомоги. Його привезли до місцевої лікарні після різкого погіршення самопочуття під час матчу Металург (Запоріжжя) - Динамо (Київ) 7 травня з діагнозом «гостре порушення мозкового кровообігу на фоні гіпертонічного кризу». 11 травня йому була зроблена операція з приводу повторного крововиливу в мозок.
15 травня 2002 року президент посмертно присвоїв Лобановському звання Героя України. Лобановський також нагороджений орденом ФІФА за заслуги (посмертно).
Валерій Васильович Лобановський народився 6 січня 1939 року. Головний тренер, майстер спорту СРСР, заслужений тренер СРСР і України. Виступав за команди: «Динамо» (Київ) - 1958-64 рр; «Чорноморець» (Одеса) - 1965-66 рр; «Шахтар» (Донецьк) - 1967-68 рр. У чемпіонатах СРСР провів 258 матчів, забив 71 м’яч. Чемпіон СРСР 1961 року, срібний призер 1960 року, володар Кубка СРСР 1964 року.
За збірну СРСР провів 2 матчі; за олімпійську збірну СРСР - 7 матчів, забив 1 м’яч.
Працював тренером у командах «Дніпро» (Дніпропетровськ) - 1969-73 рр, «Динамо» (Київ) - 1974-82, 1984-90, з 1996 року до останніх днів.
З «Динамо» виграв 8 чемпіонатів СРСР, 6 Кубків СРСР, 2 Кубки Кубків, Суперкубок УЄФА, 5 чемпіонатів України, 3 Кубки України. Головний тренер збірної СРСР - 1975-76, 1982-83, 1986-90 (77 матчів: 42 перемоги, 19 нічия, 16 поразок).
Зі збірною СРСР завоював: 2-е місце на чемпіонаті Європи 1988 і 3-е місце на Олімпіаді 1976 року. Також тренував збірні ОАЕ (1990-93) та Кувейту (1994-96, 3-е місце на Азіатських іграх).
Головний тренер збірної України з березня 2000 по грудень 2001 р.
У 1975 році визнаний кращим тренером світу. ForUm
Останні записи