Культивування садів з майбутнього: як філософія садів перетворює Україну в часи змін

Лекція починається з аксіоматики трансформації, де Олександр Філоненко посилається на естонського мислителя Юло Вооглайда, пояснюючи, як живі системи потребують зусиль для підтримки, адаптації та трансформації. У мирний час акцент на адаптації, але війна вимагає глибоких змін у сенсах та формах, адже трансформація змінює ядро системи, на відміну від простих змін.

«Найгірше для іншого — не смерть чи насильство, а шкідлива допомога, яка вбиває суб'єктивність; турбота ж її плекає.»

1. Трансформація відрізняється від змін: вона змінює ядро системи.
2. Україна потребує суб'єктів, здатних перемикатися між системами.
3. Сади стають інструментом для такої трансформації.

Короткий висновок: Війна змушує нас переходити від збереження ідентичності до створення нової реальності через трансформацію.

Суб’єкт трансформації: переключення надсистем

Суб’єкт трансформації — це людина, яка спроможна переключати надсистеми, що задають сенси. В Україні є сенси, але бракує суб’єктів для їх втілення. Сади як формаційні простори допомагають формувати таких суб’єктів.

«Коли система трансформується, це переключення надсистем і або насистем.»

• Сенси народжуються в надсистемах.
• Трансформація вимагає підготовки людей, здатних до змін.
• Проблема України — криза формативна, а не сенсів.

Короткий висновок: Суб’єкти трансформації формуються в спеціальних просторах, як сади.

Людське і людяне: від ідентичності до чеснот

Олександр Філоненко розрізняє людське (мінімум у всіх) і людяне (рідкісне, що потребує плекання). Війна акцентує захист ідентичності, але трансформація вимагає чеснот, які практикуються, а не декларуються.

«Людяне — це рідка річ, це щось таке, чого не буває достатньо.»

1. Мова цінностей описує ідентичність.
2. Мова чеснот — для трансформацій.
3. Чесноти: віра, надія, любов, мужність тощо.

Короткий висновок: Перехід від цінностей до чеснот через практики в садах.

Вертикаль культури: сенсотворення, формація, масштабування

Культура має вертикаль: сенсотворення, формація суб’єктів і масштабування. Україна має сенси (воля, гідність), але криза в формації суб’єктів. Сади — це простори для практикування чеснот.

«Ми маємо різні дискусії, що таке національна ідея України... це чотири речі — воля, вільність, гідність і софійність.»

• Сенси: воля, свобода, гідність.
• Формація: практики чеснот.
• Масштабування: освіта, просвіта.

Короткий висновок: Сади вирішують формативну кризу в українській культурі.

Сади як формативні простори: від цінностей до чеснот

Філоненко розрізняє цінності (декларативні) та чесноти (практиковані), як-от віра, надія, любов. Сади — це простори, де формуються чеснотні особи через дії, а не слова.

«Людський стан — це історія та сад, або війна та сад.» — Роберт Гаррісон.

• Культура має вертикальний вимір: сенсотворення, формування та масштабування.
• Україна має сенси (воля, свобода), але бракує суб’єктів для їх втілення.
• Сади плекають чесноти через довготривалі проекти.

Короткий висновок: Сади допомагають формувати чеснотних людей, здатних втілювати сенси в життя.

Довготривалі проекти: сади проти незавершених будівель

Посилаючись на європейські собори, як Санта-Марія-дель-Фйоре у Флоренції, Філоненко порівнює їх з садами як проектами, що тривають століттями. Вони формують громадян через надію, любов та віру.

«Культивуйте наш сад» — Вольтер у «Кандіді», де «наш» означає колективну справу.

1. Собори як перформанс у часі, що формує ідентичність.
2. Сади — альтернатива для України, де результати побачать нащадки.
3. Від «міста саду» до «міста садівників» за Ебенезером Говардом.

Короткий висновок: Сади вчать довготривалому мисленню, протидіючи короткостроковим адаптаціям.

Філософія садів: від Едему до сучасності

З книги Роберта Гаррісона «Сади: есе про людський стан» Філоненко виводить, що сади — це відповідь на жахи історії, місце для релігійних імпульсів, уяви та моральних ідеалів.

«Люди не створені споглядати голову Медузи історії з її смертю та стражданнями; сади показують, для чого існує людина.»

• Типи садів: гавань (від моря) та небо (від неба).
• Турбота як основа людяності за римським міфом про Куру.
• Сади як метафора гуманітарних наук, з чотирма рівнями інтерпретації (за Філоном, Орігеном).

Короткий висновок: Сади поєднують природу та культуру, створюючи священний простір для людського зростання.

Садівник як віртуоз: інтеграція праці, роботи та дії

За Ганною Арендт, садівник поєднує працю, роботу та дію, стаючи віртуозом чеснот. Це базова метафора гуманітаріїв.

«Чесноти — це зірки, що утворюють сузір'я у сфері божественного.» — Данте.

1. Епікурів сад для щастя проти політичної Академії Платона.
2. Христос як «єврейський Епікур» за Григорієм Сковородою.
3. Сади як мережа для міської ідентичності.

Короткий висновок: Садівництво формує віртуозів, здатних інтегрувати різні аспекти життя.

Святкування як сутність життя: шлях до шляхетності

Живі системи вирізняються святкуванням — неутилітарними діями, як цвітіння чи догляд. Для людей це шляхетність через чесноти.

«Війна пригнічує святкування, але воно має тривати як святкування сенсів.»

• Приклад: київська розарія, що вижила окупацію та відновила виробництво.
• Українці купують троянди не на свята, а на зустрічі, перевизначаючи святкування.
• Сади втілюють зайве як фундаментальне для життя.

Короткий висновок: Святкування через сади відновлює шляхетність у часи кризи.