За результатами аналізу методів внутрішньофірмового навчання фахівців та їх класифікацій було запропоновано розподілити форми і методи, якими послуговуються під час навчання готельних працівників, на дві групи: ті, які використовуються у навчанні на робочому місці та поза ним.

     Форми і методи першої групи охоплюють:

1. коучінг,
2. перехресне навчання,
3. баддінг,
4. менторінг,
5.  кураторство,
6. шедоуінг,
7. супервізія,
8. ротація,
9. тьюторство,
10. секондмент.

   З‘ясовано, що на практиці досить важко розрізняти окремі методи, адже їх рідко використовують у чистому вигляді. Однак найбільш узагальнено та традиційно їх розуміють як учнівство та наставництво. Досить поширеними формами і методами другої групи є

• лекції,
• тренінги,
• семінари,
• дискусії,
• диспути,
• майстер-класи.

   Описано новітні форми та методи навчання і професійного розвитку працівників, які завоювали популярність, однак недостатньо досліджені в науковій літературі:

1. електронне навчання,
2. ділові та рольові ігри,
3. кейс-стаді, 
4. моделювання ситуацій,
5. моделювання поведінки,
6. метод вправ «у кошику».

  Загалом було визначено, що найбільш популярними й затребуваними формами і методами, використовуваними у навчанні фахівців готельних підприємств, є ті, що застосовуються на робочому місці, зокрема,

• коучінг 
•  баддінг.

  У готельній індустрії специфічним є не лише зміст, форми і методи навчання, а й методи оцінювання результатів корпоративного навчання.

Готелі Північної Америки використовують систему оцінювання, яка ґрунтується на «моделі 4-х рівнів» Д. Кіркпатрика та адаптована Дж. Д. Пауером до потреб готельного бізнесу. Її мета полягає у з‘ясуванні рівня задоволеності клієнта 7 головними пунктами роботи готелю за шкалою від дуже задоволений до дуже незадоволений.

    Подальший аналіз методів оцінювання

1. оцінювання у термінах фінансової вигоди,
2. модель компетенцій,
3. метод 360˚ або метод перехресного опитування,
4. метод укладення компетентнісного профілю

 дав підстави для ідентифікації низки послідовних етапів, які ідуть один за одним і одночасно є основою для наступного:

• планування,
• збір даних,
• аналіз даних,
• звітування. 

 Визначення переваг та недоліків методів збору даних для проведення оцінювання навчальних і професійних успіхів працівників

• спостереження,
• опитування,
• анкетування,
• інтерв‘ю,
• фокус-групи,
• тести,
• кейс-стаді,
•  план дій

 дало можливість з‘ясувати оптимальні умови їх застосування в готельних підприємствах.

Оскільки оцінювання показує не лише успіхи, а й прогалини у підготовці фахівця, методи можуть бути використані і для визначення навчальних потреб як окремого працівника, так і всієї організації.

Тому оцінювання, хоча і є кінцевим етапом навчального процесу, фактично не завершує його, а є передумовою для наступного етапу.

Дженела:

1. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук 
“Теоретичні і методичні засади професійного розвитку фахівців туристичної сфери США і Канади” Бабушко Світлана Ростиславівна

 2. матеріали Міжнародної науково-практичної конференції
Секція 1. Проблеми й тенденції розвитку освіти і науки вумовах модернізації українського суспільства.
Бабушко С.Р., канд. філол. наук, доцент кафедри української та англійської мов НУФВСУ .

 Корпоративні університети – сучасний засіб навчання персоналу   стор. 9.