Про це заявив колишній генеральний секретар НАТО Андерс Расмуссен. Він думає, що поляки можуть створити коаліцію, якщо Україна нічого не отримає на саміті у Вільнюсі. Поляки відчувають, що Західна Європа надто довго не прислухалася до їхніх застережень щодо справжньої російської ментальності.
Про це йдеться у статті "Nato members may send troops to Ukraine, опублікованій на The Guardian. Андерс Расмуссен також попередив, що навіть якщо група держав надасть Україні гарантії безпеки, інші не допустять, щоб питання майбутнього членства України в НАТО було знято з порядку денного у Вільнюсі.
Як пише політичний аналітик Інститут Євроатлантичного Співробітництва Володимир Горбач, вікна Овертона розчиняються. Тепер про це можна говорити як про можливу опцію.
Він зазначає, що варіант проведення силами держав НАТО хоча б гуманітарної операції на неокупованій частині України напрошувався ще на самому початку широкомасштабного вторгнення (березень 2022), коли ми просили "закрити" над нами небо. Але ні, тоді в альянсі це розцінили як неможливе. Аби уникнути прямого зіткнення...
З того часу російські агресори значно просіли у своїх спроможностях, зазнали збитків і стали в позиційну оборону. Тож пряме зіткнення з бійцями НАТО стало малоймовірним. Та й непряме, через повітряні обстріли, завдяки практиці застосування західних засобів ПРО & ППО, – теж. Навпаки, західні сили на українській території були б способом стримування від тих обстрілів, через які потерпають наші міста і села, руйнується цивільна інфраструктура і наноситься екологічна шкода.
Саме факт присутності не дуже численних іноземних підрозділів НАТО в країнах Балтії вже десяток років стримує РФію від спроб відновити імперію на цьому напрямку.
Для того, аби успішно виконувати свою місію альянсу потрібно не говорити про бажання уникнути "прямого зіткнення", "ескалації" тощо, показуючи свій страх перед РФією, а навпаки, робити так, щоб у Кремлі боялися НАТО. Не вдавано, по-пропагандистськи, а насправді боялися.
Експерт вважає, що одним з імовірних способів завершення війни та встановлення справедливого й стійкого миру може бути рішення альянсу або окремих держав-членів розмістити свої військові контингенти, а у перспективі, можливо, воєнні бази, на території України. Не для ведення війни, а для фіксації нового балансу сил в регіоні. І це не спосіб "замороження конфлікту"! Це була б воєнно-політична допомога у витисканні російських агресорів з нашої території.
Як варіант ці військові контингенти можна було б розмістити на кордонах з Білоруссю, Молдовою (вздовж Придністров'я), в аеропортах Західної України, а сили флоту – в Одесі. Для супроводу цивільного повітроплавання та судноплавства. Так би зробили сміливі та відповідальні союзники.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Група країн НАТО може надіслати війська в Україну, якщо Україні не нададуть відчутних гарантій безпеки
Категорія:
Світ:
Спецтема:
Про це заявив колишній генеральний секретар НАТО Андерс Расмуссен. Він думає, що поляки можуть створити коаліцію, якщо Україна нічого не отримає на саміті у Вільнюсі. Поляки відчувають, що Західна Європа надто довго не прислухалася до їхніх застережень щодо справжньої російської ментальності.
23060902.jpg
Про це йдеться у статті "Nato members may send troops to Ukraine, опублікованій на The Guardian. Андерс Расмуссен також попередив, що навіть якщо група держав надасть Україні гарантії безпеки, інші не допустять, щоб питання майбутнього членства України в НАТО було знято з порядку денного у Вільнюсі.
Як пише політичний аналітик Інститут Євроатлантичного Співробітництва Володимир Горбач, вікна Овертона розчиняються. Тепер про це можна говорити як про можливу опцію.
Він зазначає, що варіант проведення силами держав НАТО хоча б гуманітарної операції на неокупованій частині України напрошувався ще на самому початку широкомасштабного вторгнення (березень 2022), коли ми просили "закрити" над нами небо. Але ні, тоді в альянсі це розцінили як неможливе. Аби уникнути прямого зіткнення...
З того часу російські агресори значно просіли у своїх спроможностях, зазнали збитків і стали в позиційну оборону. Тож пряме зіткнення з бійцями НАТО стало малоймовірним. Та й непряме, через повітряні обстріли, завдяки практиці застосування західних засобів ПРО & ППО, – теж. Навпаки, західні сили на українській території були б способом стримування від тих обстрілів, через які потерпають наші міста і села, руйнується цивільна інфраструктура і наноситься екологічна шкода.
Саме факт присутності не дуже численних іноземних підрозділів НАТО в країнах Балтії вже десяток років стримує РФію від спроб відновити імперію на цьому напрямку.
Для того, аби успішно виконувати свою місію альянсу потрібно не говорити про бажання уникнути "прямого зіткнення", "ескалації" тощо, показуючи свій страх перед РФією, а навпаки, робити так, щоб у Кремлі боялися НАТО. Не вдавано, по-пропагандистськи, а насправді боялися.
Експерт вважає, що одним з імовірних способів завершення війни та встановлення справедливого й стійкого миру може бути рішення альянсу або окремих держав-членів розмістити свої військові контингенти, а у перспективі, можливо, воєнні бази, на території України. Не для ведення війни, а для фіксації нового балансу сил в регіоні. І це не спосіб "замороження конфлікту"! Це була б воєнно-політична допомога у витисканні російських агресорів з нашої території.
Як варіант ці військові контингенти можна було б розмістити на кордонах з Білоруссю, Молдовою (вздовж Придністров'я), в аеропортах Західної України, а сили флоту – в Одесі. Для супроводу цивільного повітроплавання та судноплавства. Так би зробили сміливі та відповідальні союзники.
Раніше ми писали, що Бен Воллес, який може стати наступним керівником НАТО, заявив, що Україна не приєднається до НАТО найближчим часом.
Дивимося на всі можливості розвитку російсько-української війни, аналізуємо перспективи України в різних політичних та військових союзах.
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта