Уряд Греції хоче, щоб її кредитори списали значну частину боргів країни, і в цьому він аж ніяк не оригінальний. В історії уряду не раз позичали гроші, а потім НЕ розплачувалися за боргами.
Перший відомий випадок так званого суверенного дефолту стався саме в Греції. За часів античності греки-торговці визнавали те, що сьогодні називається спільним борговим зобов'язанням: хто бере в борг, повинен прийняти на себе відповідальність, якщо виникнуть складнощі з його погашенням.
Проте в IV столітті до н. е. 10 грецьких міст відмовилися виплачувати свої борги храму на острові Делос. У Делосскому храмі Аполлона зберігалися скарби конфедерації грецьких полісів (незалежних міст-держав) під керівництвом Афін.
Зубожілі греки тоді не змогли розплатитися по кредитах і разом з членами своїх родин втратили свободу, опинившись в рабстві у кредиторів.
Списання боргів
Прощення боргів - теж не новий феномен. Воно навіть входить в звід законів Старого Завіту. Кожен сьомий рік стародавні ізраїльтяни мали прощати борги своїм боржникам.
Втім, подібне добровільно списання боргів кредиторами трапляється не так часто, як дефолт, коли уряд-боржник в односторонньому порядку відмовляється платити за рахунками.
Найбільш відомий подібний випадок стався в 30-х роках ХХ століття, коли практично всі країни Європи мали серйозні труднощі у виплаті позик, отриманих від США і Великобританії під час Першої світової війни.
На початку 20-х років були переглянуті терміни виплати боргу, вони були продовжені на 20 років. Але початкові розміри заборгованості при цьому не скорочувалися.
У 1934 році 15 європейських країн, а також Австралія і Нова Зеландія припинили виплати за цими позиками. Заборгованість по них досягала 52% ВВП для Франції і 43% ВВП для Греції.
Після Другої світової війни в рамках Лондонської угоди про заборгованість 1953 року кредитори Німеччини пробачили їй всі її борги, які між 1947 і 53 роками досягали 280% ВВП.
"Облігації Брейді"
У 90-х роках ідея реструктуризації, або навіть скасування суверенних боргів була відроджена тодішнім міністром фінансів США Ніколасом Брейді, що запропонував конвертувати борги бідних країн у так звані "облігації Брейді" - особливі цінні папери, забезпечені безкупонними казначейськими облігаціями США.
Дефолт або реструктурування заборгованності може негативно відбитися на фінансових ранках
17 країнам вдалося таким чином значно скоротити свою зовнішню заборгованість, не вдаючись до дефолту.
З 70-х років минулого століття понад 70 країн реструктурували свої борги, що супроводжувалося або відстрочкою платежу, або значним зниженням процентних ставок, або скасуванням частини заборгованості. Деякі вдавалися до дефолтів.
Дефолт, при якому боржник відмовляється платити кредиторам, не отримавши на те їхньої згоди, може обійтися країні-боржнику достатньо дорого, ому що таким банкрутам на якийсь час закривається доступ до ринків капіталу, а потім, враховуючи їхню історію відмови повернення боргів, вони вимушені платити значно вищі процентні ставки.
Тим не менше, подібні негативні наслідки часто тривають лише протягом відносно короткого проміжку часу.
У 2012 році Греція реструктурувала свої борги, в результаті чого багато приватних кредиторів втратили свої гроші. Не зважаючи на це, всього лише два роки потому Греція змогла розмістити на ринку свої нові облігації.
Оптимісти і песимісти
У тому, що стосується наслідків часткового або повного списання боргів, економісти розділилися на два табори.
Оптимісти стверджують, що це звільняє капітал для продуктивних інвестицій, що, у свою чергу, призводить до зростання економіки. Крім того, вартість кредитування для країн з низьким рівнем заборгованості повинна падати, так як кредитори не турбуються з питання про можливий дефолт.
Песимісти вважають, що списання боргів ніяк не відбивається ні на рівні інвестицій, ні на зростанні економіки. Вони вважають, що короткострокове полегшення фінансового становища країни більш ніж компенсується негативною репутацією країни, що не виконує своїх зобов'язань, внаслідок чого кредитори не будуть надавати їй додаткове фінансування.
За будь-якими пропозиціями про можливе скорочення грецького боргу уважно стежить глава МВФ Крістін Лагард
Як оптимісти, так і песимісти посилаються на досвід країн або прийшли до угоди з кредиторами щодо скорочення свого боргового тягаря, або що оголосили дефолт.
Досвід бідних країн
Судячи з усього, багато що залежить від того, яку економічну політику країна-боржник змушена проводити, щоб полегшити свій борговий тягар.
Наприклад, Міжнародний валютний фонд, коли до нього звертаються за допомогою країни, що опинилися не в змозі виплачувати свою заборгованість банкам, надає допомогу на певних умовах, і часто вони пов'язані з проведенням тієї чи іншої макроекономічної політики.
МВФ і Світовий Банк також пропонують спеціальну програму 39 найбіднішим країнами світу з великою заборгованістю, яким в обмін на проведення запропонованої їм макроекономічної політики прощається або скорочується їхня заборгованість. 36 країнам їх цього списку вже вдалося значно скоротити свій борговий тягар.
Греція, однак, набагато багатше цих 39 країн, і рівень її заборгованості також набагато вище.
Тим не менш, кредитори Греції - МВФ, ЄС і ЄЦБ - враховують сумний досвід минулого і особливо - проблеми найбідніших країн з високою заборгованістю. Вони наполягають на тому, що для подальшої реструктуризації (або навіть часткового списання) її боргів, Греція повинна піти на ряд конкретних реформ в економіці, а також довести свою готовність і здатність їх проводити.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Греція: як списати борги і чим загрожує дефолт?
Світ:
Уряд Греції хоче, щоб її кредитори списали значну частину боргів країни, і в цьому він аж ніяк не оригінальний. В історії уряду не раз позичали гроші, а потім НЕ розплачувалися за боргами.
protest_u_yerevani.jpg
Зміст
Перший відомий випадок так званого суверенного дефолту стався саме в Греції. За часів античності греки-торговці визнавали те, що сьогодні називається спільним борговим зобов'язанням: хто бере в борг, повинен прийняти на себе відповідальність, якщо виникнуть складнощі з його погашенням.
Проте в IV столітті до н. е. 10 грецьких міст відмовилися виплачувати свої борги храму на острові Делос. У Делосскому храмі Аполлона зберігалися скарби конфедерації грецьких полісів (незалежних міст-держав) під керівництвом Афін.
Зубожілі греки тоді не змогли розплатитися по кредитах і разом з членами своїх родин втратили свободу, опинившись в рабстві у кредиторів.
Списання боргів
Прощення боргів - теж не новий феномен. Воно навіть входить в звід законів Старого Завіту. Кожен сьомий рік стародавні ізраїльтяни мали прощати борги своїм боржникам.
Втім, подібне добровільно списання боргів кредиторами трапляється не так часто, як дефолт, коли уряд-боржник в односторонньому порядку відмовляється платити за рахунками.
Найбільш відомий подібний випадок стався в 30-х роках ХХ століття, коли практично всі країни Європи мали серйозні труднощі у виплаті позик, отриманих від США і Великобританії під час Першої світової війни.
На початку 20-х років були переглянуті терміни виплати боргу, вони були продовжені на 20 років. Але початкові розміри заборгованості при цьому не скорочувалися.
У 1934 році 15 європейських країн, а також Австралія і Нова Зеландія припинили виплати за цими позиками. Заборгованість по них досягала 52% ВВП для Франції і 43% ВВП для Греції.
Після Другої світової війни в рамках Лондонської угоди про заборгованість 1953 року кредитори Німеччини пробачили їй всі її борги, які між 1947 і 53 роками досягали 280% ВВП.
"Облігації Брейді"
У 90-х роках ідея реструктуризації, або навіть скасування суверенних боргів була відроджена тодішнім міністром фінансів США Ніколасом Брейді, що запропонував конвертувати борги бідних країн у так звані "облігації Брейді" - особливі цінні папери, забезпечені безкупонними казначейськими облігаціями США.
Дефолт або реструктурування заборгованності може негативно відбитися на фінансових ранках
17 країнам вдалося таким чином значно скоротити свою зовнішню заборгованість, не вдаючись до дефолту.
З 70-х років минулого століття понад 70 країн реструктурували свої борги, що супроводжувалося або відстрочкою платежу, або значним зниженням процентних ставок, або скасуванням частини заборгованості. Деякі вдавалися до дефолтів.
Дефолт, при якому боржник відмовляється платити кредиторам, не отримавши на те їхньої згоди, може обійтися країні-боржнику достатньо дорого, ому що таким банкрутам на якийсь час закривається доступ до ринків капіталу, а потім, враховуючи їхню історію відмови повернення боргів, вони вимушені платити значно вищі процентні ставки.
Тим не менше, подібні негативні наслідки часто тривають лише протягом відносно короткого проміжку часу.
У 2012 році Греція реструктурувала свої борги, в результаті чого багато приватних кредиторів втратили свої гроші. Не зважаючи на це, всього лише два роки потому Греція змогла розмістити на ринку свої нові облігації.
Оптимісти і песимісти
У тому, що стосується наслідків часткового або повного списання боргів, економісти розділилися на два табори.
Оптимісти стверджують, що це звільняє капітал для продуктивних інвестицій, що, у свою чергу, призводить до зростання економіки. Крім того, вартість кредитування для країн з низьким рівнем заборгованості повинна падати, так як кредитори не турбуються з питання про можливий дефолт.
Песимісти вважають, що списання боргів ніяк не відбивається ні на рівні інвестицій, ні на зростанні економіки. Вони вважають, що короткострокове полегшення фінансового становища країни більш ніж компенсується негативною репутацією країни, що не виконує своїх зобов'язань, внаслідок чого кредитори не будуть надавати їй додаткове фінансування.
За будь-якими пропозиціями про можливе скорочення грецького боргу уважно стежить глава МВФ Крістін Лагард
Як оптимісти, так і песимісти посилаються на досвід країн або прийшли до угоди з кредиторами щодо скорочення свого боргового тягаря, або що оголосили дефолт.
Досвід бідних країн
Судячи з усього, багато що залежить від того, яку економічну політику країна-боржник змушена проводити, щоб полегшити свій борговий тягар.
Наприклад, Міжнародний валютний фонд, коли до нього звертаються за допомогою країни, що опинилися не в змозі виплачувати свою заборгованість банкам, надає допомогу на певних умовах, і часто вони пов'язані з проведенням тієї чи іншої макроекономічної політики.
МВФ і Світовий Банк також пропонують спеціальну програму 39 найбіднішим країнами світу з великою заборгованістю, яким в обмін на проведення запропонованої їм макроекономічної політики прощається або скорочується їхня заборгованість. 36 країнам їх цього списку вже вдалося значно скоротити свій борговий тягар.
Греція, однак, набагато багатше цих 39 країн, і рівень її заборгованості також набагато вище.
Тим не менш, кредитори Греції - МВФ, ЄС і ЄЦБ - враховують сумний досвід минулого і особливо - проблеми найбідніших країн з високою заборгованістю. Вони наполягають на тому, що для подальшої реструктуризації (або навіть часткового списання) її боргів, Греція повинна піти на ряд конкретних реформ в економіці, а також довести свою готовність і здатність їх проводити.
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта