Фальсифiкацiя державного масштабу

Але найцiкавiше в контекстi перепису виглядає вивчення нацiонального та мовного питань. Зокрема, ще готуючись до перепису, фахiвцi передбачали, що кiлькiсть громадян України, якi визнають себе росiянами, зменшиться. Про це, до речi, свiдчив i приклад самого Президента України - вихiдець з Чернiгiвського села Чайкiне Леонiд Кучма, який у 1990 роцi в документах Секретарiату Верховної Ради УРСР був записаний "росiянином", у 1992 роцi зробився "українцем".

Тому вiдтiк етнiчних українцiв "росiйського" табору сумнiвiв нi в кого не викликав, питання стояло лише в кiлькостi тих, хто залишить борт потопаючого москальського "Титанiка". Статистика засвiдчила, що кiлькiсть росiян в Українi порiвняно з попереднiм переписом (1989 рiк) зменшилася на 26,6 вiдсотка, i тепер українцiв у нацiональному складi населення України - 77,8 вiдсотка.
Однак навiть ця статистична цифра викликає величезнi сумнiви у своїй достовiрностi, що особливо яскраво помiтно на прикладi Криму - єдиного "росiйського" регiону, де, якщо вiрити Держкомстату, проживають 58 вiдсоткiв росiян i лише 24 вiдсотки українцiв. Принагiдно варто було б сказати, що з нацiональностями кримчан у певному розумiннi вийшов анекдот. Бо до 125 нацiональностей i народностей "офiцiйного" списку тут додалося ще 50, якi можна вважати певною загадкою - якщо, скажiмо, скiфи (а дехто на пiвостровi обрав для себе й таку нацiональнiсть) залишили слiд в iсторiї, то про такi нацiональностi, як мурунду, хемiсiти, лагайцi наука щось поки що нiчого не чула. А до них зарахували себе близько 500 кримчан.

Та Бог з ними. Нас бiльше цiкавить iнше: як у Криму пiдраховували саме кiлькiсть росiян. Про це у своєму листi до редакцiї часопису "Ятрань" розповiла кримчанка Лiдiя Бiлiченко. Ситуацiя варта того, щоб скористатися дослiвним текстом журнальної публiкацiї.

"Сваха моя родом з Полтавщини, а сюди (у Крим - авт.) приїхала у 50-х роках - за вербовкою на будiвництво радгоспу "Зеленогорськ". З Погорiлих стала вона зi своїм чоловiком Погорєловими, бо гуртожиток надавався у першу чергу росiянам, а в них пiсля закiнчення 10 класу середньої школи не було паспортiв (отримали вже у Криму). Отак вони стали росiянами. Сват Павло довбав котловани екскаватором, а сваха Олександра пiдчищала їх совковою лопатою. Потiм вступили до радгоспу (щоправда, сват невдовзi отримав виробничу травму, вiд якої швидко й помер). Мiй зять Юрiй - такий же "росiянин", як, до речi, i його сестра Олена. Доля звела Юрiя з українкою, яка 12 рокiв тому подарувала йому сина Павла (названого так на честь дiда).

I от у цю "росiйську" сiм'ю приходить людина, яка проводить перепис населення. Свiтлани, моєї доньки, якраз не було вдома (вона прописана в Одесi). Так от, 12-рiчний Павло просить зазначити у графi "нацiональнiсть", що вiн "українець". Переписувачка аж очi витрiщила: "Как это - украинец?". А вiн їй i говорить (мiж iншим, теж росiйською мовою): "Да! Из принципа. Пусть моих предков обрусили, но мама моя - украинка, бабушка одна и другая - украинки, так что по статистике я на 75 процентов украинец"... А агент з перепису сказала, що "дело" вже закiнчене i що буде вiн росiянином, бо у графi перекреслень не повинно бути".

Ця ж авторка розповiла про те, що зустрiлася на кримських теренах з вiнничанкою-українкою Галею Поярко, яка за аналогiчних умов стала "росiянкою" Поярковою та полтавчанином Романенком, який став Романенковим. Що тут можна сказати?

Поки що однозначно - чергова фальшивка провалилася. Цифри, зафiксованi переписом, свiдчать, що росiяни в Українi можуть претендувати хiба що на роль нацiональної меншини, а з комплексом "нацiональної бiльшостi", виплеканим системою колишнього СРСР, їм у будь-якому випадку доведеться розпрощатися.