Людина, маючи таку ознаку, розглядає всі явища через причинно-наслідкові зв’язки, відчуває взаємозв’язки. Аналізуючи все, приходить до самостійних висновків. Абстрагуючись, показує події у їх взаємозв’язку. Відстежує розвиток мислення людини, чіткість формулювання думки, вміння робити висновки. Пояснює істинний стан речей, не зважаючи на те, що це може не сподобатись. Вміло аргументує свою правоту, віддана внутрішній справедливості. Відстоює свої погляди, точку зору. Розуміє закономірність поєднання речей і порівнює це з власним поняттям правильності. Приходить до висновку не одразу. Поступово, грунтовно обмірковує кожний крок своїх дій для вироблення остаточного рішення. Для неї завжди важливо знати: правильно чи неправильно, розумно чи нерозумно, справедливо чи несправедливо, правдиво чи неправдиво, логічно чи нелогічно. Тому збити її з думки неможливо. Цінує компетентність і знання, прагне до них.
Логіка абстрактна
Розмірковуючи, людина із задоволенням все порівнює, співпоставляє, класифікує, виділяє головне від другорядного, відшуковує причинно-наслідкові зв’язки і аналізує всі явища і події, по-філософськи осмислює світ. На основі нових висновків вдосконалюється розуміння різних явищ, відбувається інтелектуальний ріст. Розвиваючись таким чином, людина набуває досвіду і нових знань. Так приходить мудрість. Висловлювання стають короткими і змістовними, афористичними, оцінки об’єктивними. Людина в такому стані відсторонюється від інших, поринаючи у самозаглиблені роздуми, потребує усамітнення. Це врівноважений і стабільний стан, роздуми притишують емоції, за рахунок аналізу ситуації спокійно вирішуються проблеми. Неприступний холодний вигляд, людина ніби відсутня у групі, якщо щось і робить в цей час, то рухи автоматичні, бо думає про інше – так помічається стан логіки абстрактної.
Логіка ділова
Продумування корисних дій, способів досягнення мети, розрахунки послідовних кроків за методом “якщо – то”, відчуття динаміки процесів, у розповідях опис дій, як розгортання подій, рух від простого до складного, - це стан не розмірковування, а дій. І мислення підпорядковане вимогам діяльності: що і як треба робити, щоб досягти бажаного результату. У такому стані людина не може бути бездіяльною, прагнення постійної активності спонукає до корисних дій. Людині у стані ділової логіки не до відпочинку – бездіяльність обтяжує, вносить дискомфорт, вона починає метушитись і дратуватись, якщо не в змозі реалізувати рухового збудження. Відчуваючи підйом працездатності, стає енергійною і цілеспрямованою, може проявляти нестриманість і нервуватися, бо енергія вимагає реалізації. А відволікання від роботи сприймаються як даремна витрата часу. Якщо рухи швидкі, чіткі, відпрацьовані, у напруженому робочому ритмі, людина працює в одному напрямку, а відволікання і завада її роботі дратують її – вона знаходиться у стані ділової логіки.
Етичність (F)
Людина, маючи таку ознаку, відчуває емоційний стан оточуючих, їх душевні переживання, почуття, хвилювання, радість або біль. В усьому надає перевагу людині, не відмовляє у проханні, прагне не зашкодити їй, відводить від суперечок, намагається все владнати. Не втомлюється у спілкуванні, налагоджує відносини. Приймає до уваги почуття оточуючих. Підтримує добрий настрій, реагує на тонкощі жартів, гумору. Віддає перевагу властивостям людини, її можливостям, має до неї дипломатичний підхід і цінує це в інших. Розкриває якості людей, намагається їх поєднати, згуртувати. Чуйна, розсудливо і м’яко врівноважує й заспокоює людину, якщо вона стає напруженою. Відстоює, захищає й показує гідність людини, духовний розвиток, прояви психічного стану. Переживає за неї. Зберігає взаємовідносини. Оберігаючи мораль, виявляє й оцінює при цьому поведінку кожного. Знає, хто чого хоче чи не хоче, вчинки інших оцінює в категоріях добре чи погано, потрібно чи непотрібно, гуманно чи негуманно.
Етика емоцій
Будучи у стані емоційного збудження, людина втрачає об’єктивність суджень і занурюється у бурхливу стихію почуттів і прихильностей. Оцінки пристрасні, залежать від того, як людина ставиться до ситуації, події, вчинків людей і до самих людей, тобто, наскільки вони їй подобаються чи не подобаються. Мислення – діалогове з реальним або вигаданим співбесідником. Мова багата інтонаціями, швидка і багатослівна. У такому стані людину охоплює сильне бажання, пристрасть, яке може виразитися у бурхливій радості або невтішному горі. Якщо людина сміється, або сумує і плаче – вона знаходиться у цьому стані, причому зовнішніх причин для емоцій може і не бути, хоча частіше всього – це емоційна реакція на події. Таким станом дуже важко управляти, хоч він і усвідомлюється. Відбувається процес емпатії – коли іншу людину відчувають, як самого себе. Багата міміка, широко розплющені, виразні, палаючі очі, ефектна жестикуляція, поривисті рухи, почервоніле або зблідле обличчя – зовнішні ознаки етики моральності.
Етика поведінки
Думки мають свою приховану причину, яка заключається у наданні переваги тому чи іншому об’єкту, коли людина відчуває глибоку прихильність, тяжіє до чогось або когось. Це залежність морально-етичного характеру, гарантія вірності в стосунках, як притягувальна чи відштовхувальна сила. Завдяки цьому стану ми сприймаємо людей, ситуації, місця і часи як свої, близькі, рідні, і як чужі, далекі. В колективі людина у такому стані підтримує теплий і дружелюбний клімат, згладжує гострі кути, примирює людей, заспокоює їх, знімає напругу. Прояви симпатій-антипатій, м’який, теплий, ввічливий тон, плавні рухи, приємні, заспокійливі, заворожуючі інтонації, легке внутрішнє хвилювання свідчить про стан етики поведінки.
Якщо ви помітили помилку, то виділіть фрагмент тексту не більше 20 символів і натисніть Ctrl+Enter
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
Етичність (F)/Логічність (T)
Спецтема:
***
Логічність (T)
Людина, маючи таку ознаку, розглядає всі явища через причинно-наслідкові зв’язки, відчуває взаємозв’язки. Аналізуючи все, приходить до самостійних висновків. Абстрагуючись, показує події у їх взаємозв’язку. Відстежує розвиток мислення людини, чіткість формулювання думки, вміння робити висновки. Пояснює істинний стан речей, не зважаючи на те, що це може не сподобатись. Вміло аргументує свою правоту, віддана внутрішній справедливості. Відстоює свої погляди, точку зору. Розуміє закономірність поєднання речей і порівнює це з власним поняттям правильності. Приходить до висновку не одразу. Поступово, грунтовно обмірковує кожний крок своїх дій для вироблення остаточного рішення. Для неї завжди важливо знати: правильно чи неправильно, розумно чи нерозумно, справедливо чи несправедливо, правдиво чи неправдиво, логічно чи нелогічно. Тому збити її з думки неможливо. Цінує компетентність і знання, прагне до них.
Розмірковуючи, людина із задоволенням все порівнює, співпоставляє, класифікує, виділяє головне від другорядного, відшуковує причинно-наслідкові зв’язки і аналізує всі явища і події, по-філософськи осмислює світ. На основі нових висновків вдосконалюється розуміння різних явищ, відбувається інтелектуальний ріст. Розвиваючись таким чином, людина набуває досвіду і нових знань. Так приходить мудрість. Висловлювання стають короткими і змістовними, афористичними, оцінки об’єктивними. Людина в такому стані відсторонюється від інших, поринаючи у самозаглиблені роздуми, потребує усамітнення. Це врівноважений і стабільний стан, роздуми притишують емоції, за рахунок аналізу ситуації спокійно вирішуються проблеми. Неприступний холодний вигляд, людина ніби відсутня у групі, якщо щось і робить в цей час, то рухи автоматичні, бо думає про інше – так помічається стан логіки абстрактної.
Продумування корисних дій, способів досягнення мети, розрахунки послідовних кроків за методом “якщо – то”, відчуття динаміки процесів, у розповідях опис дій, як розгортання подій, рух від простого до складного, - це стан не розмірковування, а дій. І мислення підпорядковане вимогам діяльності: що і як треба робити, щоб досягти бажаного результату. У такому стані людина не може бути бездіяльною, прагнення постійної активності спонукає до корисних дій. Людині у стані ділової логіки не до відпочинку – бездіяльність обтяжує, вносить дискомфорт, вона починає метушитись і дратуватись, якщо не в змозі реалізувати рухового збудження. Відчуваючи підйом працездатності, стає енергійною і цілеспрямованою, може проявляти нестриманість і нервуватися, бо енергія вимагає реалізації. А відволікання від роботи сприймаються як даремна витрата часу. Якщо рухи швидкі, чіткі, відпрацьовані, у напруженому робочому ритмі, людина працює в одному напрямку, а відволікання і завада її роботі дратують її – вона знаходиться у стані ділової логіки.
Етичність (F)
Людина, маючи таку ознаку, відчуває емоційний стан оточуючих, їх душевні переживання, почуття, хвилювання, радість або біль. В усьому надає перевагу людині, не відмовляє у проханні, прагне не зашкодити їй, відводить від суперечок, намагається все владнати. Не втомлюється у спілкуванні, налагоджує відносини. Приймає до уваги почуття оточуючих. Підтримує добрий настрій, реагує на тонкощі жартів, гумору. Віддає перевагу властивостям людини, її можливостям, має до неї дипломатичний підхід і цінує це в інших. Розкриває якості людей, намагається їх поєднати, згуртувати. Чуйна, розсудливо і м’яко врівноважує й заспокоює людину, якщо вона стає напруженою. Відстоює, захищає й показує гідність людини, духовний розвиток, прояви психічного стану. Переживає за неї. Зберігає взаємовідносини. Оберігаючи мораль, виявляє й оцінює при цьому поведінку кожного. Знає, хто чого хоче чи не хоче, вчинки інших оцінює в категоріях добре чи погано, потрібно чи непотрібно, гуманно чи негуманно.
Будучи у стані емоційного збудження, людина втрачає об’єктивність суджень і занурюється у бурхливу стихію почуттів і прихильностей. Оцінки пристрасні, залежать від того, як людина ставиться до ситуації, події, вчинків людей і до самих людей, тобто, наскільки вони їй подобаються чи не подобаються. Мислення – діалогове з реальним або вигаданим співбесідником. Мова багата інтонаціями, швидка і багатослівна. У такому стані людину охоплює сильне бажання, пристрасть, яке може виразитися у бурхливій радості або невтішному горі. Якщо людина сміється, або сумує і плаче – вона знаходиться у цьому стані, причому зовнішніх причин для емоцій може і не бути, хоча частіше всього – це емоційна реакція на події. Таким станом дуже важко управляти, хоч він і усвідомлюється. Відбувається процес емпатії – коли іншу людину відчувають, як самого себе. Багата міміка, широко розплющені, виразні, палаючі очі, ефектна жестикуляція, поривисті рухи, почервоніле або зблідле обличчя – зовнішні ознаки етики моральності.
Думки мають свою приховану причину, яка заключається у наданні переваги тому чи іншому об’єкту, коли людина відчуває глибоку прихильність, тяжіє до чогось або когось. Це залежність морально-етичного характеру, гарантія вірності в стосунках, як притягувальна чи відштовхувальна сила. Завдяки цьому стану ми сприймаємо людей, ситуації, місця і часи як свої, близькі, рідні, і як чужі, далекі. В колективі людина у такому стані підтримує теплий і дружелюбний клімат, згладжує гострі кути, примирює людей, заспокоює їх, знімає напругу. Прояви симпатій-антипатій, м’який, теплий, ввічливий тон, плавні рухи, приємні, заспокійливі, заворожуючі інтонації, легке внутрішнє хвилювання свідчить про стан етики поведінки.
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта