Якщо проштудіювати всі книги Нового Заповіту, то в жодній з них не говориться про те, що над Христом було виконано обряд обрізання. Тому поширення у масовій свідомості цього твердження можна пояснити лише проявом інформаційної війни на найвищому рівні — рівні руйнування життєвих цінностей та орієнтирів.
Формальною підставою для просування тези про “обрізання Господнє” є фраза з Євангелія від Луки (2.21): “Як сповнилося вісім днів, коли належало обрізати хлоп’ятко, назвали його Ісус”. Відразу ж впадає в око різниця між тим, що могли зробити (“обрізати” — неозначена форма дієслова) і тим, що зробили (“назвали” — доконаний вид). Якби справді відбулося обрізання, то Лука так би й написав: обрізали і назвали — так, як про це у подібних випадках пишеться в Біблії, напр., “І обрізав Авраам Ісаака, сина свого, у восьмий день, як заповідав йому Бог” (Буття, 21.4).
— Але чому саме євангелист Лука згадав про цей звичай, розповідаючи про народження Христа?
Не лише Христа. Таку ж саму форму Лука використовує розповідаючи про Івана Хрестителя: “Восьмого дня прийшли (сусіди і родина) обрізати хлоп’ятко” (1.59) — і знову ж ні слова про здійснення обрізання. Так от, вся справа в тому, що Лука, як відомо, писав своє Євангеліє для неюдеїв, тому при нагоді пояснював незрозумілі для читачів юдейські звичаї. А народження Івана Хрестителя і Ісуса Христа відбулися на території Юдеї, де був поширений звичай обрізання, про що й не забарився повідомити Лука, у такий спосіб вводячи читачів “у контекст” і водночас демонструючи власну ерудицію.
Якби обрізання відбулося, то про нього перш за все повідомив би Матвій, який написав своє Євангеліє передусім для юдеїв, а також читачів, знайомих з юдейськими звичаями та писаннями. Матвій намагається переконати юдеїв, що Христос і є очікуваний ними Месія, тому його Євангеліє й починається родоводом від Авраама і Давида до “Йосипа, чоловіка Марії, з якої народився Ісус, що зветься Христос” (1.1-16). Якби справді мало місце обрізання Христа, то Матвій обов’язково скористався б таким потужним аргументом для залучення юдеїв до християнства.
Також про обрізання Христа нічого не згадує євангелист Марко, а для Івана Богослова (улюбленого учня Христа і єдиного євангелиста, що був свідком описаних ним подій) сама ця думка є неймовірною і потворною, оскільки у нього слово “юдей” майже завжди означає “ворог Христа”.
Нічого не говориться про обрізання Христа у Діяннях апостолів і апостольських посланнях. Знову ж таки, якби ця подія мала місце, то таким “убойним аргументом” обов’язково скористалися б юдео-християни в гострих суперечках про потрібність-непотрібність обрізання. Але очевидно, що вони не могли використати цей аргумент. Найактивнішим противником обрізання описується апостол Павло (хоча сам, як колишній юдей, був обрізаний): “Обрізання ніщо і необрізання ніщо, але все у дотримуванні заповідей Божих (1 до коринтян, 7.19). “Стережіться псів, стережіться лихих робітників, стережіться обрізання” (До филип’ян, 3.2) тощо. Він не зміг би так написати, якби були хоч якісь відомості про обрізання Христа.
— Але чому християнська Церква не розпізнала цю підміну і навіть святкує “Обрізання Господнє”?
Ефективність інформаційних маніпуляцій ґрунтується на непомітності проникнення у свідомість жертви і наступному “стиранні слідів”, тобто витісненні інформації про те, що відбулась маніпуляція. Так що цілком можливо, що Церква навіть не помітила факт внесення у її колективну свідомість “інформаційної закладки”, яке відбулося, вірогідно, до середини IV століття (до цього часу святкування “Обрізання Господнього” не існувало).
Пояснимо, що інформаційна закладка — це “чорний вхід” в індивідуальну і колективну свідомість, який дозволяє непомітно керувати нею — аж до запуску програми самознищення носія цієї свідомості. Це як психологічне кодування, коли ключове слово, сказане маніпулятором, може на якийсь час паралізувати волю людини. Наприклад, коли під час жорсткої боротьби людина або цілий народ у пошуку сили звертається до Спасителя, йому кажуть “але ж він єврей”, “але ж він обрізаний” — і все, параліч, бо на ключові слова спрацювала інформаційна закладка.
«Життя у вулику передбачає не регламентовану монотонність, а МЕТАМОРФОЗУ. Коли комаха досягає межі своїх можливостей, вона чудесним чином перетворюється на абсолютно нову істоту. У цій метаморфозі я...
А чи було “обрізання Господнє”?
Світ:
Спецтема:
Якщо проштудіювати всі книги Нового Заповіту, то в жодній з них не говориться про те, що над Христом було виконано обряд обрізання. Тому поширення у масовій свідомості цього твердження можна пояснити лише проявом інформаційної війни на найвищому рівні — рівні руйнування життєвих цінностей та орієнтирів.
Формальною підставою для просування тези про “обрізання Господнє” є фраза з Євангелія від Луки (2.21): “Як сповнилося вісім днів, коли належало обрізати хлоп’ятко, назвали його Ісус”. Відразу ж впадає в око різниця між тим, що могли зробити (“обрізати” — неозначена форма дієслова) і тим, що зробили (“назвали” — доконаний вид). Якби справді відбулося обрізання, то Лука так би й написав: обрізали і назвали — так, як про це у подібних випадках пишеться в Біблії, напр., “І обрізав Авраам Ісаака, сина свого, у восьмий день, як заповідав йому Бог” (Буття, 21.4).
— Але чому саме євангелист Лука згадав про цей звичай, розповідаючи про народження Христа?
Не лише Христа. Таку ж саму форму Лука використовує розповідаючи про Івана Хрестителя: “Восьмого дня прийшли (сусіди і родина) обрізати хлоп’ятко” (1.59) — і знову ж ні слова про здійснення обрізання. Так от, вся справа в тому, що Лука, як відомо, писав своє Євангеліє для неюдеїв, тому при нагоді пояснював незрозумілі для читачів юдейські звичаї. А народження Івана Хрестителя і Ісуса Христа відбулися на території Юдеї, де був поширений звичай обрізання, про що й не забарився повідомити Лука, у такий спосіб вводячи читачів “у контекст” і водночас демонструючи власну ерудицію.
Якби обрізання відбулося, то про нього перш за все повідомив би Матвій, який написав своє Євангеліє передусім для юдеїв, а також читачів, знайомих з юдейськими звичаями та писаннями. Матвій намагається переконати юдеїв, що Христос і є очікуваний ними Месія, тому його Євангеліє й починається родоводом від Авраама і Давида до “Йосипа, чоловіка Марії, з якої народився Ісус, що зветься Христос” (1.1-16). Якби справді мало місце обрізання Христа, то Матвій обов’язково скористався б таким потужним аргументом для залучення юдеїв до християнства.
Також про обрізання Христа нічого не згадує євангелист Марко, а для Івана Богослова (улюбленого учня Христа і єдиного євангелиста, що був свідком описаних ним подій) сама ця думка є неймовірною і потворною, оскільки у нього слово “юдей” майже завжди означає “ворог Христа”.
Нічого не говориться про обрізання Христа у Діяннях апостолів і апостольських посланнях. Знову ж таки, якби ця подія мала місце, то таким “убойним аргументом” обов’язково скористалися б юдео-християни в гострих суперечках про потрібність-непотрібність обрізання. Але очевидно, що вони не могли використати цей аргумент. Найактивнішим противником обрізання описується апостол Павло (хоча сам, як колишній юдей, був обрізаний): “Обрізання ніщо і необрізання ніщо, але все у дотримуванні заповідей Божих (1 до коринтян, 7.19). “Стережіться псів, стережіться лихих робітників, стережіться обрізання” (До филип’ян, 3.2) тощо. Він не зміг би так написати, якби були хоч якісь відомості про обрізання Христа.
— Але чому християнська Церква не розпізнала цю підміну і навіть святкує “Обрізання Господнє”?
Ефективність інформаційних маніпуляцій ґрунтується на непомітності проникнення у свідомість жертви і наступному “стиранні слідів”, тобто витісненні інформації про те, що відбулась маніпуляція. Так що цілком можливо, що Церква навіть не помітила факт внесення у її колективну свідомість “інформаційної закладки”, яке відбулося, вірогідно, до середини IV століття (до цього часу святкування “Обрізання Господнього” не існувало).
Пояснимо, що інформаційна закладка — це “чорний вхід” в індивідуальну і колективну свідомість, який дозволяє непомітно керувати нею — аж до запуску програми самознищення носія цієї свідомості. Це як психологічне кодування, коли ключове слово, сказане маніпулятором, може на якийсь час паралізувати волю людини. Наприклад, коли під час жорсткої боротьби людина або цілий народ у пошуку сили звертається до Спасителя, йому кажуть “але ж він єврей”, “але ж він обрізаний” — і все, параліч, бо на ключові слова спрацювала інформаційна закладка.
--------------------------------------
В тему:
Тотальна війна
Спокійно, ви в руках Матриці!
Чи належала Діва Марія до роду Давида?
Етнічна основа християнства: гали—галілеяни—тиверці
Обережно: апокрифи!
Спецоперація “Книга Якова”
Чи були “східні мандри” Ісуса Христа?
А чи було “обрізання Господнє”?
Юдейська Пасха чи арійська Таємна вечеря?
Чи були в Ісуса рідні брати?
Про архангелів Гаврила і Михайла
Як виглядав Христос
Істинний арієць
Наслідувати Христа!
Таємниця чотирьох євангелій
“Пшениця і кукіль”: притча про інформаційну війну
Жнива Господні починаються в 2004 році
Зверніть увагу
«Вулик Геллстрома», «Дюна» і 10 принципів Джигаду – політичний проект Френка Герберта