Бастіон Полісся: Забута Фортеця на Болотах, Яка Змінила Історію

Найбільший ДОТ, який побудувала Польща

[музика] бастіон Полісся. Е, поляки розуміли, коли вони зайшли сюда і їм ця територія по попала Волині, поляки розуміли, що від совітів, від радянської влади добра не чекай. І тому вони вирішили додатково захистити свої кордони, розмістивши саме оцю лінію дотів на відстані 20-30 км від уже ее границі з Росією. Доти вони так розраховувались науково. Були зроблені цитаделі. Це там, де можна було вести обстріл з кількох напрямків. І все було продумано. І вентиляція була продумана, хоч вона була ручна. 155мліметровий снаряд, коли прямо попадав, він нічого б не не не міг розрушити. Зараз ми в одному із селищ, де проходила польська лінія оборони. Її протяжність

Де проходила оборонна лінія "Полісся"

170 км. Це безкінечні доти, бункери та окопи. У багатьох є стереотип, що Польща зовсім не готувалася до Другої світової. Але подивіться на цей гігантський дот. До речі, найбільший в історії збудований поляками. Вони розуміли, небезпека є і вона на сході. [музика] Перша світова закінчується. Німеччина програє. Австро-Угорщина розпадається, а на Росії починається революція. УНР не змогла, а у Польщі вийшла. Країна після 123 років відсутності на політичній карті знову стає незалежною. Поляки починають воювати, бо кордони нечіткі, захоплюють, в тому числі й наші землі. Війна із Радянським Союзом закінчується Рийським мирним договором, де сторони фактично поділили між собою Україну та Білорусь. Фінал для Польщі непоганий. Так, країна розорана і майже знищена війною, але вона незалежна. Поляки отримали нові землі, а ще кілька прихованих подарунків, українських повстанців, які і далі будуть битися за свою свободу. А ще 100 км спільного кордону із СРСР, наймиролюбивішою державою у світі. Рийський мирний договір. Польща підписує його. Вона розуміє, що війна невідворотня. розуміє. Якби вони не розуміли, так вони сюда привезли своїх осадників. Вони роздали їм тут землі. Осадники були озброєні у них, на відміну від українського населення. Кожний осадник, який селився, поляк, який прийшов, а це в основному офіцери були. От вони займали свої місця, будували будинки, но всі вони були озброєні. І вони чудово розуміли, що совіти рано чи пізно зроблять напад, навіть після мирного договору. Тому і будувалась лінія оборони Полісся, лінія оборони Сарни і так далі.

Чому перед Другою Світовою країни витрачають мільярди на лінії оборони

Перша світова - це величезні жертви, величезні розчарування. І країни зрозуміло, що війна - це погано. Вона більше ніколи не має повторитися. Повірили? Країни нічого не зрозуміли, тому що Німеччина, СРСР і ще деякі країни, вони думали про реванш. Вони хотіли все змінити, повернути свої сильні позиції. Європа теж розуміє, що війна, в принципі, невідворотня і ніби величезна епідемія, починається мода на ось такій лінії оборони. Велика проблема в тому, що генерали тоді думали, що наступна війна буде точно така сама, як і попередня. Але Друга світова не була статичною війною. Лінія оборони не спрацювали так, як на них сподівалися. Війна була швидкою і мобільною. От уявіть, ви деть років будуєте найкращу, найтехнологічнішу оборонну лінію, лінію Мажино. Вкладаєте за сучасними мірками десь 60 млрд баксів, а її просто обходять. Так, де ворог, як бовдур ішов прямо в лоб на лінію оборони, все непогано працювало. Приклад СРСР та фінської лінії Манергейма, швидше за все виняток із правил, бо настільки бездумних противників вже на той час було небагато. Ми були в багатьох дотах, але це реально найбільше. Він просто гігантський. Це ми ще всередини не заходили. Подивіться просто на ширину цих стін. Ну, тут фактично, я думаю, 1,5 мтра, десь 2 м. Кажуть, що стіни були настільки широкими, що інколи це було проблемою, бо не проходив радіосигнал. Ось тут були позиції для стрільби. Їх уже забетонували саме у радянський час. Як бачимо, нічого немає. А згори були бронековпаки. Що це таке? Це ось такі окремі позиції, куди ти міг вилізти, подивитися навколо, де знаходиться твій ворог. СРСР така ідея сподобалася, у них таких ковпаків не було. І вони познімали їх благополучно і поставили вже на свої доти. Якщо ви слухали уважно, то зараз у вас мало виникнути логічне запитання: а за які гроші Польща все це будувала? Її фортифікації дійсно одні з найбільш якісних на той час. А Польща перед Другою світовою- бідна країна. Так, вона почала відновлюватися, розвиватися і, попри брак фінансів не забула про свою оборону. Для будівництва бастіону Полісся вони навіть взяли кредит. Лінія не будувалася бездумно. Для кожного доту обиралося ідеальне місце. І головним критерієм була якість, а не кількість. Подивіться на цих бетонних монстрів. Їм майже 90 років. пережили війну, реальні, а потім і тестові обстріли радянської армії і стоять собі далі. Стоять ніби на них якась довічна гарантія. От би зараз так купив щось і взагалі не хвилюєшся за якість. Та будь ласка. Український магазин військового спорядження Врум єдиний на нашому ринку, який дає довічну гарантію на свою продукцію. От, наприклад, придбали ви цей бронежилет. Якщо з часом у вас щось вийде з ладу, то вам усе відремонтують. або замінять безкоштовно. Аж настільки врум впевнені у якості своєї продукції. Мегазручно. Плюс кожна ваша покупка - це додаткові бонуси. А ще зверніть увагу на ось цей значок. Він є на більшості товарів. Це подарунок, який ви отримаєте додатково. Наприклад, до цього бронежилета іде бонусний підсумок під турнікет. Вам не треба довго шукати якісний екіп на різних сайтах, бо на ВRoom є буквально все: від шоломів до взуття. Менеджери підберуть ідеальне спорядження саме під ваші завдання. А для моїх підписників дуже приємний бонус. Вводьте промокод пресинг та отримуйте знижку 10% на своє перше замовлення. Посилання на врум залишив під цим відео.

Фортеця на болотах. Секретне будівництво Польщі

[музика] Польща була тоді дуже бідною. Треба було збудувати свою лінію. Грошей було мало і вони максимально використовували природу. Величезна фортеця, яка розтягнута на маленькі дрібні частинки посеред боліт. Наскільки це коректно, так сказати? Е, так є. Якщо ми візьмемо по початок її, це Брест. Брест, Брестська лінія, там воно є. Пінськ. Е, сьогодні тут у нас, е, це ж було Полісся, не було і є. А болото на болоті. Це дуже заболочені райони. Це сьогодні клімат змінився сухенько. І от вони розумно це дуже робили. Деякі місця такі були не так заболочені, там ставили доти. А там, де знали, що вони в тих болотах загрузнуть, зрозуміло, що там дотів не було. [музика]

Найбільший ДОТ всередині

Ще в радянський час тут дуже боялися УПА, тому такі всі бійниці, як бачите, надійно все забетоновано. Перші враження по цьому доту, він просто величезний. Тут я не знаю, яка величезна кількість ходів, тунелі. Тут насправді дуже тепло в порівнянні з вулицею. Не знаю, на градусів мабуть 10 тепліше. Е, висока вологість і просто увага на стіни. Чому я йду дуже обережно? Тому що тут просто все всипано комарями і їх нереально велика кількість. От подивіться на цю стіну. Оте, що казали Полісся, болота, справді так і є. [музика] Був такий міф, що тут величезна кількість підземних ходів. Це місцеві жителі, швидше всього, придумали таку легенду, що ці всі доти, вони з'єднані між собою, під землею. І це як один велетенський лабіринт. Нам не вперше розповідають про якісь підземні міста і ходи, які на словах нібито є, але їх ніхто ніколи не бачив. У такі історії я не сильно вірю, але цього разу мене, мабуть таки переконали. Чому? Покажу зовсім згодом. Насправді це просто шикарний був би музейний експонат. Величезний польський дот. Але, чесно кажучи, ми вам показуємо такі найкращі місця. Реальність вона трошки гірша, тому що як завжди, як часто буває, велика кількість зон в цьому доті, вона буквально засрана. І це не переносне значення цього слова. [музика] Копіювали доти лінії Мажено, що вони дивилися, як будуються там і щось переносили, якийсь досвід сюди. Е, вони, да, навіть не тільки мажино лінії брали. А навіть вони орієнтувались на колишні укріплення Першої світової війни, які робили ще й угорці. Угорці. Угорці мали хороший досвід будівництва. Воно було все менше, у менших масштабах. Але зрозуміло, так як от совети прийшли і уже 39-го по 41й рік вивчали ці доти польської ці лінії Полісся, прострілювали їх з різних напрямків, з різної зброї, познімали ті самі колпаки до себе вже на ту лінію Молотова, на той Перемишель. Кожний в когось вчиться, хто доти будував. Чи допускалися українці, чи допускалися військовополонені? Е-е, при будівництві дотів, значить, було дуже гарно забезпечені міри безпеки. Будували в основному свої поляки. Всі технічні роботи, осонування починаючи, особливо всередині, жоден українець не допускався. [музика]

Місцевий житель увірвався на інтерв'ю

А це раніше, я так розумію, що якась чи річка була, чи що це тут було? Ну, була ж інша трошки природа. Розливалась ріка. Ага. Ріка Горинь розливалась і стояло в одні моменти заповнене водою. Згодом, коли вже клімат змінився, то зрозуміло, що воно уже не заливається, але було залите один період водою. Ну і тут от вони так цей дот розмістили. Цікаво. Доволі цікаво. Він таких уже рахується середніх, як і більшість розмірів. Цей дот штурмували лише сучасні любителі випити на природі. Це єдині бойові дії, які він бачив. Розташування таке, що дертися на нього в лоб- самогубство, а раніше тут ще й була водна перешкода. Саме через оцю вологість річки і болота я не сильно вірив у так звані підземні ходи. Але місцеві жителі вривалися прямо під час запису і доводили протилежне. Добрий день ще раз. Щось може нам розкажете? Це строїли поляки. Так, ну все. Давайте нам трошки розкажете. Розкажете? Давайте мікрофон. Я чув якісь легенди, що доти зв'язані між собою підземними ходами. Ви там малим не лазили, нічого не перевіряли. Лазили, але оттудасюда люка не могли открить. Що ж пацани там що не робили, не можна. Там люк такий здоровий там і монтировками не можна було. Ну, а старші там, не знаю, там родичі, батьки вам розповідали, краще було, коли поляки умовно були, чи коли радянська влада, чи коли німці оці періоди, як вони переживали? Наприклад, мій батько, як німці йшли, там така вулиця є, він ще малим був, то німці йшли і шоколадку дали. Ішов ковпак, тиє всіх подрат вичищали, а ковпак ішов сюдою. Там ще золото немерно погубили. А мали ми золото колись там шукали. Та яко там болото? Там самому втопиться можна. Топ'як. Ки тамм золото. То його там найде на тому світі. [музика]

Підземні ходи на Бастіоні Полісся

Насправді підземні ходи дійсно існували, але вони не з'єднували усі фортифікації, а лише окремі доти, як, наприклад, ось цей. На даній ділянці він найбільший, таке собі ядро. Під землею є окремі ходи відгалудження, по яким можна було дістатися до менших дотів. Але роботи під землею - це дорого і довго, тому подібне було в окремих зонах. Немає під бастіоном Полісся суцільного підземного лабіринту. Місцевий житель підтвердив цю версію і розповів, що колись був у тунелях, але зараз вони засипані і просто так туди не потрапиш. Це цитадель, пов'язана між собою не тільки тим, що зов ззовні могли вони прострілювати. Всі доти цитадель і е були пов'язані між собою підземними е шляхами. могли оборонці переходить з одного доту до іншого доту. Цитадельця тягнулась ще є в одному місці цитадель теж. Ми будемо дивитися її. Вона вже знаходиться в лісі. Вони були реально і гарно пов'язані між собою підземними шляхами. Тобто це не казочки, про які пишуть. Ні, ні, це не казочки. Це все було в реалії. [музика] Так, цей дот знаходиться уже в нас на полі. Як мені сказали, тут в ужі і гадюки часті гості. Я їх не дуже сильно люблю. По-моєму, тут люди дуже часто гостювали, тому що сміття просто подивіться, скільки взуття, що хочеш. Тут ніби хтось проживав. Купа посуду ще такого. радянського. Так, а далі все залите водою. Будемо пробиратися. Які ви чули такі найбільш дурні легенди, міфи, які пов'язані саме з бастіоном Полісся? От що вам найбільше запам'яталося? Ну, було і в нас ті легенди були і про привиди, і про золото було, що тут поляки тікали, відступали, золото заховали. Зрозуміло, нічого тут ніхто не ховав. Ну, привиди, зрозуміло, що з привидами теж це все придумано, але коли сюди прийдеш увечері і зайдеш в той дот, то зрозуміло, що будуть вважатися багатьом і привиди. Ну, їх не було.

Як Польща збила радянський літак. Війна могла початися на 3 роки раніше?

Ще одна історія, яка запам'яталася мені - це спогади польського пілоту 1936 року. Наш гід Олександр не підтвердив, але й не спростував цю історію. 36-й рік, період активного будівництва бастіону Полісся. Радянські літаки-шпигуни щодня пролітали і вивчали нові фортифікації. Поляки організували повітряне патрулювання своєї території. І після одного з вильотів, за словами польського пілота, вони атакували і збили радянський літак. Тому теоретично війна могла початися вже тоді, на три роки раніше. Але СРСР ніяк не відреагував на інцидент. Минуло майже 90 років, а російські розвідники та ударні дрони знову в українському небі. Тож давайте їх збивати. Зараз розповім, як можна очищати українське небо від ворожих БПЛА, отримувати за це подарунки і навіть новенький Volvo XC60. Якщо ви бачите на око людину, яка трясе своїм телефоном, то він не завис, а просто хтось дуже хоче виграти новеньке авто. Схема проста. Заправляєш від 20 л пульса, таким чином підтримуєш дронопад. Залітаєш у гру в додатку Фішка, трясеш телефоном і виграєш пальне, каву або додаткові знижки. Або шанс змінити свою тачку на новенький Volvo XC60, який розігрується щомісяця. Усі трясуть телефонами, і ти тряси. [музика] Чого поляки не встигли добудувати лінію оборони? Це така проблема багатьох країн, не тільки поляків. Е, багатьо багатьох. Перша проблема, вони не розраховували на 39-й рік, що вже 17 вересня Червона Армія тут буде. Вони мали тут 188 побудували і мали ще зробити ще таку ж кількість до 400 дотів, но вийшла тільки половина. Якби вони спромоглись добудувати, можливо, вони б перекрили і автошляхи. Но вони почали не з автошляхів, а саме з таких от дільниць. Як сьогодні ми дивимося, це була причина. Друга причина були кошти. Зрозуміло, воно потребувало це все будівництво. Це ж потрібно було якісний бетон. Його ж спеціально мав завод робити. Його мали довести. Таких бетономішалок тоді не було, що вони ж понабиралися тих кредитів на будівництво. Це не було так широкої руки будівництво. Все є кошти, ви тільки давайте будуйте. Ну і просто їх оцей 39-й рік, на який вони не розраховували, що вже совіти совіти будуть тут, він їх і підвів. Кого більше поляки остерігалися, Радянський Союз чи німців?

"Нас перемогли не Гітлер, а друзі". Як Польща і Німеччина розділили Чехословаччину

Нас перемогли не Гітлер, а друзі. Як Польща і Німеччина розділили Чехословаччину. Поляки були готові до війни з СРСР, але не з Німеччиною. Вони вважали, що німці не становлять загрози. У 34-му році Польща і Німеччина підписують пакт про ненапад. Ось так виглядали їхні стосунки. Адольф Гітлер і Йосип Сталін були не єдиними, хто хотів перерозподілити світ. Польща теж мала свої територіальні претензії. У 38-му році Гітлер анексує Судети від Чехословаччини. Польща вирішує скористатися моментом і захоплює Заольззя. Це була спільна акція з Німеччиною. Поляки думали, що це зміцнить їхні позиції, але насправді це тільки наблизило їхню власну окупацію.

Франція могла розбити Гітлера, але злякалася

Франція могла розбити Гітлера, але злякалася. У 39-му році, коли Німеччина нападає на Польщу, Франція мала можливість ударити з заходу. Але вони обрали стратегію вичікування. Це дало Гітлеру час на передислокацію військ.

Бастіон Полісся. Співвідношення сил: 1 до 100

Бастіон Полісся. Співвідношення сил: 1 до 100. Поляки мали всього кілька тисяч солдатів проти сотень тисяч радянських військ. Але фортеця була розрахована на тривалу оборону.

Яку хімічну зброю тут застосував срср

Яку хімічну зброю тут застосував срср. Радянські війська використовували хлорпікрин для придушення польської оборони.

Чому не спрацював Бастіон Полісся і впав за 3 дні

Чому не спрацював Бастіон Полісся і впав за 3 дні. Лінія була недобудована, а радянські війська обійшли її фланги.

Церква 1752 року, де була перша присяга бійців УПА

Церква 1752 року, де була перша присяга бійців УПА. Це унікальна дерев'яна церква, де упівці склали присягу на вірність Україні.

70-80 річчі бійця УПА: не такою ми бачили Україну...

70-80 річчі бійця УПА: не такою ми бачили Україну... Спогади ветеранів про боротьбу і розчарування.

Чому дідусь з УПА 5 років мовчав і не розповідав про минуле

Чому дідусь з УПА 5 років мовчав і не розповідав про минуле. Страх репресій змушував мовчати про участь в УПА.

Секретний дот УПА

Секретний дот УПА. Повстанці використовували польські доти для своєї боротьби.

Чому українці не любили поляків. Причини Волинської трагедії

Чому українці не любили поляків. Причини Волинської трагедії. Дискримінація українців у міжвоєнній Польщі призвела до конфлікту.

Янова Долина. Найчорніша сторінка Волинської трагедії

Янова Долина. Найчорніша сторінка Волинської трагедії. Польське селище, спалене УПА в 1943 році. Це найстрашніша подія в українсько-польських стосунках. 20 років українські землі були під Польщею. Нашим базальтом виставлені центральні площі Лондона, Парижу, Праги, Брюселя і ще безлічі міст. Тому гроші були і поляки збудували показове селище електрифікованим, зі своїм водопроводом, каналізацією, затишними котеджами та розумним плануванням вулиць. Усе було просто ідеально. Бійці в УПА критично потребували вибухівки і намагалися домовитися, щоб дістати її саме в Яновій долині. Перемовини провалилися і в квітні 43го року селище повністю спалили. Під час боїв загинуло багато мирних мешканців. Я навмисно розповів вам про цей дуже складний епізод, тому що не треба нікого ідеалізувати. Життя складне, тоді воно було ще складніше. І я розказав саме про ось такий непростий епізод з точки зору діяльності УПА, хоча міг розказати про поляків, як там люблять робити. Це зробив для того, аби ми чесно розуміли, що у нас були помилки, їх потрібно визнавати точно так само, як вони були і в Польщі, тому що це не був односторонній рух. Поляки так само знищували українські села. І зараз складно розібратися, хто перший почав. Дуже важко зрозуміти, хто почав, тому що ненависть уже накипіла на той період 43-го року. Дуже накипіла, тому що українці знаходились в пригніченому стані. В пригніченому. От в школу, да, їм дозволяли: "Іди в польську школу, але будеш ти займатися на польській мові". Хочеш ти бути таким хоча б до нього прирівняним, принімай католиц. Не ходи в таку церкву, іди в католики. На роботу працювало от 3х до 5 000 працівників. Це дуже велика сума. 95% - це були поляки і тільки п'ять українці. Українцям дозволяли на сезон вийти. Червень, липень-серпень. До побачення. А цілу зиму сиди і жди. Чекай, де ще заробить? Все працювали на хорошій зарплаті поляки. А земля ж то була чия? Надра були чиї? український мирне населення, я так розумію, знищували і УПА, і поляки. Мирне населення, да, в тому числі і УПА знищувало. А чому? Коли йшли вже події оцеї волинської трагедії, тікали з хуторів українці до українців родичів, хто не мог себе б захистити. А себе дуже важко на хуторах було захистити, тому що хутор ее між ними кілометрів 5пть-шість до населеного пункту або кілька кілометрів до найближчої хати. Як себе захистити одному, коли тебе оточують? Чи тебе оточує армія крайова, чи польська самооборона, чи тебе оточує УПА, що ти можеш один протистояти? Тому люди тікали вже ховались житло, ну, там, де було більше населення українського, в українські села, польські в польське. В Гуту Степанську почали з'їжджатися з усієї округи люди, які з хуторів кидали хутори, позбирались там в хатах. Там було дуже велике поселення, там була цивільно і школа велика, і все. І зрозуміло, коли пішло 12 липня 43го пішло в атаку на армію крайову УПА, то в цих хатах і в цих спорудах, де знаходились оборонці польські, самооборона, знаходилося і багато мирного населення. Із-за того і виникло те, що там уже йшов вогонь, шли бій. кількадобовий бій справжній з гарматами, з кулеметами, в кого що було. Зрозуміло, що гинули і мирне населення. Німеччина по факту контролювала ці території і Німеччина дозволяла це все. І наскільки правдива та версія, що Гімллер своїм планом Ост, він просто подумав, що українців і поляків треба стравити між собою і нам, в принципі, менше буде роботи. Так. Так. Це було у них так поставлено, як одне з основних завдань: стравити поляків, стравити українців. Хай вони гризуться між собою, а ми уже туда будемо іти далі на північ. Німці спеціально брали поляків у свою поліцію, такі якісь каральні загони. І

Скільки українців служило у німецькій поліції

чи брали вони в такій кількості українців? Шуцманшафт поліція. Шуцманшафт поліція. На жаль, е-е в перших на перших днях війни, 41-й рік, коли німці зайшли, я про наш терен буду, то спочатку набирали вони українську поліцію. Вона рахувалася українська допоміжна поліція порядку. Дуже багато українців пішло в ту поліцію і на те свої були моменти. По-перше, їх забезпечували гарно німці грошима. Форма, ее, продукти харчування. Для них було багато зроблено пільг і дуже з задоволенням ще навіть конкурс був, щоб потрапити в українську допоміжну поліцію. 42-го року по поступив всім поліціянтам українським

Як українці обдурили німців

наказ забрати зброю і майже одночасно піти в ліс, що і було зроблено. Українська поліція отримала наказ тікати в ліс. Наказ від кого? Не тікати в ліс, а перейти в ліс зі зброєю. Зрозуміло, там не всім вдалось зі зброєю піти, але багатьом. Переважної більшості. наказ від керівників ОУН УПА. Це був прямий наказ всім, всім до єдиного, хто служив в українській допоміжній поліції. Хоча вони добре знали, керівники ОУНУПА, що ті хлопці, які сьогодні знаходяться на службі у німців, вони з задоволенням це зроблять, що вони і зробили. Там дуже відмовників було мало. Там масово переходили цілими тими відділками. Перед тим, перед тим, як уже їх там на певне число було викликалоно в ліс, е, допомагали один одному, дозволялось переховати в родні родини, щоб не було помсти.

Чому німецький солдат почав воювати на стороні УПА

Можна подумати, що в УПА були лише українці. Звісно, їх переважна більшість, але за згадками істориків у рядах повстанців налічувалося 28 різних національностей. У кожного з них були свої мотиви та шлях. Але історія цього іноземця тягне на окремий фільм. Німецький солдат, який воював в лавах УПА. Коли вже німці прийшли сюда до нас на Рівенщину, е, то в лавах їх виявився оберлейтенант. даже не просто лейтенант, німець Роман Кремтоф, який раніше в 30-х ро, не в 30-х там з 20-х років родина його проживала в селі Беристовець. Ну, це Костопільський район. Е, в 30-х роках, ще навіть до виселення офіційного родині вдалося виїхати на рідну Німеччину. Вони виїхали і там саме цей роман офіційно в військовому училищі вивчився, отримав звання лейтенант, згодом оберлейтенант. Коли він прийшов сюди в Рівне, це був молодий хлопець і він проніс в собі, як от знаєте, люди закохуються в ранньому віці, він знав, що в нього є тут кохана ще перше кохання. Угу. Він зрозуміло, що військова частина знаходиться в Рівному, а з Берестовця до Рівному, ну, хай йому там тим транспортом було їхати півтори години, дивиться рідну хату, дивиться могили рідних і шукає ту свою дівчину. Коли йому кажуть: "А її немає, а де ж вся?" Вона разом з родиною і ще там з багатьма родинами вислана до Сибіру. Після того, як що у нього перевернулося, чи він подивився на ту рідну хату, ще додалася ця дівчина. Ну, він з німецької армії пішов, все покинув її. Він не вернувся в військову частину, у місто Рівне. І зрозуміло, що німець, при тому навчений німець, офіцер, він почав шукати шляхи для подальшої своєї діяльності боротьби. Дуже швидко на нього вийшли у півці, зробили йому перевірку таку, як треба, чого він тут опинився. Але ті ж упівці хлопці, його ж знали з дитинства, він з ними рос і так далі. Дуже швидко, буквально за кілька місяців, Кремптоф очолив спочатку сотню УПА, потім розвідку і контррозвідку УПА Північ. Це був грамотнейший чоловік. Йому вдалося ее здійснити кілька каральних акцій проти німців, які грабували населення. Згодом, коли сюда прийшли совіти, совіти 44-го року, він уже знову керував, але навіть не сотньою, кількома підрозділами УПА, тому що багато командирів уже УПівських загинули. І там вихоже став в УПА північ, ну, таким дуже поважним командиром. Ну, і, на жаль, так трапилось. Перекосив тиф людей упівців. Вони стали в лісовому масиві. У нас там в Берестовці урочище Старий Дуб. Ну і спрацювала зрада. Поки вони проводили лікування, знайшлося кілька хлопців, які тихо-тихо пішли, але вже не тихо повернулись. Привели совітів. Совіти оточили їх, зняли ті самі зрадники так званих чуйкових. Вони ж свої ж їх познімали, повирізали. І тоді вранці почався жорсточайший бій. Там вони і загинули. Що тільки встигли хлопціохоронці зробити, це поки йшов бій, поки совіти ж тоже боялись там е бігти вже зразу, вони встигли їх там поховати і поховали так, що змогли навіть замаскувати те місце поховання. Ну, совіти принаймні не бачили, що там командири два похоронено. На тому місці поставили символичну могилу, а вихора німця з урочистостями було поховано на цвинтері одного із самих таких наших повстанських бавдерівських сіл в селі Головин. І сьогодні люди, школяри, приходять, мають можливість віддати йому повагу, покласти квіти, постоять про нього поговорить, розповісти про його таку відвагу. Те, що німець практично єдиний з вермахта, який пішов в УПА і протидіяв німцям так, як міг. Могилу німця знайшов його син. У нього версія дещо відрізняється, що насправді батько був таки українцем. Просто його матір вийшла заміж за німецького колоніста і малому дали ось таке прізвище. І насправді зараз дуже складно зрозуміти, де правда, а вона, напевно, що посередині. Тому ця історія - це вже не більше, ніж легенда. [музика]

«Волинська трагедія» найбільше горе в історії Польщі?

Дуже багато є спірних історичних питань у нас з поляками. Зараз не той час, аби, напевно, про них згадувати, тому що є і в нас, і в них один ворог - це Росія. Це зрозуміло, думаю, всім. Чого поляки все одно люблять влазити в ці теми, піднімати і знову звинувачувати українців? Ніби українці там, я пам'ятаю там роки якісь і Порошенко приїжджав, там вибачався перед поляками, вони такі похлопали йому в сеймі. І через певний період часу вони такі кажуть: "Волинська трагедія - це геноцид". І знову, знову роблять з українців винних. Все-таки спрацювали російські гроші. Знайшлась певна кількість людей, яка ці гроші отримала різними, не те, що ж їм привезли там в конверті. Е, ріжними шляхами ж їх можна отримати. І саме оці люди почали оцю знов згадування волинської трагедії. Буквально 12 2012 року у нас тут було дуже багато представників Польщі. Приїжджали по три-чотири автобуси, дивились оці місця найжорстокіших боїв, це Янову долину Готу Глуту Степанську. І уже тоді якось так гарно і змирились. І пам'ятники, наприклад, в селі Гукраїнці допомагали робити величезні ці полякам і на їхніх кладовищах, і на місці церковних споруд, яких основали, помагали робити хрести, помагали облагорожувати, відгорожувати, ну, такі їхні колишні і кладовища, і місця значні. Українці робили це протягом років. При том все це було щиро і поляки, які приїжджали і і теж було ну приємно на це дивитися, да, вони згадували, да, була трагедія, але всі прекрасно розуміли, що пройшло стільки років, що сьогодні це е європейські країни, що Україна, що Польща, що сьогодні ми товаришуємо, да, нічого не не віщувало того, що сьогодні Знову в розгар такої, в розпал такої страшенної війни виникне знов питання волинської трагедії, а виникло тільки за російські гроші, які вони на такі справи не жаліють. Історично, якщо взяти період Другий світової, Волинська трагедія - це найбільше горе, яке було у поляків. Тому що там, якщо подивитися навіть і німці, скільки розстріляли еліти, е, чи це справді таке наймасштабніше? Це не наймасштабніше. У них були трагедії. Знищена Варшава. Знищена Варшава. Знищені в катині їхні всі цвіт армії польської мостами знищений. Там знищені офіцери, там знищена інтелігенція, там знищені їхні шляхетні цілі представники шляхетних родин. Ну, це не була волинська, так як її сьогодні знову намагаються зробить, одною з найбільших їх трагедій, ні, це не була. Варшаву ж в ее її вони відбудовували, фактично вона була знищена, знесена і так далі. Ні-ні, це не була такої головною, як її сьогодні хочуть зробити. Тим більше, що це було все так дуже на рівні, на рівні від платні акції. Тут ніхто не скаже, чи то українці більше перемогли в цій трагедії, чи то поляки. Ні-ні, там йшла боротьба жерстока і на рівних, практично на рівних ми і поляки не об'єдналися проти ворогів і майже до кінця століття були без держав. Польщу, до речі, на останок союзники кинули ще раз. Їхній уряд евакуювався за кордон, осі у Британії і активно вів свою діяльність. У Лондон переїхала не лише верхівка влади, а й частина золотого запасу України. 80 тн золота. Уряд Владислава Сікорського визнавали західні союзники. Він, до речі, був готовий піти на територіальні поступки СРСР, віддати частину земель. Але ж ніхто не говорив про всю країну. А

Як «союзники» віддали польське золото срср

потім починаються дивні події. У 43му році Сікорський гине в авіакатастрофі під Гібралтаром. Він мав летіти до Лондона. Смерть і досі викликає дуже багато конспірологічних теорій, бо генерал був людиною незручною і для Лондона, і для німців, і для СРСР. Через два роки західні союзники Польщі і Сталін ділять світ. І в новій реальності незалежної Польщі немає. Уряд лишився в Лондоні і ще 51 рік був у вигнанні, найдовше в історії. А партнери країну просто віддали советам, а вже потім радянській Польщі ще й передали запаси золота. Те керівництво, ті люди, вони вже їм були абсолютно все рівно. Вони будували по змові те, що вони хотіли збудувати і збудували. Зрозуміло, що жаль тих керівників, да, вони хотіли старої Польщі своєї. Опинилась Польща радянська. Все. І нічого вони протистояти не могли. І, на жаль, поляків, на жаль, весь час їх теж в той період кидали. Їх кидали просто обманювали. Хоча я розумію і тих самих поляків, які теж хотіли свою державу незалежну, не від Московії, не від Німеччини, не від Лондона, навіть просто при підтримці Лондона. Вони хотіли своє, так як точно тут хотіли західні українці. свою державу. Як Британія пояснила таке своє рішення, що ніби вони поляків підтримували, уряд в них лишився, все добре, але ви якби не маєте вже ніякої законності. Я не думаю, що вони крепко перед тим урядом і звітували. Така була на той момент необхідність. І вони зробили це як найменше зло. Те саме, що я вже я і ви добре без мене знаєте, те ж саме, що сьогодні ніби вся Європа воює проти Росії, а ніби воює фактично одна Україна при підтримці і то не всіх. Так і на той момент були моменти свої. Ви не стали потрібні, ми вас сьогодні підтримували, завтра все помінялось. Ми не хочемо цього ще до подальшого конфлікта з совітами, особливо совіти всіх. От вони лякають всіх. Так, і з тими урядами, з тим всім було.

Чому у Польщі вийшло побудували державу, а у нас ні

51 рік польський уряд був у вигнанні. Це дуже багато. Це рекорд. Що вони робили весь цей час і чи можна сказати, що в них були кращі позиції в 91-му році умовно, ніж у нас? Тому що ми по факту з нуля все починали плюс старими комуністами, а Польща все одно десятиліттями, напевно якісь плани, стратегії розробляли. Напевно. Напевно, да. Тому що даже от взяти із власного життя. Я тоді їздив теж в Польщу в ті роки і так далі. Економіка наша була краща, ніж в Польщі. Це кінець 80-х, початок 90-х. Поляки бідували доволі сильно, але там було своє але. По-перше, вони гарно об'єднались. Об'єднались своєю метою знову збудувати таку Польщу, як вони хочуть. Це їх було перше, що їх далі. Це вже була країна, яка існувала багато років. Україна ж на той момент вона була то під совітами, то під тими самими поляками. І там їм уже було ее навіть по корінню своєму краще. Вони знали, як жили їх батьки і діди, прадіди, що вони хочуть саме цю не не совтизовану державу, а свою. Ну і плюс всі такі самі європейські країни в першу чергу кому здійснювали грошову допомогу і всіляку Польщі.

Висновок

Це відео - це величезне поле для роздумів, висновків, аналогій, чому, наприклад, нас постійно хочуть посварити з Польщею, що таке гарантії безпеки і чи треба сліпо вірити своїм союзникам, а також, що буває, якщо ти не б'єш агресора, а постійно намагаєшся вести з ним діалог. Мене звуть Сергій Пейчев. Це канал Пресинг. Підпишіться прямо зараз і вподобайте відео, якщо вам сподобалося. А в коментарях напишіть, чи чули ви раніше хоча б щось про бастіон Полісся.

 Відео:

Ця інформація допоможе зрозуміти історичний контекст сучасних подій, навчить аналізувати помилки минулого, щоб уникати їх у майбутньому, і надихне на вивчення власної історії для кращого розуміння національної ідентичності. Ви зможете застосовувати ці знання в дискусіях, освіті чи навіть туризмі, відвідуючи ці місця.