Адмірал Ігор Кабаненко: реальні індикатори намірів РФ

Вони наступні:

• заява Путіна щодо можливості перегляду Біловежських угод – це серйозний інформаційний крок. Ми пам’ятаємо, що прослідувало за останнім виступом Путіна в Москві. За версією Кремля «легітимізація незаконного існування України», як незалежної держави відкриває йому шлях відновлення СРСР із застосуванням сили;
• заява Генсека НАТО щодо невідповідності реальності проголошеного РФ початку відведення російських військ від східних кордонів України (картинка про нібито відправлення російського батальйону в Самару – не більше ніж пропагандистський трюк);
• оцінка Головнокомандувача ОЗС НАТО в Європі генерала Брідлава, що ситуація на російсько-українському кордоні є «надзвичайно тривожною» , що «Росія має усе необхідне, щоб вторгнутися в Україну» та що можливим сценарієм є вторгнення з Криму до Південної України для створення сухопутного коридору до Криму, проведення удару з Криму для захоплення Одеси, а також вторгнення у Східну Україну (про цей сценарій вже писав на своїй сторінці);
• зосередження російськими військами на кордонах з Україною звукопередаючої апаратури для проведення активної пропаганди і агітації, спрямованої як на українських військових, так і на місцеве населення;
• активне ведення розвідки російськими спецслужбами та військовою розвідкою на території України, зокрема розвідувальним кораблем біля Одеси;
• скасування РФ запланованих раніше переговорів на рівні заступників міністрів закордонних справ України та Росії в Мінську 4 квітня – дуже тривожний сигнал;
• рішення Донецької облради щодо проведення місцевого референдуму про визначення статусу регіону, а також продовження розкачування ситуації в Донецьку, Херсоні, Одесі та інших регіонах із застосуванням диверсантів, екстремістів та п’ятої колони. Все це – за прямої підтримки керівництва РФ та Госдуми РФ;
• шалена пропаганда Москви зі зміною риторики, спрямованої на «єдність російського і українського народів», звичайно, під московським протекторатом, а також заспокійливі речі про нібито відсутність намірів з боку РФ вторгатися в Україну – ми все це вже бачили, як і то, що слідувало за цим. Мовою воєнного мистецтва це називається продовження стратегічного введення в оману противника;
• зміна риторики в Україні на заспокійливу (вторгнення ж на минулому тижні не відбулося!), відтягування її на виборчу тематику, що загалом працює на руку Москві.

Таким чином, якщо би Кремль не хотів би війни, то негайно розпочав би відвід військ в пункти постійної дислокації, постановку озброєння і техніки в бокси, усіма заходами показував, що все у нього прозоро і зрозуміло. Нажаль, реальні індикатори свідчать, що усе відбувається з точністю до навпаки.

Моя порада – не розслаблятися. Готуватися до найгіршого… Але, думати про краще.