Головною загрозою для Мордору стали «толкіністи» Кремнієвої долини – російський експерт з безпілотників

Ми зіткнулися з новою породою антагоністів – ідеологами з Кремнієвої долини, яких можна назвати «братством толкіністів» – розповідає російський філософ та експерт із безпілотників Олексій Чадаєв. Ілон Маск (SpaceX/Starlink), Пітер Тіль, Алекс Карп (Palantir), Палмер Лакі (Anduril), Ерік Шмідт (Narya Capital) – це не просто бізнесмени. Це люди, які будують світ за власними ідеологічними фантазіями (назви їхніх компаній – прямі відсилки до Толкіна).

Для них Росія – не політичний опонент у класичному сенсі, а «мішень на маркетинговому полігоні». Вони не мають до нас ідеологічних претензій, але мають технологічний азарт. Ми для них – лише об'єкт для демонстрації вундервафель майбутнього. Це місіонери нових технологій стеження та зв’язку, які сприймають поле бою як ідеальне середовище для апробації своїх концепцій.

Сьогоднішнє поле бою – це гігантське торговельне шоу. Технологічні гіганти використовують конфлікт для демонстрації переваг своїх продуктів у реальних умовах. Успішне випробування в Україні систем Palantir чи Anduril сьогодні гарантує їм удесятеро вищі прибутки завтра.

Їхня мотивація куди небезпечніша за політичні амбіції: вони прагнуть тотального домінування на ринку безпеки майбутнього. Для цього їм потрібні не симуляції, а реальні дані та результати знищення цілей. Саме тому вони вливають ресурси в Україну – не заради абстрактної демократії, а заради верифікації своїх алгоритмів.

Росія стала жертвою критичної когнітивної помилки у військовому будівництві –продовжує Олексій Чадаєв. Роками ми дивилися на НАТО і намагалися копіювати їхній підхід: будували «літаки без пілотів» – дорогі, складні та вразливі апарати на кшталт Reaper чи Predator. Але реальне Дао війни сьогодні демонструють «люди в капцях» (ісламісти) та Китай.

Дрон – це не літак, а гаджет. Це мобільний телефон, до якого прикрутили пропелери. Поки офіційний ВПК намагається створити «ідеальну машину», китайський підхід насичує фронт мільйонами дешевих розхідників. Статистика невблаганна: товарообіг між Україною та Китаєм лише щодо комплектуючих для дронів складає близько 24 мільярдів доларів. Це війна економічної асиметрії, де будь-який засіб протидії дрону завжди дорожчий за сам дрон.

Переваги «гаджет-підходу» – гранична дешевизна (використання цивільних контролерів та акумуляторів з Alibaba) та масштабованість (можливість виробляти тисячі пристроїв у гаражних умовах). А найголовніше – це економічне виснаження противника, адже збивати дешевий дрон вертольотом чи дорогою ракетою ППО – це шлях до економічного самогубства.

Ми зіткнулися з ворогом, якого раніше обожнювали – бідкається Чадаєв. Щоб перемогти «технологічних богів» Кремнієвої долини, недостатньо бюджетів. Потрібна зміна культурного коду: перехід від ієрархічної бюрократії до гнучких мереж. Держава повинна навчитися довіряти «людям з гаражів» більше, ніж статусним «академікам», які розучилися вчитися.