Хіба свідомості не корисно отримувати досвід духу попередніх втілень та історичних знань?
То як заохочити дух поділитись більшою частиною своїх знань?
Інтелект збільшиться, а емоції покращаться. Можливо, письменники так і роблять; вони не вигадують історичні історії, а списують їх зі свідомості.

Дякую, Олено! Стаття, як на мене, дуже важлива, - на рівні стратегії.

То чим зарадити?
Створивши спільноту чи громаду, ми можемо заохочувати її учасників говорити лише українською, жити лише в Україні (у певному місті чи навіть будинку), мати єдине українське нромадянство і т.п. Але до цього потрібна мотивація бути саме її учасником). Тут слів мало, потрібна користь, виразна вигода. І не лише для себе, але і поколінням нащадків.
Здаєаться, одну таку ідею я маю. Про нею знає Ігор, але вважає ненаразі. Гаразд, давайте шукати далі у режимі мозкового штурму. Приймаємо будь-які, навіть навіжені напівідеї. А потім з них щось сконструємо.

Дякую, Ігорю, за цей цілісний огляд останніх політичних подій, який підтверджує зростаючу усвідомленість важливости України серед її союзників, та її впливу. 

Цей огляд є продовженням Твоїх досліджень аріянської цивілізації, яка не є очевидною для тих, хто хвилюється через найменше нахмурення брів політиків.

А ось мій коментар під доданим відео:

«Дякую, пане Вікторе, за беземоційну аналітику.

Дозвольте додати підтвердження Ваших слів на прикладі Франції, яке, до речі, спостерігається і в інших країнах.

У військовій співпраці з Україною, французи використовують вираз «avec retour d’expérience» — тобто, « з отриманням зворотнього досвіду”. 

Це стосується процесу, коли французькі військові аналітики чи збройні сили співпрацюють з Україною, щоб не лише надавати підтримку (наприклад, навчання, постачання зброї чи консультації), але й отримувати від України цінний практичний досвід, зокрема щодо сучасних методів ведення війни, використання новітніх технологій (як-от дрони), тактики протистояння російським силам, пізнання цього специфічного ворога тощо.

Воююча Україна має унікальний досвід ведення бойових дій у сучасних умовах, і французькі військові можуть вивчати ті надцінні  уроки для вдосконалення власних стратегій, техніки чи тренувань. 

Таким чином, «retour d’expérience» підкреслює двосторонню вигоду: 

Україна отримує підтримку, 

а Франція — знання та практичні уроки з реального бойового середовища. 

А вигадливість і новаторство українців — ще одна їхня перевага![ — ще одна «додана вартість»].

Проблема не у "художниках", а у глядачах, які здатні серйозно ставитись до таких "художників". Чи здатна взагалі пересічна людина на самостійне мислення і оцінювання?