Хто я? Людина, живу в людині, але хто є той хто в ній живе, ось я - тримаю ручку, пишу те що спаде на думку.. Хто є той хто находиться десь поза думками, той хто спостерігає? Хто є цей спостерігач? Яка його функція, навіщо він тут? Що він робить в цьому тілі? Навіщо все це, навіщо все? Де причина буття? Хто творить? Звідки все взялось, хто все створює, де беруться всі ці мислі, правди і істини? Чи був початок усьому? Чи воно відбувається вічно? Звідки взялось вічне? Чому воно є а не його немає? Я бачу тільки одну відповідь на всі питання, або на питання Чому? Навіщо? Заради Радості з буття, з Творення, заради почуття Любові і Гармонії в бутті, почуття Наповнення, Натхнення, Свободи.. Тільки заради цих натхненних почуттів все твориться а коли усе ще має сенс і мету, стає дуже цікаво. Мета це мотивація рухатись, це те що заставляє вдосконалювати існуючий стан, це те що заставляє бути все у динаміці, у русі вперед, у вічному вдосконаленні новотворень. У нас є мета значить ми є. Якщо в нас немає конкретної мети то наша мета у бутті, значить ми є. А якщо у нас немає мети і ми не хочемо бути? Що тоді? У нас же є свобода не бути? Якщо ми є вічність то у нас немає свободи не бути? Тоді коли я є я, тобто я є вічність то вічність ніколи не захоче не бути? Але де ж тоді свобода, адже вибрати можна що завгодно, свобода вибору завжди мусить бути, але коли я є вічність то такого немає у полі можливостей вибору? Але ж там є усе! Коли людина досягає вічності то ідеї про небуття не може бути бо є вічність. А які ідеї є? Ідеї Творення.