Найбільше нині зло в Україні – це недолуга влада і Система, яку вона уособлює, якою живе і яку рухає. Занадто довго недолугі збираються з думками, занадто пізно приймають необхідні рішення. Ці «пацанюки» дуже довго сидять у владі, тому їхні мізки домінуюча Система встигла зварити вкруту. У народі набагато швидше відчувають і розуміють нагальності і необхідності, а ці тугодуми ніяк не можуть визначитися з реаліями.

Приміром, не можна вести ніяких перемовин ні з бандитами, ні з Путіним. Кожного разу,коли такі перемовини трапляються, ми залишаємося в програші. А наші «керманичі» знову і знову наступають на граблі.

Згадайте, що було після «припинення вогню» на Сході. – Наші втрати збільшувалися, а бандити укріплювали свої позиції, доозброювалися, набирали все більшої наглючості.

Що було після домовленості з росіянами стосовно гуманітарної допомоги. – Путін, ця твар говорящая, відверто плюнув на всіх і зробив все, що вважав за необхідне. Ніхто достеменно не знає, що завозили та вивозили російські автівки.

Що відбулося після «мирних переговорів» у Мінську. – Агресор ввів велику кількість регулярних військ і бронетехніки на нашу територію.

Як бачимо, всі перемовини з ублюдками обертаються проти нас.­

Наші політикани придумали якусь особливу формулу про «гібридну війну». Бандити і росіяни воюють з нами по-справжньому,а нам придумали якісь умовності. Ніхто з «політичних гравців» до цього часу не зрозумів, що воювати можна і треба тільки по-воєнному. Інакше ми завжди будемо програвати.

Ніхто з вищих керівників держави ні разу не проголосив, що нам потрібна військова перемога, що тільки силою можна виперти загарбників з нашої території. Проте весь час наголошують на якихось міфічних «дипломатичних» способах вирішення проблеми. Цієї же пустої нереальної формули притримуються наші західні партнери. Ясно, що в них є свої інтереси – їм не потрібен поряд з собою військовий конфлікт. Але нашу проблему ми можемо вирішити тільки через війну. Зло і дурь в дії можна зупинити тільки силою – це закон нашого підлого світу.

Нажаль, в нинішньої влади є «політична воля до миру», але не має волі до активного супротиву, до адекватної відповіді війною на війну. Державу очолюють великі теоретики і пустобрехи. Їхня позиція страусів призвела до того, що ми опинилися в гидкій ситуації великих військових втрат. Але найгірше – ми втратили стратегічну ініціативу, якою володіли чотири місяці поспіль. Відновити свою перевагу над агресором, знову заволодіти ініціативою зараз буде дуже важко. А з нинішніми політиканами це майже неможливо. З тією розмазнею, якою вони живуть і яку нам намагаються нав’язати, ми будемо роками жити в колотнечі.

Нинішня влада живе в якійсь особливій, своїй власній ілюзії. яка повністю відірвана від реалій життя. Чекати від таких особистостей, як Сеня Яценюк, категоричних визначень і дій −це марна справа. Прийняти вольове правильне рішення – це справа справжніх Лідерів. Маємо надію, що найближчим часом вони проявлять себе. Про це волає народ, який відчуває необхідність моменту – перший закон Життя.

Від народу до влади існує багато запитань, на які «слуги народу» повинні дати відповіді.

Чому наші війська не йшли у наступ, не винищували бандитів, маючи військову та моральну перевагу?

Чому військове та політичне керівництво постійно стримували ініціативу підрозділів, які рвалися в бій?

Чому не звільняли Луганськ, коли він був у повному оточенні?

Чому влада не рятувала життя людей у великих містах, які постійно обстрілювались бандитами? Адже кожного дня від таких обстрілів в середньому гине  28 мирних жителів.

Чому так мало використовували нашу найбільшу перевагу – авіацію?

Чому не збивали російські вертольоти, які постійно залітали на нашу територію?

Чому бюрократична машина міністерства оборони місяцями(!) вирішувала питання озброєння та забезпечення наших військ?

Чому до цього часу не покараний жоден винуватець злочинної бездіяльності?

Чому всіма силами не зупиняли загарбників, чим спровокували їх на все більш агресивні дії?

Ця влада катастрофічно відстає від народу, тому не маємо держави. Нагадаю, що держава – це поєднання влади та народу. Запитання останні: Навіщо нам така влада? Який вирок винести цим ворогам народу?

Викликає подив, з якою наполегливістю влада намагається роззброїти всі підрозділи, які виходять з зони бойових дій. Під обстріли йти можна, а на територію дислокації військових частин – ні. Влада явно не довіряє і боїться нашої армії. Але найбільша пересторога влади стосується добровольців – батальйонів територіальної самооборони. Всі, хто бачить і чує, давно зрозуміли, що батальйони кидають у найгарячіші точки, не надають належного озброєння і забезпечення. Їх просто зливають, винищують. Влада явно не довіряє армії. А народна армія разом з народом відповідно не довіряють владі.

Пуста втрата часу та стратегічної ініціативи, винищення наших військ у двох котлах – біля кордону та Іловайську – це особиста вина та стратегічний прорахунок П.Порошенка. За все, абсолютно за все, що відбувається в державі, відповідає влада. І Порошенко, як верховний головнокомандуючий, несе особисту відповідальність за великі військові втрати. Він явно не розуміє істини – ми маємо те, що робимо. Робимо, а не просто говоримо. Для отримання результату потрібні: план/ідея; слово/рух інформації; сама дія/творіння результату. Третя складова у нашої влади дуже відстає, часто зовсім відсутня.

На сьогодні можна зробити категоричний висновок –  Порошенко вже не справляється з обов’язками президента та верховного головнокомандуючого. Він явно не виправдовує довіри українського народу, який в один тур вибрав його на вищу посаду в державі.

Сеня Яценюк, схоже з переляку, виголосив, що ми негайно повинні вступати в НАТО. При цьому  НАТО ніхто про це не запитував. Цю пусту ідею підхопило дуже багато політиків, журналістів і політологів. Зате пустослів’я серйозно спровокувало Путіна. Для нього подібні заяви –  як червона ганчірка для бика. Категорично заявляю, що дана ідея не має ніякої перспективи на реалізацію. Більш того, Україна ніколи не буде повноправним членом НАТО, так само як і ЄС.Тому є визначеність Вищого Рівня. Він не підлягає поясненню, бо то Воля Небес. Цю інформацію можна лише стверджувати. Час, як критерій істини, досить скоро все підтвердить.

Що зараз варто і необхідно робити.

1.     Назвати речі своїми іменами: війну назвати війною; ворогів – ворогами; Росію – країною, яка веде проти нас цю війну.

2.     Негайно оголосити військовий стан на території всієї країни. Щоби вся виконавча влада, вся економіка працювала в першу чергу на військову перемогу. (Порошенко все одно його оголосить. І, дай Боже, що би він не зробив це, як завжди , запізно.)

3.     Реквізувати всю російську власність в Україні, відняти весь статок у янучарі грабіжників. Після чого буде за що і чим воювати.

4.     В інформаційному просторі ввести контроль за домінуючою інформацією.

5.     Призупинити дію Конституції та деяких законів.

6.     Призупинити вибори до ВР та діяльність всіх політичних партій.

7.     Припинити поставки електроенергії, води та продуктів харчування до окупованого Росією Криму.

8.     Прийняти та впровадити жорсткі закони про відповідальність за публічні заяви, діяльність чи бездіяльність кожного громадянина держави. При цьому держслужбовці будуть нести більш високу відповідальність за цими законами, ніж прості громадяни. Що вище посада – то більша відповідальність.

9.     Систему управління державою треба максимально спростити та зосередити в єдиному Центрі прийняття рішень.

Для виконання означених необхідностей годяться які завгодно способи. Якщо нинішня не-дієва влада не опритомніє й не почне діяти, її варто змести силою. В питанні істинних вимог часуне може бути ні умовностей, ні сталих законів, ні авторитетів. Тільки відкритий творчий підхід  до процесу життєтворення дасть можливість швидко навести лад в суспільстві та державі.

Без впровадження цих або подібних заходів військовий конфлікт може затягнутися на роки, ми будемо довго плестися в хвості рішень, які приймає Путін.

Але доки стратегію розвитку нашої держави будуть визначати такі «лідери зі світовими іменами» як Сеня Яценюк, ми завжди будемо залишатися на задвірках історії. Не може бути лідером особа, яка виголошує наступні тези:

«У нас один лідер – український народ».

«Ситуація в Україні залежить від того, яке рішення прийме Путін».

Ми мали досить недієздатних лідерів: два парторги, фінансист, бандит, проповідник, дипломат. А нам потрібен Воїн, Кшатрій – рішучий і вольовий. Який збере команду радників мудрих, абсолютно компетентних. Країною та суспільством повинні керувати ті Високі Душі, які мають за правом народження  та Благословенням Небес здійснювати таке керівництво. Як це було у Відичній давності, коли діяв Закон Ієрархії. Керували тільки ті, кому таке право було дано Звище.

Систему влади не можна змінити просто змінюючи керівників. Обов’язково необхідно відпрацювати нові принципи, філософію життя Нової Епохи. І тоді справжні лідери зможуть впровадити її в життя. Довожу до відома шановних читачів, що така програма-філософія відпрацьовується декількома відаючими людьми. Незабаром вона буде зведена воєдино і запропонована для загального обговорення. Таким чином у формування програми буде задіяний колективний розум нації.

Слава Україні! – Героям Слава!

Воїн Світла   Григ-Орій Нестеренко

01.09.2014 р.