Ніхто з українців, що проживають в нинішній Польщі, не насмілився б писати такі болючі і образливі слова, як це зробив п.Курчак. Дивує позиція редакції львівської газети, яка все сміливіше допускає публікацію матеріалів такого типу.

Шовіністично-профанаційні розмірковування автора вищезгаданої статті і його відкрита наруга над історичною пам’яттю українців заслуговує всесторонього осуду. Зауважимо відразу – стаття не має нічого спільного з історичною наукою, в ній – лише ностальгічні бажання та нахабні вимоги, відвертий антиукраїнський і антигалицький рецидив, демагогічна риторика, публічний випад протии нашої влади, все що може реанімувати інспіроване протистояння між двома народами.

Очевидно, що це стратегія наступу польських реваншистських сил, або бодай спроба визначити реакцію українців на такі публікації. Володимир Клучак виступає в дусі захисника імперського духу і його політичне нахабство вправно підтримала шановна газета. Але звернімося до тексту. Цитуємо в перекладі на українську мову: «Єще Польска не згінєла… так урочисто, в пориві душі і серця співали на тій землі наші діди менше ніж сто років тому. Польський дух Галичини, любов до тієї землі і її польської історії наповнювала думкою кожного з наших родаків. А що тепер? Чи є ще в Східній Галичині інтегральна польська цілісність, чи можемо говорити тільки про уламки польськості на цій землі?».

Очевидно, автор забув, що Галичина сьогодні є інтегральною частиною великої європейської держави – України, а польське правління було загарбницьким, починаючи від короля Казимира Великого і закінчуючи маршалом Ридз-Сміглим. І лише з доброї волі та християнської етики Львів’яни плекають багато речей, які можуть нагадати польській меншині про той польський дух Львова. Проте, автора статті чомусь не цікавить присутність у Львові духу минувшини, яка невід’ємно пов’язана із польськими державами, метою його статті є політичні звинувачення, чи, радше, політичні вимоги. Тому складається враження, що той, хто це написав, а також той, хто опублікував, заздалегідь налаштовані на конфлікт.

Але продовжимо далі скрупульозно вивчати цей шовіністично-ретроспекційний допис. Заява про брак польських шкіл і костьолів у Галичині є чисто фальсифікаційним випадом. Хіба у Львові чи інших містах Галичини учні польської меншини навчаються у переповнених класах? Чи вірні Римо-Католицької конфесії моляться під чистим небом, чи у наспіх збитих з дощок каплицях?

Лише у Львові функціонують дві середні школи з польською мовою навчання, поляки, що проживають у нашому місті мають можливість молитися в кафедральному костьолі (який, до речі, ніколи не був зачинений), в костьолі Св.Антонія, в костьолі Архангела Михаїла на Сихові, в костьолі Марії Магдалени та інших духовно моральних центрах поляків.

Читати повністю ТУТ