Вибори були прогнозовані, але Право і Справедливість все ж таки сподівалися на реванш. Але його не сталося. Саме Право і Справедливість (далі – ПІС) значне місце у своїй передвиборчій кампанії виділила виступам проти ОУН та УПА, а також критиці сучасних українських патріотичних середовищ, зокрема ВО «Свободи». Маже кожний кандидат до сейму та сенату (ми вже частково писали про це) у своїх виступах і коментарях, особливо перед середовищами кресов’яків перекручував і засуджував, при тому фальсифікуючи, українську історію, особливо 20-го століття. Кожний з них обіцяв польським екстремістським та імперіалістичним силам стимулювати активні дії проти вшанування УПА і нинішніх патріотичних середовищ, що викликало нестриману радість у «мілуснікув Львова» та «мілуснікув кресув всходніх».

Але не допомогло. Польський виборець уже не сприймає анахронізму «вічно вчорашніх» і віддав свої голоси більш лояльній політичній силі. По-будьонівськи налаштована ПІС програла вибори, тобто опинилася на другому місці.

Платформа Обивательська отримала 39,18 % і здобула 207 мандатів до сейму і до сенату – 63 мандати. Реванш ПІС не вдався і вона опинилася на другому місці, здобувши – 29,89 %, а це 157 мандатів до сейму та 31 мандат до сенату. Антиукраїнська карта політичної сили виявилася битою. Третя політична сила, на яку махнули політологи рукою – Рух підтримки Януша Полікота неждано отримала трохи більше 10-ти відсотка голосів виборців і матиме 40 мандатів! Це чималий успіх.

Польське стронніцтво Людове отримано 8,36 і здобуло 28 мандатів, а Союз лівиці Демократичної відповідно 8,24 % і 27 мандатів. І що цікаво, від нацменшин – польські громадяни німецького походження отримали 1 мандат.

Про щось подібне мріють і українські громадяни польського походження, раз взялися творити на Україні своє національне польське середовище.

Не маємо нічого проти, але нікому не слід закликати посунутися до річки Збруч і надалі, користуючись комуністичними кліше, критикувати, підкреслюємо – однобоко, діяльність ОУН та УПА, зробивши національними героями вояків з Армії Крайової, Армії Людової, Батальйонів Хлопських та інших воєнізованих формацій, які причетні до вбивств десятків тисяч невинних українців. Подібними справами займалося не тільки виключно ПІС, але на жаль, і інші політичні партії у виборчих перегонах, хоч і не в таких масштабах, як ПІС.

На жаль, відгомін шовіністичної критики українських національно-визвольних змагань знаходить і певну підтримку в багатьох українських ЗМІ і в тому числі – електронних. Замовчується боротьба галицьких українців за свою державу, яка була знищена поляками Пілсудського при допомозі Франції та Англії, забуваються постійні переслідування українців у міжвоєнний період, з боку польської влади, грубо фальсифікується історія одчайдушної боротьби УПА за нашу свободу, і не тільки проти польських збройних сил різних кольорів, але й проти коричневого та червоного режимів. Ціла когорта українських істориків самі інкорпорувалися у польську науку та політику, свідомо применшуючи власну національну історію.

Читати повністю ТУТ