Що таке політика апартеїду, так би мовити, в принципі? Це пригноблення існуючою владою зайд, або використовуючи терміни царської Росії і Радянського Союзу, владою «інородців» і «нацменів», корінного народу, який становить в цій країні більшість. При цьому зайди нав’язують корінному населенню, яке складає більшість, свою культуру, мову, релігію тощо.

Таку політику, в класичному її прояві, здійснювала в Південній Африці проти аборигенного африканського населення біла меншина, яка складалася з нащадків переселенців з Європи – голландців (бурів) і британців. У чому полягала ця політика? Місцеве населення, яке складало більшість, було штучно відсторонене від влади. «Інородці», які займали всі керівні посади в уряді, використовували місцевих аборигенів як дешеву робочу силу. З цією метою вони не лише поставили свого президента, прем’єр-міністра, але й міністра освіти і керівника поліцією країни.

Будь-хто, здатний до аналізу, хоча б поверхово дослідивши нинішню ситуацію в Україні зробить висновок, що точно так, як біла меншина в Південній Африці захопила владу над африканською більшістю, точно так представники національних меншин (20% населення України) нині захопили владу над українцями, корінним населенням країни, яке складає абсолютну більшість. Більш того, за методологією ООН, країна, яка має понад 70% населення, яке живе на своїй етнічній території є мононаціональною державою. Таким чином в однонаціональній Україні владу утримують не етнічні українці.

Ні для кого не секрет, що президент України не є етнічним українцем. Не є етнічними українцями і прем’єр-міністр, міністр внутрішніх справ, міністр освіти і науки. Можна не продовжувати, бо і так зрозуміло, що ситуація в нас склалася точно така, як і в Південно-Африканській Республіці за часів апартеїду. Один до одного. Як і там тоді, так і у нас нині 80% корінного населення відсторонена від керівництва власною державою.

Це просто факт, який ніхто не може заперечити. Заперечити його можна лише так: це відверта брехня автора і пан Азаров насправді етнічний українець, народився на Черкащині чи Львівщині, а не, кажучи словами Лермонтова: «на ловлю счастья и чинов, заброшен к нам по волє рока. Смеясь, он дєрзко прєзірал, землі чужой язик і нрави». Ну і Лермонтов, ну і молодець. От що значить геній. Не старіють його безсмертні слова.

Як людина, яка написала перший в Центральній, Східній Європі і Євразії підручник «Країнознавство» стверджую, що у світі більше немає ще однієї такої країни, крім України, звичайно, де б прем’єр-міністр не володів державною мовою. Немає, не було і думаю вже ніколи не буде.

На якому рівні державною мовою володіє «гарант» теж ні для кого не секрет. Книга рекордів Гіннеса просто ридає від захвату. Унікальне ж явище у світовій історії. Хіба не так? А ось і останнього з місцевих українських аборигенів «потурили» з керівництва Національним банком і призначили людину «с какойто нерусской фамілієй» і таким же «фейсом».

Хто там ще залишився з етнічних українців серед керівництва державою, так одразу вже і не згадаєш.

Ось так панове українці! Це десь там у Канаді ви можете бути генерал-губернаторами (фактично президент держави), згадаємо Романа Гнатишина, чи прем’єр-міністром Франції (згадаємо П’єра Берегового), а в Україні зась. Стояти «раком» на полі чи будувати вілли владним «інородцям», або бути в них прислугою, ось те місце, яке прописано українцям в Україні політикою апартеїду.

Точно така ж політика апартеїду здійснюється проти українців і в церковно-релігійній сфері. Українські національні церкви і громади всіляко дискримінуються і принижуються. Їхні храми відбираються і передаються з благословення неукраїнської влади сатанинській УПЦ Московського патріархату. Попи-рекетири з цієї філії російського ФСБ з «клікухами поганими» обіклали податками ледь не всі ринки України. В Києві на найдорожчому Володимирському ринку ними збудовано аж дві церкви, які «доять» підприємців. Зараз вони намагаються взяти під свій контроль всі цвинтарі України, щоб «стригти купони» уже і з мертвих українців. Ці гроші потім відправляються до Москви. Ісус Хрестос виганяв торговців з храму, а нині московські попи, забувши божі заповіді, самі лізуть на торжища.

У США одними з перших зрозуміли, що національне і расове визискування людей веде до великої біди. Тому там діє правило, якщо у країні є 13 відсотків афро-американців, то такий же їх відсоток має бути представлений в усіх сферах життя. А де наші 80% відсотків українців і 70 відсотків україномовних за переписом 2000 року? Де вони? Я у гаранта Конституції запитую. Це ж офіційні дані. Де наші 70-80% відсотків газет, журналів, телепередач, кінофільмів, книжок? Я у президента держави запитую. Він за щось відповідає і щось гарантує корінній нації. А то реально так виходить, що «смішний» податковий кодекс «зліпив» хтось невідомий, пенсійний вік піднімає теж хтось такий-сякий, ціни на бензин і комунальні послуги піднімають якісь «марсіани», або у крайньому разі «невістка» Тимошенко. Чи є у нас український Президент? Запитання, на жаль, риторичне.

Моя покійна мати Масляк (Здор) Ганна Антонівна, сержант Радянської Армії, яка брала Берлін, розповідала мені, що у 1933 році її рідне село Зубівка Миргородського району Полтавської області було винищене Голодомором озброєними до зубів бандформуванням з Центральної Росії, яким керував, за її словами «кат-кацап» Костусьов. Цей звірюга перекидав борщ, зварений з бур’яну, видирав у дітей гарбузове насіння з їхніх кулачків, щоб швидше помирали. І ось тепер українці почули, що керівник Одеси пан Костусєв заборонив вживати у своєму відомстві українську мову. Чи це не син або онук того «ката-кацапа»?

Пане президент! Опублікуйте нарешті списки всіх цих російський бандформувань. Дуже повчально було б вияснити, чи не є всі ці «костусєво-царьово-чечетови і прости господи, болдирєви прямими нащадками катів, засланих сюди з Росії морити голодом «проклятих хохлов»?

Кажуть, що «народний депутат», пан Болдирєв запропонував панові Путіну переселити Житомирську і Волинську область України на Далекий Схід, так як росіяни, бачте, не хочуть повертатися з України до Росії. Я їх, звичайно, розумію. Умом Россию нє понять. Тому її найкраще любити здалеку, десь у Києві, Одесі, Ялті, Ризі чи Талліні. Тому і провалився проект Путіна про переселення росіян до Росії з колишніх республік СРСР. Не хочуть вони туди їхати і всьо тут. Цікаво, чим займалися батьки пана Табачника в 1932-1933 роках, враховуючи його ставлення до українців, української історії і мови. Може, як то кажуть, рильце в пуху?

Як спеціаліст з країнознавства цілком авторитетно заявляю, що у світі нині немає другої такої держави, де б при владі сконцентрувалася така неправдоподібно велика критична маса різного роду збоченців, педофілів, педерастів, хронічних алкоголіків і наркоманів, олігофренів, корупціонерів, злодіїв у законі, бандитів, серійних вбивць, україноненависників і просто психопатів і соціопатів, як в Україні.

Немає такої другої країни ніде! За всіма законами країнознавства така ситуація складається в державі лише перед найжахливішим катаклізмом. Завжди це закінчується повним «переформатуванням» суспільства і його «перезавантаженням». Так звана «бидлоеліта» або знищується фізично повністю, або частина з неї встигає втекти за кордон.

Я розумію, що «хлопці і дівчата», вивезли за кордон свої мільярди, знявши з кожного «глупого хахла» в середньому по 200 тисяч доларів. Але ж ситуація, панове, зовсім не та, яка була в 1917 році. Нині не соціально-економічна, а циклічна цивілізаційна криза, шановні. Скоро все розвалиться і награбоване піде за вітром.

Коли в Україні неминуче прийде до влади «чистильник», сховатися в принципі не буде куди. Тільки останній дурень в таких умовах може засвітитися як ворог України, української нації і української мови. Якби у вас була хоча б крихта розуму, то ви б уже зараз були більшими націоналістами за Бандеру і Донцова разом узятих.

Але нічого не вдієш. В період подальшого неминучого поглиблення кризи діє принцип: чим гірше, тим краще. Тому коли Бог хоче покарати людину, він забирає в неї розум…

---

В тему:

Книга Петра Масляка «День Незалежності» – кращий подарунок родичам і друзям

Вибрані статті Петра Масляка на порталі
«Народний Оглядач»:

Анафема Україні (відповідь українця прем’єр-міністру Росії Путіну)

Маразм застою в Україні

Куди йде Україна: геостратегічний прогноз футуролога

Яку нову країну ми будуємо?

Від рецесії до депресії

Очищення згори або очищення знизу: геостратегічний прогноз

«Розстрільні списки» очима футуролога

Геостратегічний нонсенс

Корупція та історія: історичні реалії й українські аналогії

Корупція, влада і держава: геостратегічний прогноз майбутнього України

Серійні вбивці як комуністично-радянський синдром

Прощавай, демонократіє... Аналітичні нотатки напередодні диктатури

Постгеноцидна нація має право на нестандартні програми відродження