Писати правду про сучасну українську політику — справа до певної міри нескладна, проте водночас невдячна. З одного боку, тем для висвітлення та аналізу ніби аж ніяк не бракує, оскільки вітчизняні владні «олімпійці» з старанною впертістю гідною набагато оптимальнішого застосування, не баряться підкидати журналістам й експертній спільноті «свіжину» у вигляді різноманітних скандалів, взаємних “викривань” і звинувачень, п’яних бешкетів, амурних походеньок, безглуздих, позбавлених логічного пояснення амбіційних протистоянь, і навіть причетністю до кримінальних злочинів. Деякі політологи вже поспішили порівняти нинішню Україну з Італією 50-их років минулого століття, котру струшували безугавні політичні кризи, взаємопоборювання мафіозних політичних угруповань й замовні вбивства. Невблаганний в своєму плинові час мало не щодня винагороджує аналітиків фактами на користь щойнозгаданого порівняння.

Початок жовтня нинішнього року ознаменувався гучним порушенням працівниками МВС кримінальної справи де трьома з чотирьох підозрюваних в розбещенні неповнолітніх виявились депутатами ВР від Блоку Юлії Тимошенко. Останні звичайно ж відхрещувались від причетності до злочину, а поширення інформації про їхню участь в збоченських оргіях називали брудною передвиборною технологією опонентів, спрямованою не стільки проти них особисто, як проти БЮТу, завдячуючи членству в якому вони й осіли депутатських кріслах.

Український обиватель вже звикся з тією обставиною, що конкуруючі між собою фінансово-політичні угрупування без найменшого докору сумління поширюють про опонентів (а тим паче всих хто декларує несприйняття цього ненормального стану) астрономічно далеку від дійсності інформацію. Адепти залишеної у спадок з часів тоталітаризму злочинної системи продовжують ганебну практику нівеляції гідності людини. Послуговуючись брехнею, гіперболізацією подій та явищ, приписуванням виключно собі крихітних здобутків, вони прагнуть лише одного: неконтрольованої влади й безугавного збагачення. Знання цієї дійсності зобов’язує мене не поспішати долучатись до стоголосого ревиська орди й брати участь в огидній (як для порядної людини) метушні й руйнуючому державні устої взаємопоборенні. Участь в тому дійстві насправді є лише формою заробітку або реалізації хворобливих амбіцій і забаганок. Попри те, почуття обов’язку супроти рідного народу, а як наслідок і прагнення очистити український політикум від самозакоханих себелюбців й паразитуючих на проблемах українського народу виродків, зобов’язують мене продовжувати боротьбу з існуючою несправедливістю.

Оприлюднені нещодавно висновки не позбавлених честі та гідності аналітиків, логічно пояснили причину поширення в Україні чуток про епідемію каліфорнійського (себто свинячого) грипу. Для нинішнього прем’єр-міністра Юлії Тимошенко паніка виявилась непоганою формою примушення українців витрачати заощаджені кошти на купівлю прострочених і жодним чином не лікуючих від жодного з захворювань ліків. Водночас, паніка примусила багатьох забути про порушену кримінальну справу де фігурантами були члени очолюваного пані Тимошенко угрупування. Можливо час і примусив-би загал забути про “справу педофілів” якби знахабнілі від безкарності можновладці не підкинули ласим на скандали журналіста ще одного факту. Цього разу працівниками міліції було заарештовано директора Київської Державної Академії Водного Транспорту Василя Михайлова. На минулих, себто 2004року президентських виборах, нині вже підслідний Михайлов був довіреною особою Віктора Януковича. Окрім нього, кайдани клацнули й на зап’ястях його помічниці та коханки Ольги Арканової, громадянина Гвінеї-Бісау й ще кількох співучасників. Вартим уваги є той факт що Арканова в минулому була депутатом Київської міської ради від БЮТу, але з часом переметнулась до Партії Регіонів, й здобула посаду заступника голови Подільської райдержадміністрації. Підозрюваних звинувачено в розбещенні неповнолітніх та виготовленні й збуті порнопродукції збоченського змісту. В часі судового розгляду щодо обрання відносно Михайлова запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, він зізнався у причетності до висунутих звинувачень. Згодом стало відомо що однією з форм “заробітку” Михайлова було й примушення неповнолітніх надавати специфічні послуги грошовитим клієнтам. На багатьох інтернет-сайтах з’явились світлини Арканової яка кохалась (перепрошую за деталі) з вівчаркою, та содомістські світлини головним героєм яких був Михайлов. Згадувались й імена кількох депутатів ВР. Мені тяжко пояснити причини, проте більшість з них також виявились депутатами від БЮТ.

Головною причиною морального розкладу нинішньої владної верхівки є напівтоталітарний устрій держави. Керівники іменних фракцій формують списки кандидатів в депутати, ігноруючи відсутність фахових знань та вмінь продають й дарують посади в міністерствах та інших органах виконавчої влади. Головним критерієм підбору кадрів є навіть не рівень патріотизму, а спроможність матеріально “віддячити” й бути вірним. Аналогічні ситуації траплялись в історії.

Доречними будуть порівняння з династією Романових, члени родини якої слухняно виконували ідіотські забаганки проголошеного “святим старцем” п’яниці й перелюбника Распутіна. Аналогічний стан справ мав місце й в часи комуністичного тоталітаризму. Загнивання керівної ланки компартійної, комсомольської та господарської номенклатури Радянського Союзу засвідчило що безконтрольність й свавілля є згубними для держав в цілому й адептів деградації зокрема. Безкарність провокувала до аморальності. Невже з вини нинішніх самозакоханих посадовців мусить згинути й Україна?