В Кремлі вже давно усвідомили собі ту істину, що справжні війни виграються ще задовго до їх початку і, цілком в стилі геббельсівської пропаганди, Росія з усіх сил намагається деморалізувати українське суспільство, посіяти зневіру у власні сили та свою державу, при будь-якій нагоді виставити її на посміховисько усьому світу. Навіть російські аналітики визнають, що їх країна поступово перетворюється на профашистську державу, там вже створені штурмові загони під назвою “Наші”, комісія по фальсифікації історії, в результаті діяльності якої навіть не треба буде палити стоси книг, як це практикувалося в Німеччині і вже мало що залишилося до “Кришталевої ночі” та “Ночі довгих ножів”, щоб світ нарешті зрозумів, що у 1945 р. був переможений лише німецький фашизм, а російський фашизм саме завдяки вдалому інформаційному зомбуванню як своїх власних “баранів”, так і “баранів” за кордоном зберігся, поступово набирає силу і, як свідчать події в Грузії, починає відверто показувати свої ікла.

Цю величезну небезпеку нарешті починають розуміти і в Україні. Вчора Президент Віктор Ющенко затвердив Доктрину інформаційної безпеки України. Основною метою реалізації положень Доктрини є створення в Україні розвиненого національного інформаційного простору і захист її інформаційного суверенітету. Відповідно до Доктрини, для цього необхідна державна підтримка вітчизняного виробника інформаційної продукції та телекомунікаційного обладнання, національних операторів телекомунікацій, зокрема, шляхом створення нормативно-правових, фінансових, фіскальних та інших передумов для підвищення їх конкурентоспроможності на світовому та національному ринках інформаційних та телекомунікаційних послуг, забезпечити захищеність людини від негативного інформаційно-психологічного впливу, збереження і примноження духовних, культурних і моральних цінностей Українського народу, недопущення інформаційної залежності, інформаційної блокади України, інформаційної експансії з боку інших держав та міжнародних структур.

Слід визнати, що на теоретичному рівні Доктрина опрацьована досить досконало, але беручи до уваги фаховий рівень її безпосередніх виконавців, які не володіють багатьма фактами нашої бурхливої і досить складної української історії та й навіть сучасності, якими конче потрібно оперувати в ході в цієї інформаційної війни без правил, виникає справедлива тривога не тільки за вже програні битви, а й за підсумок війни в цілому. Перемогти новоявлених геббельсів можна лише завдяки талановитому контрнаступу, перекинувши усі запитання та проблеми на протилежний бік фронту і виставивши перед світовою спільнотою російський фашизм не словесно закамуфльованим, а абсолютно голим.


www.duhvoli.com.ua