Разом з режисеркою Оленою Шапаренко, композиторкою Лесею Тельнюк і художницею-постановником Ларисою Черновою Лідія Вовкун представила київському глядачу матеріал, над яким працювала 3 місяці. Колись їй до рук потрапила книжка з віршами Емілі Дікінсон, яку їй привезла з США Леся Тельнюк. Ті вірші настільки захопили актрису, що вона вирішила зіграти американську поетесу. Це вона й зробила.

Основою сюжету вистави «Емілі» за однойменною п`єсою Вільяма Люса стала реальна біографія американською поетеси Емілі Дікінсон (1830-1886), до якої слава і визнання прийшли майже через сто років після смерті. Вона написала 1175 віршів, з яких за її життя були опубліковані лише сім. Та саму Емілі це турбувало найменше, адже вона робила те, що любила, – писала вірші. Глядач знайомиться з Емілі Дікінсон у момент, коли їй 50. Тепер вона –відлюдник і дивачка, що віддає перевагу компанії пташок і дерев.

Лідія Вовкун: «28 серпня одного Божого року на світ з’явилась дівчинка, яку нарекли Лідією. І це була я, тепер вже Лідія Вовкун. Хто я? Чому я тут? Для чого? Ці питання жили в мені завжди, тому я і стала актрисою. Кожна зіграна мною героїня допомагала мені шукати відповідь. Дякую їм усім. Особливо Люсі з вистави «Рядові» О. Дударєва, Ользі з вистави «Кабанчик» В. Розова, ще одній Ользі з вистави «Сад без землі» Л. Разумовської, ліричній героїні з поезії Ліни Костенко, Бланш з вистави «Трамвай «Бажання» Т. Вільямса, Єлизаветі з вистави «В моїм завершенні – початок мій» за п`єсою Ф. Шиллера “Марія Стюарт»… І нарешті Емілі. Вона, як запашна квітка, прийшла в мою творчість і тихим голосом поезії й буття стверджує одвічні істини – Віру, Надію і Любов».