Варто зазначити, що це питання піднімалось давно, але відмовки завжди знаходились. То не вистачало коштів, то чиновникам не хотілось вступати конфлікт з радянським минулим, то просто було не до того. Ось і виходить, що нібито і більшовицький режим визнаємо ворожим і відзначаємо День пам’яті загиблих від нього. А пам’ятники радянські досі стоять і назви вулиць шанують дні окупації.

Також незрозумілою була позиція бютівських депутатів під час прийняття рішення. Чи проголошення патріотичної позиції закінчується тоді ,коли починається сфера власних інтересів?

Маємо надію, що це рішення – лише початок повномасштабного перейменування вулиць з радянськими назвами та позбавлення від тягаря важкого минулого.