Наш політичний устрій не передбачає персональної відповідальності керівників за плоди свого правління. Конституція не містить сформульованої державної мети. Держава не має жодного незалежного контролюючого органу — всі вони призначаються тими, кого повинні контролювати. В результаті владна верхівка неефективна, неконтрольована й безкарна, народ відчужений від влади.

Нічні домовленості 27 травня між Ющенком, Януковичем і Морозом не вирішують означені вище проблеми, тому протистояння триватиме. Політики, за звичкою, шукатимуть способи, як обійти ці домовленості й обдурити всіх інших. Примусити їх виконувати свої обіцянки можуть лише снайпери.

Проте є певні позитиви. Оскільки олігархічні клани зчепилися між собою в боротьбі за ”державний пиріг”, то народ об’єктивно має більшу свободу. Сьогодні Україна де-факто є чи не найвільнішою країною світу.

Продовжується делегітимізація влади та її деміфологізація. В народу зростає усвідомлення, що існуюча владна верхівка — це тимчасові квартиранти, які живуть лише своїми споживацькими інтересами. Це спонукає українців облишити сподівання на нинішніх політиків, натомість об’єднуватися й покладатися на власні сили.

-------------------------------------
В тему:

Діалектика влади