Рабин Авраам (Анатолій) Левін ніколи не уявляв собі, що через кілька років після імміграції із Росії в Ізраїль він стане жертвою брутального антисемітського нападу в самому серці єврейської держави.

Проте менше трьох місяців тому, коли він йшов додому в містечку Петах-Тіква (передмістя Тель-Авіву), на нього напали та побили тінейджери-скінхеди.

“Вони стрибнули на мене, вдарили і матерілись по-російські, потім повернулись з кийками та побили мене. У мене було зламано руку, і тільки Господь врятував моє життя”, - каже 38-річний Левін, який у 1995 році переїхав в Ізраїль із Росії.

“Вони кричали російською: “Жиди, геть з Росії!”. В Росії я би вдарив того, хто сказав би “жид”. Як же хтось може таке казати в Ізраїлі?” – питає він.

“Жид” в Росії – це принизливе прізвисько євреїв, приблизно як “kike” в Північній Америці.

Згідно даних центру “Dmir Centre”, що проводить моніторинг та допомагає жертвам подібних нападів, за останні 15 років в єврейській державі, яка проголошує себе захисником всіх євреїв світу, сильно зросла кількість інцидентів з неонацистським, фашистським або антисемітським підґрунтям.

Як каже керівник центру Залман Гіліченский (Zalman Gilichenski), хоча єврейська держава знайома з анти-ізраїльськими нападами, проте після 1990 року розвинулась нова тенденція – антисемітські напади здійснюються “єврейськими” громадянами.

“Переважна більшість цих інцидентів здійснюється російськими націоналістами, котрі сповідують антисемітську ідеологію,” – каже Гіліченский.

“Сьогодні це стало явищем,” – каже 40-річний ультра-ортодокс Гіліченский, що емігрував із Молдови у 1989 році.

Націоналісти прибули в Ізраїль, як частина імміграційної хвилі із колишніх радянських держав у 1990-х. Хоча по ізраїльських законах вони вважаються євреями – тобто або вони самі євреї, або євреєм є хтось один з їх батьків, або хтось один із їх дідусів чи бабусь – проте самі вони себе євреями не вважають.

Гіліченский щоденно отримує повідомлення про антисемітські інциденти в Ізраїлі; за його оцінками за рік має місце біля 500 подібних випадків.

Офіційні дані дуже важко отримати – поліція, суди, МВС відмовляються надавати статистику.

Ізраїльська поліція не бажає класифікувати ці інциденти, як антисемітські, натомість використовує для расистських нападів та паплюжень кладовищ та синагог термін “вандалізм”.

“Закон не дозволяє нам навіть кваліфікувати інциденти в Ізраїлі, як антисемітські; для всіх них використовується загальний термін “вандалізм”, - каже співробітник міністерства юстиції, що побажав залишитись анонімним.

Поліцейська дільниця у Петах-Тіква, не знайшовши нападників, закрила справу Левіна із поясненням, що це “був одиничний випадок, який не відображає тенденцію”, навіть після серії подібних інцидентів, що мали місце за останні кілька місяців.

Гіліченский каже, що влада закриває на це очі. “Ізраїль дуже різко критикує антисемітизм за кордоном, проте зберігає мовчання перед лицем антисемітизму вдома”.

“В Ізраїлі немає закону, який би чітко забороняв антисемітизм, оскільки законодавці ніколи не уявляли можливість такої ситуації,” – каже він.

На думку Гіліченского ця тенденція зростає завдяки зокрема тому факту, що із 1,2 мільйона іммігрантів, що прибули з початку 1990-х із колишнього СССР, понад 300 тисяч не вважають себе євреями – такі дані наводить Міністерство Імміграції та Абсорбції.

“Люди, що не вважають себе євреями, прибувають сюди після того, як узнали про євреїв із найбільш екстремістських антисемітських джерел у колишніх радянських країнах,” – каже Гіліченский.

“В кожному ізраїльському місті є група з кількох десятків антисемітів. А загалом в Ізраїлі кілька сотень неонацистів,” – стверджує він.

Незважаючи на брак офіційної статистики, Ізраїль рясніє проявами антисемітизму та неонацизму.

За останні роки десятки шкіл і синагог були розписані свастиками та расистськими висловлюваннями російською мовою. Найбільш серйозний інцидент було зафіксовано у травні 2005 року, коли антисемітськими гаслами було розписано найбільшу синагогу в Петах-Тіква.

Того ж місяця військова поліція заарештувала солдата, родом із колишнього СРСР, у якого на плечі було витатуйовано свастику, і який казав, що ненавидить євреїв.

Невдовзі ще одного солдата було звинувачено в тому, що він створив перший неонацистський сайт в Ізраїлі, на якому були посилки на тексти “Майн кампф” Адольфа Гітлера та фотографії його з двома друзями в уніформі, що демонструють нацистське вітання. Його було засуджено до 200 годин суспільних робіт.

Голова меморіального музею “Яд Вашем” Анвер Шалев стверджує, що антисемітизм в Ізраїлі відображає антисемітські стереотипи поширені в Європі, особливо в Україні, яким дуже важко протистояти.

Екстремісти уникають розмов з журналістами – повторні повідомлення, залишені на сайті ізраїльських російських націоналістів – “Русский Национальный Центр” – залишаються без відповіді.

Проте сам веб-сайт проливає світло на світ антисемітів, що живуть, працюють та є громадянами єврейської держави.

Серед завдань сайту – “привчити росіян, що живуть в Ізраїлі, до російської національної культури і пробудити національну свідомість”, “запобігти наверненню росіян в іудаїзм”, “допомогти росіянам в Ізраїлі повернутись на батьківщину” та “запобігти поверненню євреїв в Росію”.

В своєму посланні на сайті націоналісти стверджують, що вони обирають життя серед людей, яких вони зневажають, тому що відчувають обов’язок допомогти росіянам повернутись до свого коріння.

“Якщо ми не допоможемо їм обрати свою долю, то які ми тоді націоналісти?” – запитує сайт і проголошує, що “в будь-якому випадку рано чи пізно ми всі повернемось до Росії”.

Зіткнувшись з цією похмурою реальністю, Гіліченский вважає, що “тут, в Ізраїлі, це явище набагато більш небезпечно, оскільки тут багато цілей та потенційних жертв”.


Rising anti-Semitism in Israel meets state's blind eye
Ron Bousso, “AFP”, 20 квітня 2007.

Переклав Володимир Щербина


----------------------------------------------------

В тему:

Нео-нацисти в Ізраїлі?

Антисеміти в ізраїльській армії

Неарійське походження