Жінко маленька,
Згадай свою силу —
Матір велична
Воїнства Світлих!

Жінко тендітна,
Бери в свої руки
Зерна творіння,
Поле науки!

Жінко осяйна,
світло небесне!
Мужів дозрілих
Виводь з перехрестя!

Словом запалюй —
Кресалом пізнання!
Сонце вже встало —
Пробуджуй їх зрання!

Жінко, ти — мати,
Подруга, кохана,
Ти є вогонь,
що Землі Богом даний!

Зірка у небі,
Квітка у полі,
Серце твоє —
Спонука до Волі!

Щоб діти Свободу
Могли осягнути,
У воду глибоку
Веди їх пірнути!

Бо лиш потому
Злетять аж до неба…
Вчи їх дерзати!
На часі вже! Треба!


Наталка-Артанія Кобза
4 лютого 2007 р.