Народний Оглядач's picture
Народний Оглядач

Прощавай, російський берсерку з українською душею!

У неділю увечері прийшло повідомлення про смерть барда Станіслава Щербатих, більше відомого під псевдом Тризубий Стас, автора таких безсмертних хітів, як „Гуд бай, Компартія!”, „Папа Карло” „Мішел”, „Ангола”, „Глобус України”.

Стас народився в Алтайському краї, в Росії, але всю свою творчість присвятив Україні. Він помер від інсульту, третього за ліком у свої 59 років. Сьогодні його відспівували в греко-католицькій церкві на Аскольдовій могилі. Проводити співака в останню путь прийшли багато відомих в Україні людей. Серед них – Оксана Білозір, Володимир Філенко, Марія Бурмака, Юрій Луценко і багато інших діячів культури і політики.



Василь Врублевський, письменник, начальник Управління культури і туризму Житомирської обласної держадміністрації:



- Він був одним з кращих українських бардів в тому розумінні, яке ми вкладаємо слово «бард». Тому, дізнавшись про його смерть, я все кинув і поїхав до Києва.



Віталій і Дмитро Капранови, видавці, літератори, керівники видавництва «Зелений пес»:



- Тризубий Стас – це наша юність. Ми вперше почули його, живучи в Москві. Пісні Тризубого постійно слухали у себе машині, і сьогодні ми можемо їх співати десятками. А познайомилися ми з ним на конкурсі анекдотів у Львові на фестивалі «Вивих», коли разом були в жюрі, яке судило ці анекдоти. Він тоді для нас тоді був небожителем, який виявився насправді живою, веселою людиною з гітарою. Щоправда, надалі ми з ним не працювали. Зустрічалися, випивали по п`ятдесят грамів.



Сьогодні, проводжаючи його, можна сказати, що Стас був культурною, політичною зброєю української нації. Скорботно, що від нас пішла людина прямої дії, борець і берсерк, наш, козацький берсеркер.



Олександр Власюк, письменник-казкар:



- Його смерть стала для мене повною несподіванкою, про яку я дізнався випадково. Тризубий Стас був мені другом і товаришем, ми разом виступали, знімали передачі. Скажу більше: я виріс на його творчості. Він виконував свої пісні, живучи в Росії, а я переписував їх слова на коліні. Познайомилися ми в Києві, років десять тому. Почали разом працювати, знімали передачі про авторську пісню, планували записати кілька пісень до мультфільму. Я шокований: від нас пішла людина, рівній якій не було в Україні. Тут одного вбили на полюванні – то вся країна два тижні гула, а про Стаса майже ніхто нічого не каже.



Микола Вересень, тележурналіст:



- Мені подзвонив депутат Володимир Філенко і повідомив про смерть Стаса.



Я знав його, але не дуже близько. Стас був певною сторінкою нашої історії. Це людина, яка зробила все, щоб Україна стала Україною.



Проте оцінку його творчої діяльності я поки що давати не можу. Це станеться через десять років, і це зробить суспільство, а не я.



Юрій Шухевич, син Романа Шухевича, головнокомандувача УПА:



- Він будив українську душу, отруєну наркотиком більшовизму. На жаль, я особисто не знав Стаса, але слухав його пісні. Але ж і з Шевченком ніхто з людей, які знаходяться тут, не знайомий. Проте всі знають, що він зробив для України.



Богдан Бенюк, актор:



- Пішла геніальна людина, геніальність якої полягала в тому, що він мав величезну душу. Це була душа росіянина, що будила душі українців. Це великий росіянин, який народився в Росії, став великим трудягою для українського духу і для української нації.



bОксана Білозір, співачка:



- Він пішов від нас у річницю трагедії під Крутами. І це символічно - все його життя було служінням, в інший день він піти і не міг.



Володимир Цибулько, письменник:



- Станіслав Щербатих був людиною, яка всім доводила, що українці – не проста нація, і потрібно зробити якийсь крок, щоб тебе поважали в світі. Тут говорили, ніби його діяльність – це компенсаторика, спрямована на спокутування Росією свого гріха перед Україною. Насправді це не так, просто ця людина завжди гостро відчувала несправедливість і боролася з нею



Як художник він був універсалом, і його универсалізм ішов на те, щоб заповнювати порожнечі в художньому просторі. Не було авторських пісень – він робив. Не було авторських мультиків – він робив їх. Все життя Стас присвятив тому, що робив того, чого не вистачало. Така, напевно, місія великих людей в депресивній культурі, а українська культура все ще депресивна. Характерно, що багато пісень Стаса були написані під якогось конкретного слухача, одну людину, але подобалися вони багатьом. І щоразу це була певна його перемога барда над дійсністю.





Після відспіву тіло Стаса повезли до Івано-Франківська, міста, де він провів своє дитинство, покійного проводжали дружина Марія і син Роман. Прощавай, Стасе.



Фоторепортаж







В тему: 
Підписуюсь на новини

Зверніть увагу

Футболки з трипільською свастикою і драконами – для прихильників і прихильниць «Народного Оглядача»

Робимо собі та друзям подарунки – стильні футболки з трипільською символікою Великого Переходу. Свастя – це символ, що притягує Святість і Щастя. Традиційне привітання «Свастя!» (сва з тя) означає «...