Естафету досягнень шахтарської праці започаткувала донецька копальня Скочинського. Вона перевиконала торік план на 112%. На думку керівництва вуглепрому, такий результат має надихнути інші колективи на трудові досягнення. Та на самій копальні від стаханівського ентузіазму в захваті не всі гірники.

Олексій Красиков, прохідник шахти ім. Скочинського: «Нам говорят хорошо работать, мы будем хорошо работать, а там посмотрим. Если б было за что посоревноваться, а так за идею».

Вугільне міністерство обіцяє стимулювати гірників. Трьом найліпшим бригадирам обіцяють автомобілі. Що отримають від змагань інші шахтарі - не зрозуміло. Та босів із відомства цікавить не це.

Олександр Радченко, перший заступник Міністра вугільної промисловості: «Если стоит такая серьезная задача увеличить объемы добычи, собственно их можно получить, увеличив объемы проведения горных работ. Безусловно, без соревнования мы не сможем это все решить».

Заступник міністра вважає: перегони перегонами, а безпека в шахті - головне. Тож основним показником шахтарського змагання має стати не тонна вугілля, а захист життя.

Тож стаханівський рух знову повертається на українські шахти. Втім, повторити досягнення легендарного гірника навряд чи вдасться. Адже нащадків Стаханова серед видобувачів вугілля вже не залишилося.