Ветеранам УПА глибоко до дупи те, хто там чим, з ким, за що збирається битись, а також те, хто кому щось збирається дозволяти чи забороняти чи довести. Ці люди свого часу зі зброєю в руках одночасно протистояли і гітлеру і сталіну. І ще ні разу не мали можливості на своїй рідній землі, яку захищали і за яку помирали чи сиділи в таборах - просто пройти по цій землі, як Герої. Їм вже по 80-90 років. Для них кожен рік - як останній в житті. Їм нема чого тратити. Через те, вони хочуть тільки одного - померти з усвідомленням того, що все, що вони робили – а вони вбивали людей, хоч і ворогів – це не було надаремно. Що це, хоч якимось чином, дало поштовх до того, щоб сьогодні Українці не ставали на коліна перед всякими імперіями чи янучарами. Якщо ветеранів УПА 14 жовтня знову зачмирять – то для якоїсь їх частини це буде останнім відчуттям перед смертю – відчуття жалю і болю.


----------------------------------------------------

В тему:

Сайт оргкомітету Маршу УПА 14 жовтня 2006 р.

14 жовтня - Свято Української Зброї

14 жовтня

Воякові УПА